Постанова
Іменем України
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 303/4066/18-ц
провадження № 61-18898св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2018 року у складі судді Довжанина В. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів:
Собослой Г. Г., Готри Т. Ю., Куштан Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк")
та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу.
Позовну заяву мотивовано тим, що він довготривалий час проживав
у квартирі
АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_4, за яким понад десять років доглядав та оплачував комунальні послуги.
ОСОБА_1 зазначав, що 24 липня 2006 року між публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк"), правонаступником якого був ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 22 000,00 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, строком до 24 липня 2006 року. З метою забезпечення виконання зазначеного грошового зобов`язання ОСОБА_4 передавав банку в іпотеку зазначену квартиру.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 02 листопада 2015 року у справі № 303/5658/15-ц у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2006 року звернуто стягнення на зазначену квартиру та визнано за ПАТ "Дельта Банк" право власності на цю квартиру.
ОСОБА_1 зазначав, що спірна квартира була продана за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів від 19 квітня 2018 року.
Вважав, що було порушено процедуру проведення зазначених електронних торгів.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним
та скасувати договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження порушення своїх прав, а той факт, що позивач проживав з попереднім власником квартири не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 вересня 2018 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України позивач не надав суду жодного доказу, на підтвердження порушення своїх прав, а той факт, що позивач проживав з попереднім власником квартири не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справи судами першої
та апеляційної інстанцій не було взято до уваги долучені до справи матеріали про витрати позивача на квартиру та заяву про намір викупити кредит чи майнові права на квартиру.
ОСОБА_1 зазначає, що спірна квартира була його єдиним житлом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 303/4066/18-ц із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 02 листопада 2015 року у справі № 303/5658/15-ц ПАТ "Дельта Банк" набуло право власності на предмет іпотеки, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 .
19 квітня 2018 року відбулися відкриті торги.
Згідно із протоколом торгів переможцем торгів став ОСОБА_3, з яким 08 травня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним, посилаюсь на те,
що проживав у цій квартирі більше десяти років та доглядав за колишнім власником ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,
що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар)
у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав
та обов`язків.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним
і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна
із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність
на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, правильно виходив із того,
що позивач не надав жодного доказу на підтвердження порушення його прав щодо спірної квартири. При цьому обґрунтовано вважав, що той факт, що позивач проживав з попереднім власником квартири не дає йому
будь-яких правових підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
З огляду на зазначене суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права й порушення судами першої
та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції
та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду