Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 755/17909/19
провадження № 61-10431св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Рубан С. М., Заришняк Г. М., від 31 травня 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Житло-Капітал"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про сплату пені за прострочення виконання зобов`язання.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02 серпня 2017 року між ним та відповідачем укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) № 64-0208/2017, відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач зобов`язується передати відповідачу в управління грошові кошти з метою отримання позивачем у власність житла, а відповідач зобов`язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду А ЖК "Чарівне місто" та чинним законодавством України. Об`єкт будівництва - комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
30 жовтня 2017 року до договору № 64-0208/2017 між ним та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 від 30 жовтня 2017 року про зміну об`єкта інвестування. Згідно пункту 1.9 угоди об`єктом інвестування, що підлягає передачі позивачу після завершення будівництва, є квартира.
Позивач вказував, що він здійснив повну оплату вартості об`єкта відповідно до умов договору № 64-0208/2017, а отже виконав взяті на себе зобов`язання перед відповідачем. Відповідач свідоцтвом № 64-0208/2017-1 підтвердив факт передачі позивачем в управління грошових коштів у сумі 973 900, 00 грн. Кількість закріплених (викуплених) одиниць об`єкту інвестування становить 62,66 кв. м.
Планово-орієнтовний термін здачі об`єкта будівництва під заселення - 30 вересня 2019 року. Однак в зазначений термін будівництво будинку не було завершено, відповідно і в експлуатацію він зданий не був.
Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення Закону України "Про захист прав споживачів", позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року у розмірі 57 387, 64 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Лужецької О. Р. від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ "ФК "Житло-Капітал" на користь ОСОБА_1 пеню
у розмірі 57 387, 64 грн. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини між відповідачем зі спорудження об`єкта нерухомості та позивача (замовника) за своїм характером належать до сфери регулювання Закону України "Про захист прав споживачів", а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення частини п`ятої статті 10 вказаного закону. Суд встановив, що ТОВ "ФК "Житло-Капітал" не виконало зобов`язань, передбачених договором, а саме не завершило будівництво у термін, зазначений у договорі. Обрахунок пені, здійснений з огляду на положення Закону України "Про захист прав споживачів", є правильним, а тому заявлені вимоги щодо стягнення з ТОВ "ФК "Житло-Капітал" суми у розмірі 57 387, 64 грн підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Житло-Капітал" задоволено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про сплату пені за прострочення виконання зобов`язання відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки як зазначено в договорі і як було відомо позивачу, на момент його підписання, дата здачі об`єкта будівництва є орієнтовною, граничні терміни здачі будівництва під заселення не визначені. Відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення сторони договору (довірителя) про строки ведення будівництва та їх перенесення.
Враховуючи те, що при підписанні договору позивач погодився з його умовами та був ознайомлений із застосуванням до цих правовідносин положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", апеляційний суд вважав, що підстави для стягнення пені на підставі статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 463/3605/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 727/6357/16-ц, від 09 вересня 2019 року у справі № 759/3881/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 759/16906/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 607/20776/14-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 642/4496/16-ц, від 28 лютого 2020 року у справі № 501/3051/16-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 501/2836/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 466/7758/18-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18 та постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Заявник вважає, що до правовідносин між довірителем (споживачем) та управителем у межах договорів ФФБ підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у тому числі і при встановлених планово-орієнтовних термінах надання послуги з управління.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Житло-Капітал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про сплату пені за прострочення виконання зобов`язання призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 серпня 2017 року між ТОВ "ФК "Житло-Капітал" та ОСОБА_1 укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 64-0208/2017, відповідно до умов якого позивач зобов`язується передати відповідачу в управління грошові кошти з метою отримання позивачем у власністьжитла, а відповідач зобов`язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, правилами ФФБ виду А ЖК "Чарівне місто" та чинним законодавством України.
Об`єктом будівництва сторони визначили комплекс житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 1.9 договору об`єктом інвестування, що підлягає передачі позивачу після завершення будівництва, є квартира.
30 жовтня 2017 року до договору № 64-0208/2017 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 від 30 жовтня 2017 року про зміну об`єкта інвестування.
Відповідач видав свідоцтво № 64-0208/2017-1, яким підтверджено факт передачі позивачем в управління відповідача 973 900, 00 грн. Кількість закріплених (викуплених) одиниць об`єкту інвестування становить 62,66 кв. м.
Позивачем здійснено повну оплату вартості об`єкта відповідно до умов договору № 64-0208/2017, а отже виконано взяті на себе зобов`язання перед відповідачем.
У відповідності до умов вказаного договору планово-орієнтовний термін здачі об`єкта будівництва під заселення - 30 вересня 2019 року. Однак в зазначений термін будівництво будинку не було завершено, відповідно і в експлуатацію він зданий не був.
Відповідно до пункту 2.1.1.13 договору управитель зобов`язаний письмово повідомити довірителя про внесення змін до договору управителя із забудовником щодо перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва більш ніж на 90 днів та у випадку заміни забудовника.
На виконання вимог пункту 2.1.1.13 договору ТОВ "ФК "Житло-Капітал" листом від 27 червня 2019 року вих. № 02-27/06/2019 року повідомило позивача про нові терміни планово-орієнтованого строку прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва (будинок 2) - 30 червня 2020 року; планово-орієнтовний строк передачі об`єкта будівництва під заселення 30 вересня 2020 року. Вказаний лист був доданий позивачем до позовної заяви, що дає підстави беззаперечно стверджувати, що він був отриманий позивачем.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 627 та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
У відповідності до статті 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон № 978-IV) управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом, а Правила фонду - це система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб`єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону.
Законом № 978-IV та укладеними відповідно до нього договорами урегульована система фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю, тобто дії суб`єктів цієї системи (довірителів, управителів, забудовників та інш.) при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю (стаття 3 Закону).
З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва (ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону № 978-IV).
Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 978-IV правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.
Частинами першою-третьою статті 18 Закону № 978-IV визначено, що управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів.
У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом.
Забудовник зобов`язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.
Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає наступні дефініції: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Таким чином, норми Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються до правовідносин при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 11 липня 2013 року
№ 7-рп/2013 участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення умов договору, укладеного між сторонами договору, зокрема при застосуванні наслідків порушення строків здачі в експлуатацію житлового будинку, а отже і не досягнення споживчої мети.
Позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, він є споживачем, зокрема фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про захист прав споживачів", що було правильно встановлено судом першої інстанції.
Позивач, у розумінні положень вищезазначеного Закону України "Про захист прав споживачі" має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення неустойки у відповідності до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 3 % загальної вартості послуги.
Подібні висновки висловлені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц.
Позивачем у відповідності до умов договору № 64-0208/2017-1 від 02 серпня 2017 року за управління майном було сплачено відповідачу винагороду у розмірі 5 240, 88 грн.
Відповідно до умов договору № 64-0208/2017-1 від 02 серпня 2017 рокутермін здачі об`єкта будівництва під заселення був погоджений сторонами - 30 вересня 2019 року. На момент вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій будинок № 2 у ЖК "Чарівне Місто" введено в експлуатацію не було та не здано під заселення.
Отже, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "ФК "Житло-Капітал" не виконало належним чином зобов`язань за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 64-0208/2017, зокрема щодо контролю за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором, що призвело до збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів. Відповідач не надав доказів, які б могли свідчити про те, що він дбав про інтереси установника управління, вживав заходів впливу до забудовника з метою дотримання погоджених сторонами у договорі строків завершення будівництва, а також вживав заходів щодо вирішення конфлікту із споживачем.
Послуги за договором № 64-0208/2017 від 02 серпня 2017 року не можуть бути визнані такими, що були надані замовнику належним чином. Будівництво об`єкту фактично було зупинено.
Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла, і ця мета досягнута не була. ЖК "Чарівне місто" був переданий для завершення будівництва від корпорації "Укрбуд" до ПрАТ "ХК "Київміськбуд". Відомостей про завершення будівництва станом на сьогоднішній день відповідач не надав.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, що складає 365 днів), заперечень щодо правильності якого відповідач не висловив, суд першої інстанції, із урахуванням положень частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", дійшов висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення з ТОВ "ФК "Житло-Капітал" пені у розмірі 57 387, 64 грн підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду з метою дотримання балансу між інтересами боржника й кредитора зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Подібний висновок висловлений Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15 і Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.
Встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору № 64-0208/2017-1 від 02 серпня 2017 року за управління коштами було сплачено відповідачу винагороду у розмірі 5 240, 88 грн, однак взяті на себе зобов`язання відповідно до умов зазначеного договору відповідач належним чином не виконав.
Визначаючи розмір пені за вказаним договором, суд першої інстанції не надав оцінки тому, що заявлений позивачем розмір пені у 11 разів перевищує вартість послуг за договором, є непропорційним і таким, що спрямований на безпідставне збагачення, залишив поза увагою негативні обтяжливі наслідки (зокрема невиконання інших зобов`язань) для відповідача, які можуть настати, враховуючи кількість інвесторів у будівництво, з якими ТОВ "ФК "Житло-Капітал" має подібні правовідносини.
Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що значно перевищує суму винагороди у розмірі 5 240, 88 грн, не можна вважати таким, який відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності.
Із урахуванням зазначеного колегія суддів, дійшла висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, і визначення її у сумі, яка відповідає сумі сплаченої позивачем на користь відповідача винагороди у розмірі 5 240, 88 грн.
Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ "ФК "Житло-Капітал" на користь ОСОБА_1 слід визначити у розмірі 5 240, 88 грн.
Із урахуванням зазначеного, касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі зі зміною суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і визначенням її у розмірі 5 240, 88 грн.
Оскільки позов ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Житло-Капітал" підлягає задоволенню на 9,1 %, розмір суми судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ТОВ "ФК "Житло-Капітал" на користь держави, підлягає зменшенню з 768, 40 грн до 69,92 грн.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду