Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 328/2428/19
провадження № 61-5816св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Новопрокопівська сільська рада Токмацького району Запорізької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що24 червня 2019 року нею була подана заява про звільнення за власним бажанням з посади головного бухгалтера у зв`язку зі зміною місця проживання з 30 червня 2019 року. Відповідно до розпорядження сільського голови № 43 від 24 червня 2019 року її звільнено з посади головного бухгалтера з 30 червня 2019 року, але трудову книжку видано не було. На неодноразові звернення до відповідача з приводу проведення повного розрахунку та видачі трудової книжки відповідач не реагував, у зв`язку з чим вона звернулася зі скаргою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
02 серпня 2019 року Головне управління Держпраці у Запорізькій області розглянуло її звернення про порушення законодавства про працю і повідомило, що розпорядженням голови Новопрокопівської сільської ради № 41 від 24 червня 2019 року її було звільнено 05 липня 2019 року згідно статті 38 КЗпП України, що є порушенням частини першої статті 38 КЗпП України. Що стосується неотримання трудової книжки в день звільнення, то у процесі перевірки було встановлено, що голова Новопрокопівської сільської ради Бут Н. В. в день звільнення не надіслала позивачу поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, а воно було надіслано згідно поштової накладної № 717200035295 від 17 липня 2019 року, що є порушенням пункту 4.2 глави 4 Інструкції № 58.
09 серпня 2019 року листом № 473 відповідач запросив її з`явитись до Новопрокопівської сільської ради 16 серпня 2019 року для отримання трудової книжки або просив надати згоду на пересилання трудової книжки поштою.
14 серпня 2019 року до її трудової книжки внесений запис про визнання недійсним запису від 05 липня 2019 року про звільнення та запис про звільнення з посади з 27 червня 2019 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП (у зв`язку зі зміною місця проживання) згідно з розпорядженням сільського голови № 57.
20 серпня 2019 року згідно з розпорядженням № 59 сільського голови Новопрокопівської сільської ради були внесені зміни до пунктів 1 та 2 розпорядження сільського голови від 14 серпня 2019 року № 57, а саме, звільнити позивача 05 липня 2019 року з посади головного бухгалтера Новопрокопівської сільської ради, а запис в трудовій книжні під № 11 від 27 червня 2019 року вважати не дійсним, про що внесений запис до трудової книжки.
Вказувала, що всі ці дії та розпорядження відповідача, окрім розпорядження № 43 від 24 червня 2019 року, є неправомірними. У зв`язку з протиправними діями голови сільської ради вона подала до поліції заяву про злочин, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 970 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію.
Згідно з чинним трудовим законодавством відповідач зобов`язаний був у день звільнення видати їй належно оформлену трудову книжку та провести розрахунок, але цього зроблено не було. Тому відповідач має виплатити їй середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки за період з 30 червня по 22 серпня 2019 року у розмірі 30 551,58 грн відповідно до наданого нею розрахунку.
Вважає, що єдиним законним розпорядженням про її звільнення є розпорядження сільського голови № 43 від 24 червня 2019 року, яке було видано відповідно до її заяви та згідно з яким з нею проведений розрахунок при звільненні.
Розпорядження сільського голови № 41 від 24 червня 2019 року, № 57 від 14 серпня 2019 року та № 59 від 20 серпня 2019 року суперечать актам трудового законодавства, тому вважає, що є всі підстави для визнання їх незаконними та скасування.
Вважає, що усіма вище зазначеними неправомірними діями відповідача їй спричинені моральні страждання, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати їй моральну шкоду, розмір якої нею визначено у сумі 15 000,00 грн.
Посилаючись на викладені обставини, просила:
визнати незаконними та скасувати розпорядження сільського голови № 41 від 24 червня 2019 року, № 57 від 14 серпня 2019 року та № 59 від 20 серпня 2019 року;
стягнути з Новопрокопівської сільської ради на її користь компенсацію за час затримки видачі трудової книжки з 30 червня по 22 серпня 2019 року у розмірі 30 551,58 грн;
стягнути з Новопрокопівської сільської ради на її користь компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.
стягнути судові витрати по справі і витрати, сплачені за надання правової допомоги .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Токмацького районного суд Запорізької області від 21 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання розпоряджень відповідача незаконними та їх скасування, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не надано частини розпоряджень, зокрема, № 41 від 24 червня 2019 року, № 57 від 14 серпня 2019 року, а розпорядження № 43 від 24 червня 2019 року наявне у двох різних редакціях, що суперечать одна одній, розпорядження № 59 від 20 серпня 2019 року лише змінює редакцію розпорядження № 57, яке не надано. Тому суд позбавлений можливості достовірно встановити суть оспорюваних розпоряджень та на їх підставі фактичні обставини звільнення позивача, тобто суд відмовив у цих позовних вимогах за недоведеністю.
Відмова у позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки судом мотивована тим, що ці вимоги є необґрунтованими, оскільки в день звільнення 05 липня 2019 року позивач знаходилась на роботі, а тому могла самостійно отримати трудову книжку та у відповідача у зв`язку з цим був відсутній обов`язок, передбачений пунктом 4.2 Інструкції, щодо надіслання позивачу в день звільнення поштового повідомлення із запрошенням отримати трудову книжку.
У позові щодо стягнення моральної шкоди суд відмовив через те, що така вимога є похідною від визнання порушеними трудових прав позивача, чого встановлено не було.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року рішення Токмацького районного суд Запорізької області від 21 липня 2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 6 431,92 грн, з якої підлягають відрахуванню податок з доходів фізичної особи та обов`язкові платежі і збори.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 160,80 грн та витрати на правову допомогу в сумі 2 900,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме дії відповідача з невидачі їй трудової книжки в останній день роботи 05 липня 2019 року призвели до затримки у видачі трудової книжки до дня надіслання їй повідомлення про необхідність з`явитись за трудовою книжкою, а подальша затримка з 17 липня 2019 року по 22 серпня 2019 року відбулась з вини самого позивача, яка відмовилась отримувати лист-запрошення (штрих-код 717200035295). Тому середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки слід стягнути лише за 13 робочих днів в сумі 6 431,92 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року в частині відмови у стягненні з Новопрокопівської сільської ради на її користь компенсації за час затримки видачі трудової книжки з 17 липня 2019 року по 22 серпня 2019 року у розмірі 24 119,66 грн, відмови у визнанні незаконними та скасуванні розпоряджень сільського голови № 41 від 24 червня 2019 року, № 57 від 14 серпня 2019 року та № 59 від 20 серпня 2019 року, стягнення судових витрат у повному обсязі та витрат на правничу допомогу у повному обсязі, винести нове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, у постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року та постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
Позивач зазначає, що строки на звернення до суду не пропущені, оскільки 24 червня 2019 року нею була подана заява про звільнення за власним бажанням з посади головного бухгалтера у зв`язку зі зміною місця проживання з 30 червня 2019 року, що було викликано онкологічною хворобою її чоловіка та постійним перебуванням в умовах стаціонару його та її, як особи, яка надавала йому необхідну допомогу у м. Запоріжжі.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що на підставі розпорядження голови № 57 від 14 серпня 2019 року її було звільнено з посади головного бухгалтера згідно частини першої статті 38 КЗпП України ("зміна місця проживання") з 05 липня 2019 року, але доказів зміни місця проживання від неї ніхто не вимагав і вона їх не надавала, тому підстав звільняти її з 05 липня 2019 року не було ніяких, вона повинна була їх надати або відпрацювати 14 днів.
Розпорядженням голови Новопрокопівської сільської ради № 41 від 24 червня 2019 року її звільнено згідно статті 38 КЗпП України, що є порушенням частини першої статті 38 КЗпП України. Що стосується неотриманої трудової книжки в день звільнення, то у процесі перевірки було встановлено, що голова Новопрокопівської сільської ради Бут Н. В. в день звільнення не надіслала їй поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, воно було надіслано згідно поштової накладної 17 липня 2019 року, що є порушенням пункту 4.2 глави 4 інструкції № 58.
Згідно наявної у справі розрахунково-платіжної відомості за червень, їй відповідачем виплачена компенсація відпустки, тобто, розрахункові. Нарахуванням вона не займалася, бо вже не мала доступу до робочого кабінету. Відомість підписана сільським головою та стоїть печатка. Розрахункові виплачені згідно розпорядження сільського голови № 43, а значить воно існує і до його видання та підписання вона не має ніякого відношення. Розпорядження сільського голови № 41 про скасування якого вона просила, суперечить даній розрахунково-платіжній відомості і підтверджує існування та достовірність розпорядження № 43.
Крім того, судом не визначено моральну шкоду, оскільки за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному розмірі, апеляційний суд не врахував умови договору про надання правничої допомоги та те, що відповідна сума є складовою частиною гонорару адвоката. При цьому суд не навів доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірність зі складністю справи та її значення для позивача.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судове рішення апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за час затримки видачі трудової книжки з 17 липня 2019 року по 22 серпня 2019 року у розмірі 24 119,66 грн, визнання незаконними та скасування розпоряджень сільського голови № 41 від 24 червня 2019 року, № 57 від 14 серпня 2019 року та № 59 від 20 серпня 2019 року, стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн, стягнення судових витрат у повному обсязі та витрат на правничу допомогу у повному обсязі, тому в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не переглядається.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 328/2428/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (п. 4 частина 2 статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15, від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала у Новопрокопівській сільській раді на посаді головного бухгалтера.
24 червня 2019 року позивачем подана заява про звільнення за власним бажанням з посади головного бухгалтера у зв`язку зі зміною місця проживання з 30 червня 2019 року, яка була прийнята за вх. № 372 від 24 червня 2019 року. До цієї заяви будь-яких підтверджувальних документів про вказані поважні причини додано не було.
24 червня 2019 року був понеділком, а тому день звільнення, яким просила позивач здійснити своє звільнення з поважних причин - 30 червня 2019 року припадав на неділю, а пятница 28 червня 2019 року - був неробочим святковим днем.
Позивач отримала трудову книжку 22 серпня 2019 року, до якої внесені записи про звільнення у період спірних правовідносин:
№ 9 від 05 липня 2019 року - звільнити з посади головного бухгалтера Новопрокопівської сільради згідно статті 38 КЗпП України на підстав розпорядження голови № 41 від 24 червня 2019 року;
№ 10 від 14 серпня 2019 року - вважати недійсним запис № 9 від 05 липня 2019 року;
№ 11 від 27 червня 2019 року - звільнити з посади головного бухгалтера Новопрокопівської сільради згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП України ("зміна місця проживання") на підставі розпорядження голови № 57 від 14 серпня 2019 року;
№ 12 від 20 серпня 2019 року - запис № 11 від 27 червня 2019 року вважати недійсним;
№ 13 від 25 липня 2019 року - звільнити з посади головного бухгалтера Новопрокопівської сільської ради згідно статті 38 КЗпП України на підставі розпорядження голови № 59 від 20 серпня 2019 року, згідно з яким позивача звільнено 05 липня 2019 року на підставі статті 38 КЗпП України без зазначення будь-яких поважних причин, зокрема, щодо переїзду позивача у іншу місцевість як нею зазначалось у заяві від 24 червня 2019 року.
Останнім днем роботи позивача було 05 липня 2019 року, що підтверджується табелем обліку робочого часу та виплатою зарплати по 05 липня 2019 року включно.
Оглядом "Журналу розпоряджень", який розпочатий 01 січня 2019 року, закінчений 23 грудня 2019 року, прошитий, пронумерований та скріплений печаткою, встановлено, що в ньому маються такі розпорядження, що стосуються звільнення позивача: № 41 від 24 червня 2019 року, № 57 від 14 серпня 2019 року, № 59 від 20 серпня 2019 року. Також встановлено, що розпорядження № 43 має інший зміст та не стосується звільнення позивача.
У "Журналі розпоряджень" мається розпорядження під № 43 від 27 червня 2019 року, яким звільнено з 27 червня 2019 року соціального працівника ОСОБА_2 та підсобного робітка ОСОБА_3, а згідно з п. 2 цього розпорядження головному бухгалтеру ОСОБА_1 (позивачу) наказано здійснити з цими працівниками розрахунки.
Позивач надала до позовної заяви копію розпорядження № 43 від 24 червня 2019 року, згідно з яким її звільнено з 30 червня 2019 року з посади головного бухгалтера Новопрокопівської сільської ради згідно зі статтею 38 КЗпП України (зміна місця проживання) згідно поданої заяви від 24 червня 2019 року.
Але такого розпорядження при огляді "Журналу розпоряджень" в ньому не виявлено.
Згідно з висновком Головного управління Держпраці у Запорізькій області, перевіркою не було встановлено, що головою Новопрокопівської сільської ради видавалось розпорядження № 43 від 24 червня 2019 року.
На підставі інспекційного відвідування, заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20 серпня 2019 року видано постанову про накладення штрафу № ЗП 2211/581/АВ/ІІ/ІІІ-ФС від 20 серпня 2019 року, якою на Новопрокопівську сільську раду накладено штраф в сумі 4 173,00 грн за порушення вимог частини першої статті 38 КЗпП України щодо розірвання трудового договору не у строк, який просить працівник, а також за невиконання вимог про строки видачі трудової книжки.
24 червня 2019 року розпорядженням № 41 ОСОБА_1 звільнено з 05 липня 2019 року на підставі статті 38 КЗпП України (у зв`язку з відсутністю доказів зміни місця проживання) згідно поданої заяви від 24 червня 2019 року.
Згідно з приписом Головного управління Держпраці в Запорізькій області № ЗП 2211/581/АВ від 29 липня 2019 року Новопрокопівською сільською радою було видано розпорядження № 57 від 14 серпня 2019 року, яким внесено зміни до розпорядження № 41 від 24 червня 2019 року та викладено його у новій редакції, а саме: звільнити 27 червня 2019 року з посади головного бухгалтера Новопрокопівської сільської ради ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України "зміна місця проживання" згідно поданої заяви від 24 червня 2019 року, у звязку з чим запис в трудовій книжці за № 9 від 05 липня 2019 року вважати недійсним.
20 серпня 2019 року головою Новопрокопівської сільської ради видано розпорядження № 59, яким внесені зміни до розпорядження № 57 від 14 серпня 2019 року, а саме: звільнено ОСОБА_1 з 05 липня 2019 року на підставі статті 38 КЗпП України, у зв`язку з чим запис № 11 від 27 червня 2019 року вважати недійсним.
Згідно з табелем робочого часу: позивач продовжувала працювати 03, 04, 05 липня 2019 року та 05 липня 2019 року був останнім днем її роботи, за що їй була виплачена зарплата.
В подальшому, встановивши, що позивач так і не змінила місця проживання, що було підставою для її звільнення з поважних причин, Новопрокопівською сільрадою було прийнято розпорядження № 59 від 20 серпня 2019 року, яким фактично поновлюється формулювання та дата звільнення, визначені наказом № 41 від 24 червня 2019 року в первісній редакції.
Перевіркою Головного управління Держпраці у Запорізькій області встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 05 липня 2019 року трудову книжку їй видано не було, а поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки їй надіслано поштою згідно поштової накладної № 7172100035295 лише 17 липня 2019 року, що є порушенням пункту 4.2 глави 4 Інструкції № 58.
15 липня 2019 року за № 413 позивачу направлено запрошення від відповідача з`явитись до Новопрокопівської сільради за трудовою книжкою, але 31 липня 2019 року вказаний лист повернувся відповідачу без вручення ОСОБА_1, а працівником зроблено відмітку про причину повернення "відмова від отримання".