Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 522/5886/15-ц
провадження № 61-21736св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "ПІК", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "ПІК",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
третя особа (відповідач за зустрічним позовом) - спільне українсько-чеське підприємство "Інекон-Сервіс",
третя особа - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПІК" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2018 року у складі судді
Єршової Л. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня
2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "ПІК" (далі -
ПАТ "ПІК"), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "ПІК" (далі - ПрАТ "ПІК"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - спільне українсько-чеське підприємство "Інекон-Сервіс" (далі - СП ""Інекон-Сервіс""), про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності та виселення.
Позов мотивовано тим що, що 16 листопада 2012 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яке, на думку позивача, має преюдиціальний характер для розгляду цієї справи, позов закритого акціонерного товариства "ПІК" (далі - ЗАТ "ПІК") до ОСОБА_1,
СП "Інекон-Сервіс", виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору, свідоцтва про право власності та виселення, було задоволено частково, а саме: визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності (серія НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1, видане 01 грудня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
ПАТ "ПІК" вказувало, що ОСОБА_1 ніколи не перебувала із ним у договірних правовідносинах щодо квартири
АДРЕСА_1 та не сплачувала грошових коштів за вказану квартиру, після скасування державної реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1, необхідно визнати право власності на спірну квартиру саме за позивачем. Проте, в листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області з заявою про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 . 20 листопада 2014 року державним реєстратором Щеплоцькою Х. Б. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав № 17347802. ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 20 листопада 2014 року.
ПАТ "ПІК" вважало, що реєстратор не мав правових підстав для видачі ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, оскільки вона не надала всі необхідні для реєстрації документи (зокрема, оригінал інвестиційного договору), а тому свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 має бути визнано недійсним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 виселена зі спірної квартири.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ПІК" та СП "Інекон-Сервіс", третя особа - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання прав та обов`язків інвестора квартири та визнання права власності на квартиру.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 уклала договір інвестування від 24 липня 2004 року № 0054 з СП "Інекон-Сервіс", за умовами якого останнє зобов`язалося проінвестувати будівництво квартири АДРЕСА_1 . При цьому вона повністю перерахувала суму інвестиції СП "Інекон-Сервіс" у розмірі 342 557,39 грн, що підтверджується квитанціями банку, і ці кошти були перераховані ПАТ "ПІК". ПАТ "ПІК" підписало з нею 20 серпня 2009 року акт прийому-передачі квартири, в якому зазначило про відсутність до неї претензій та здійснення нею інвестицій в повному обсязі. ОСОБА_1 також вказувала, що підставою для скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада
2012 року стало те, що воно видане на підставі акту прийому-передачі між нею та СП "Інекон-Сервіс", який не є замовником будівництва, тому для державної реєстрації права власності до реєстраційної служби нею було надано інший акт прийому-передачі від 20 серпня 2009 року, підписаний
ПАТ "ПІК". За викладених обставин, ОСОБА_1 вважала, що вона правомірно набула право власності на вказану квартиру та зареєструвала її у встановленому законом порядку в реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області.
Факт того, що жодної з передбачених статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для відмови їй в державній реєстрації прав за заявою
від 19 листопада 2014 року не було, а тому рішення державного реєстратора від 20 листопада 2014 року № 17347802 є правомірним та скасуванню не підлягає, що встановлено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі 815/6867/14, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України
від 13 квітня 2016 року, та яке вона вважала преюдиційним для цієї справи.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом за захистом свого порушеного права, яке не визнається ПАТ "ПІК", про набуття прав та обов`язків інвестора квартири
АДРЕСА_1, які виникли між нею та
ПАТ "ПІК" після перерахування від СП "Інекон-Сервіс" до ПАТ "ПІК" суми 342 557, 39 грн, яка є вартістю об`єкта інвестування зазначеної квартири.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ "ПІК".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову ПАТ "ПІК" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи ПАТ "ПІК" про те, що СП "Інекон-Сервіс" не інвестувало кошти ОСОБА_1 в будівництво квартири АДРЕСА_1 спростовуються матеріалами справи. У свою чергу матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 виконала свої грошові зобов`язання за інвестиційним договором, повністю сплативши вартість квартири, встановлену вказаним договором, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва. ОСОБА_1 надано відповідачу всі документи, які передбачені пунктом 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а тому, встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Щеплоцькою Х. Б. правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно
від 20 листопада 2014 року № 17347802. Всі зазначені обставини встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду
від 11 березня 2015 року у справі № 815/6867/14 (набрала законної сили
13 квітня 2016 року).
Таким чином, суд, встановивши, що оцінка дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за
ОСОБА_1 вже надавалася судами під час розгляду іншої справи, а саме - адміністративної справи № 815/6867/14, і ці дії визнано судом правомірними, вважав безпідставними доводи позивача про незаконність свідоцтва про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 та необхідність його скасування, виданого ОСОБА_1 20 листопада 2014 року, визнання за ПАТ "ПІК" права власності.
Щодо вимог за зустрічним позовом, то оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 вже є власником спірної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру
АДРЕСА_1, виданим ОСОБА_1
20 листопада 2014 року, то підстави для визнання за нею права власності ще і у судовому порядку відсутні, тобто відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ПІК" залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2018 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що оцінка дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 вже надавалася судами під час розгляду іншої справи, а саме - адміністративної справи № 815/6867/14, і ці дії визнано судом правомірними, дійшов вірного висновку про безпідставність доводів позивача про незаконність та необхідність скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого
ОСОБА_1 20 листопада 2014 року, визнання за ПАТ "ПІК" права власності, а тому відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вимоги
ЗАТ "ПІК" про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири є похідними від вимог про визнання права власності та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а тому також не підлягали задоволенню.
Визнання за ОСОБА_1 прав та обов`язків інвестора спірної квартири у цьому випадку жодним чином не може забезпечити відновлення порушеного права позивача, оскільки вона вже є власником цієї квартири, а тому у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ "ПІК", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову
ПАТ "ПІК" та постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "ПІК" задовольнити частково.
В частині зустрічних позовних вимог оскаржувані судові рішення не оскаржується, тому в силу положень статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу за позовом
ПАТ "ПІК" до ОСОБА_1, третя особа - СП "Інекон-Сервіс", про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності та виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ПІК",
СП "Інекон-Сервіс", третя особа - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання прав та обов`язків інвестора квартири та визнання права власності на квартиру призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що будь-якої трьохсторонної угоди між СП "Інекон-Сервіс", ОСОБА_1 та ПАТ "ПІК" відповідно до якої виникли б обов`язки у ПАТ "ПІК" перед ОСОБА_1 щодо передачі у власність спірної квартири ніколи не укладалось. Суди першої та апеляційної інстанцій прийняли до уваги копію акту приймання-передачі, не перевіривши, чи дійсно спірна квартира була передана відповідачу, чи були підстави такої передачі, наявність або відсутність правовідносин між сторонами у справі, підстави набуття у власність відповідачем спірної квартири з огляду на відсутність правовідносин з забудовником, яким є позивач.
Заявник вказує на те, що в обґрунтування своїх позовних вимог він посилався на відсутність будь-яких правових відносин з відповідачем, у тому числі правовідносин інвестування, зазначеним обставинам з точки зору встановлення факту набуття або не набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, Одеський окружний адміністративний суд у своїй поставі від 11 березня 2015 року у справі № 815/6867/14, не надавав, у зв`язку із чим обставини, встановлені нею, не можуть вважатись преюдиційними при розгляді спору про право власності на спірну квартиру.
Також заявник обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази перерахування безпосередньо відповідачем коштів на користь ПАТ "ПІК" або коштів, сплачених нею на користь СП "Інекон-Сервіс" за укладеним між ними інвестиційним договором.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_2, на касаційну скаргу ПрАТ "ПІК", у якому представник ОСОБА_1 просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня
2001 року № 845 військовій частині А4338 було дозволено здійснити проектування та будівництво 7-ми поверхового 2-х секційного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
14 березня 2003 року між військовою частиною А4338, як замовником,
ЗАТ "ПІК" (яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на ПАТ), як генпідрядником-інвестором, та СП "Інекон-Сервіс", як інвестором, був укладений договір № 02/1-03 про спільну діяльність з будівництва будинку по АДРЕСА_2 (далі - договір про спільну діяльність), предметом якого є добудова об`єкту незакінченого будівництва, що розташований в АДРЕСА_2, та здача його в експлуатацію.
Пунктом 1.1. договору про спільну діяльність передбачалося, що військова частина А4338 доручає, а ЗАТ "ПІК" власними силами і залученими субпідрядними організаціями виконує всі будівельно-монтажні роботи з будівництва цегельного жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями згідно проектної документації в
АДРЕСА_2, загальною площею 8 160 кв. м та пред`являє його до здачі державній комісії.
Згідно з пунктом 1.2 договору про спільну діяльність військова частина А4338 доручає, а ЗАТ "ПІК" та СП "Інекон-Сервіс" за рахунок власних та залучених фінансових коштів від інших інвесторів повністю здійснюють фінансування будівництва об`єкту в АДРЕСА_2, згідно затвердженого замовником графіку фінансування, що є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 02 грудня
2002 року № 115/1/011, станом на 28 лютого 2003 року умовне найменування "військова частина А4338", яке належало 22 управлінню начальника робіт, було анульовано. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 серпня 2006 року № 483 діяльність 22 управління начальника робіт була припинена шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд", яке стало правонаступником 22 управління начальника робіт, а відповідно - і військової частини А4338.
26 липня 2004 року СП "Інекон-Сервіс", як повірений, що уповноважений згідно з договором про спільну діяльність № 02/1-03 військовою частиною А4338, уклав з ОСОБА_1, як довірителем, інвестиційний договір № 00054, за умовами якого повірений зобов`язався, за рахунок залучених від довірителя коштів, проінвестувати будівництво житлового будинку в
АДРЕСА_2, та передати йому обумовлене у додатковій угоді, додатку №1, житло (об`єкт інвестування), а довіритель зобов`язався забезпечити відповідне фінансування об`єкту інвестування та прийняти його у свою власність за умовами цього договору.
26 травня 2008 року рішенням Господарського суду Одеської області (справа № 15/23-08-615), яке було залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2009 року, договір
№ 02/1-03 про спільну діяльність з будівництва будинку по
АДРЕСА_2 від 14 березня 2003 року, укладений між військовою частиною А4338, ЗАТ "ПІК" та СП "Інекон-сервіс", було визнано недійсним.
У лютому 2013 року державне підприємство Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" звернулось до господарського суду з заявою про роз`яснення рішення Господарського суду Одеської області від 26 травня 2008 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15 березня 2013 року (залишена без змін відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2013 року) заяву про роз`яснення рішення господарського суду було задоволено частково. Роз`яснено наступне:
- згідно із рішенням Господарського суду Одеської області від 26 травня 2008 року у справі № 15/23-08-615 договір від 14 березня 2003 року
№ 02/1-03 про спільну діяльність з будівництва будинку по
АДРЕСА_2, укладений між військовою частиною А4338, ЗАТ "ПІК" та СП "Інекон-Сервіс", визнано недійсним на майбутнє;
- з огляду на те, що судом при розгляді справи № 15/23-08-615 та прийнятті рішення у цій справі не вирішувалось питання про застосування наслідків визнання недійсним договору про спільну діяльність № 02/1-03
від 14 березня 2003 року, заявник або інша заінтересована особа не позбавлені права звернутися до суду з самостійною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину шляхом подання відповідного позову;
- виконання цього рішення господарського суду не потребує передбачених законом заходів згідно Закону України "Про виконавче провадження", тому наказ на виконання цього рішення не видавався.
ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання перед СП "Інекон-сервіс", а саме: повністю проінвестувала вартість об`єкту інвестування у розмірі
342 557,39 грн, про що свідчить довідка СП "Інекон-Сервіс" № 15
від 06 лютого 2008 року, квитанції про сплату коштів (а. с. 13, т. 3, а. с. 52, 53, т. 5).
Судом першої інстанції, за клопотанням сторін, оглядалась судова справа
№ 522/513/14-ц (головуючий суддя Абухін Р. Д.).
Відповідно до відповіді СП "Інекон-Сервіс" від 26 червня 2014 року (оригінал цієї відповіді зберігається у справі № 522/513/14-ц), за період будівництва житлового будинку від довірителів на основі інвестиційних договорів СП "Інекон-Сервіс" одержав інвестицій в сумі 2 965 816,41 грн, у тому числі від ОСОБА_1 у сумі 342 557,39 грн, які надійшли на особовий рахунок "Інекон-Сервіс", при цьому з зазначенням дат та сум платежів:
27 липня 2004 року - 83 444,59 грн, 30 вересня 2004 року - 70 200,00 грн,
28 січня 2005 року - 10 000,00 грн та останній платіж від 06 лютого
2008 року - 178 912,80 грн.
У зазначеній відповіді також вказано, що:
- після завершення будівництва житлового будинку, відповідно до інвестиційного договору від 26 липня 2004 року № 00054, з ОСОБА_1 було складено акт від 21 жовтня 2009 р. прийому-передачі квартири НОМЕР_4 ;
- на виконання договірних зобов`язань по будівництву об`єкта
СП "Інекон-Сервіс" протягом 2004-2007 років систематично перераховувало на рахунок ЗАТ "ПІК" інвестиційні кошти в сумі 3 895 000,00 грн (відповідно до акту звірки розрахунків від 31 грудня 2010 року), у тому числі отримані від довірителів в сумі - 2 965 816,41 грн та власні оборотні кошти в сумі
929 183,59 грн. Станом на 31 березня 2011 року, з урахуванням витрат на об`єкт будівництва в сумі 506 410,00 грн, залишок невикористаних при будівництві коштів на користь СП "Інекон-Сервіс" склав 1 435 593,59 грн, які були їм повернуті ЗАТ "ПІК".
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомості інвестицій ж/б АДРЕСА_2, станом на 31 грудня 2009 року, підписаної генеральним директором та головним бухгалтером
СП "Інекон-Сервіс", всього кошти товариству перераховувало 13 інвесторів. Зазначені інвестори протягом 2004-2008 років перерахували на рахунок зазначеного підприємства кошти у розмірі 2 965 662,03 грн, а саме: у
2004 році - 2 327 992,42 грн, у 2005 році - 200 662,21 грн, у 2007 році -
163 317,00 грн, у 2008 році - 273 690,40 грн (а. с. 174, т. 1).
Серед інвесторів у вказаній відомості зазначено і ОСОБА_1, яка перераховувала кошти у 2004 році (також, крім ОСОБА_1, у 2004 році кошти перерахували і інші 12 інвесторів), у 2005 році (також, крім
ОСОБА_1, у 2005 році кошти перерахували і інші 4 інвестори), у 2008 році (також, крім ОСОБА_1, у 2008 році кошти перерахував ще 1 інвестор).
ЗАТ "ПІК" та СП "Інекон-Сервіс" склали акт звірки розрахунків станом на
31 березня 2011 року відповідно до якого протягом 2003-2007 років
"Інекон-Сервіс" на рахунок ЗАТ "ПІК" було перераховано інвестицій на суму 3 970 000,00 грн, а у 2009 році ЗАТ "ПІК" здійснило повернення коштів на рахунок СП "Інекон-Сервіс" у розмірі 75 000,00 грн. У 2003 році було перераховано СП "Інекон-Сервіс" на рахунок ЗАТ "ПІК" суму інвестицій у розмірі 1 190 000,00 грн, у 2004 році - 980 000,00 грн, у 2005 році -
50 000,00 грн, у 2007 році - 1 750 000,00 грн (а. с. 175, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 727 від 24 червня 2008 року функції замовника на завершення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, були передані ЗАТ "ПІК".
Свідоцтвом № НОМЕР_3 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 24 червня 2009 року, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта 6-10 поверхового 4-х секційного жилого будинку з вбудованими офісами та прибудовами по АДРЕСА_2 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Згідно зі вказаним свідоцтвом, замовником об`єкта будівництва є ЗАТ "ПІК", код 05467033; генпідрядник (підрядник) будівництва відсутній - об`єкт збудовано власними силами (а. с. 107, т. 1).
24 червня 2009 року було підписано акт № 528 готовності об`єкта
(6-10 поверхового 4-х секційного жилого будинку з вбудованими офісами та прибудовами по АДРЕСА_2 ) до експлуатації (а. с. 108-113, т. 1).
07 грудня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було видане свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1
16 листопада 2012 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (набрало законної сили 01 лютого 2013 року) у справі № 2-120/11 частково задоволено позов ЗАТ "ПІК" до ОСОБА_1, СП "Інекон-Сервіс", виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсними договору, свідоцтва про право власності та виселення; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності (серія НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1, видане 07 грудня
2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 ; виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 ; в решті позовних вимог - відмовлено.
19 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області з заявою про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1, яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 листопада 2014 року за № 9034485, що підтверджується карткою прийому заяви № 17338546.
20 листопада 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Щеплоцькою Х. Б. на підставі поданих ОСОБА_1 документів прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17347802, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою:
квартира АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності
№ НОМЕР_2 на зазначену квартиру від 20 листопада 2014 року.
03 грудня 2014 року ПАТ "ПІК" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Щеплоцької Х. Б., треті особи: реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_1, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Щеплоцької Х. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 листопада 2014 року № 17347802 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (справа № 815/6867/14-ц).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у цій справі скасовано, залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року.