Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/36346/19-ц
провадження № 61-6094св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест Істейт", приватне підприємство "Едельвейс-2000", приватне акціонерне товариство "Фортуна", приватне акціонерне товариство "ЮБК-Інвест", товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур", товариство з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", приватне підприємство "Планета", товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Дівелопмент", приватне акціонерне товариство "Аеробуд", товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофіс", товариство з обмеженою відповідальністю "Дайріс", товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Жиса", товариство з обмеженою відповідальністю "Приватленд", товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дан-панорама", товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Енергетики", товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ", товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР", ОСОБА_1, Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Інвіктум",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", в інтересах якої діє адвокат Денисенко Олександр Михайлович, на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі судді Лапчевської О. Ф., від 29 березня 2021 року про повернення апеляційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" (далі -
ДКР "ВЕБ.РФ") звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Еверест Істейт", приватного підприємства
(далі - ПП) "Едельвейс-2000", приватного акціонерного товариства
(далі - ПрАТ) "Фортуна", ПрАТ "ЮБК-Інвест", ТОВ "Нива-Тур", ТОВ "Імме",
ПП "Планета", ТОВ "Крим Дівелопмент", ПрАТ "Аеробуд", ТОВ "Приватофіс", ТОВ "Дайріс", ТОВ "Ділайн ЛТД", ТОВ "Телерадіокомпанія "Жиса",
ТОВ "Приватленд", ТОВ з іноземними інвестиціями "Дан-панорама",
ТОВ "Санаторій "Енергетик", ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал", ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий вектор", ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий вектор",
Дубілета О. В., Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС Мінюсту), публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), ТОВ "Інвінтум", про зняття арешту.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Бусик О. Л.,
від 26 січня 2021 року у задоволенні позову ДКР "ВЕБ.РФ" відмовлено.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу ДКР "ВЕБ.РФ", подану її представником - адвокатом Денисенком О. М., на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Вирішено питання повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 17 березня 2021 року, не усунуті, а представник ДКР "ВЕБ.РФ" у встановленому законом порядку із заявою про продовження строку для усунення недоліків до суду не звертався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДКР "ВЕБ.РФ", в інтересах якої діє представник - адвокат Денисенко О. М., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та направити справу № 757/36346/19-ц на розгляд до Київського апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 квітня 2021 року представник ДКР "ВЕБ.РФ" - адвокат Денисенко О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/36346/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду, який, постановляючи оскаржену ухвалу, порушив вимоги частин другої-третьої статті 185, частини шостої статті 272, частини шостої статті 357, підпунктів 15.1 та 15.14 пункту 15 частини першої розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заявник наголошує на тому, що оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС) не розпочала своє функціонування та ДКР "ВЕБ.РФ" не має офіційної електронної адреси, зареєстрованої в цій системі, відповідно до статті 272 ЦПК України єдиним належним способом вручення Київським апеляційним судом ухвали від 17 березня 2021 року про залишення апеляційної скарги ДКР "ВЕБ.РФ" без руху було вручення її копії заявнику у паперовій формі. Суд апеляційної інстанції не надсилав на адресу ДКР "ВЕБ.РФ" копію ухвали від 17 березня 2021 року у паперовій формі та не повідомляв її представника про необхідність явки до суду для одержання копії такої ухвали.
Крім того, заявник звертає увагу, що оскаржена ухвала від 29 березня
2021 року прийнята передчасно, а саме в останній день строку на усунення недоліків.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
22 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку адвокат Денисенко О. М., діючи як представник ДКР "ВЕБ.РФ", подав апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ДКР"ВЕБ.РФ" - адвоката Денисенко О. М. залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, шляхом надання позовної заяви, додатків до неї, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги з додатками, їх переклад на державну мову Російської Федерації з проставленим апостилем, оформлених належним чином до вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція № 1092/5/54) та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної
15 листопада 1965 року в місті Гаага, до якої приєдналась України згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року N 2052-III (далі - Конвенція від 15 листопада 1965 року).
Приймаючи ухвалу від 17 березня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що всупереч вимог статей 79, 80 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон № 2709-IV), Інструкції № 1092/5/54 та Конвенції від 15 листопада 1965 року, ДКР "ВЕБ.РФ" не додано до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції завірені відповідно до вимог вказаного вище законодавства копії позовної заяви, додатків до неї, рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги з додатками, їх переклад на державну мову Російської Федерації з проставленим апостилем для направлення одному з відповідачів - Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
Копію ухвали Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року
в цей же день було направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні у справі "Скорик проти України"
від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
Згідно із статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Залишаючи апеляційну скаргу ДКР "ВЕБ.РФ" без руху, апеляційний суд визначив для усунення недоліків строк - десять днів з дня отримання апелянтом ухвали від 17 березня 2021 року.
Згідно з частинами п`ятою-сьомою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.
Неотримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення особою зазначених в ній недоліків скарги в установлений судом строк.
У справі, яка переглядається, ухвалу Київського апеляційного суду
від 17 березня 2021 року направлено ДКР "ВЕБ.РФ" на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3.
Апеляційний суд долучив до справи копію довідки № 13-04/104/21 від 20 січня 2021 року за підписом керівника апарату та головного бухгалтера Київського апеляційного суду про те, що кошторисні призначення для оплати послуг з пересилання письмової кореспонденції суду через відділення поштового зв`язку є обмеженими та не забезпечують у повному обсязі потребу Київського апеляційного суду на 2021 рік.
Однак і за умови наявності фінансових обмежень при оплаті послуг з пересилання кореспонденції поштою та використання інших засобів вручення судового рішення, апеляційний суд мав дотриматися, передбаченої законом, процедури повернення апеляційної скарги.
Натомість виходячи із наявного в матеріалах справи звіту про доставку електронного листа з ухвалою від 17 березня 2021 року (т.5 а.с. 107) електронний лист був відправлений з адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3, належність яких Київському апеляційному суду та ДКР "ВЕБ.РФ" не підтверджено.
При цьому, як Київський апеляційний суд має іншу електронну адресу, так і апелянт в апеляційній скарзі не зазначав в якості своєї електронної адреси адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, навіть вважаючи, що ДКР "ВЕБ.РФ" копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримала 17 березня 2021 року, апеляційний суд не звернув уваги, що з урахуванням статті 123 ЦПК України закінчення десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги припало на
27 березня 2021 року, вихідний день (субота).
За змістом частини третьої статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, у разі доведеності факту отримання апелянтом копії ухвали
17 березня 2021 року, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням положень статті 123 та частини третьої статті 124 ЦПК України, для ДКР "ВЕБ.РФ" мало би бути 29 березня 2021 року.
Проте, оскаржувана ухвала прийнята саме 29 березня 2021 року, тобто до спливу визначеного судом строку для усунення недоліків.
Отже, повернення апеляційної скарги у розглядуваній справі не відповідає вимогам процесуального закону та є передчасним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 14 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) за змістом частини шостої
статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,