Постанова суду № 337/5708/19 від 01.09.2021 про визначення часток у праві спільної власності, припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та...

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 337/5708/19

провадження № 61-17385 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;

відповідач - ОСОБА_6 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі судді Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення часток у праві спільної власності, припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та виселення

Позовна заява мотивована тим, що вони та відповідач зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 квітня 1999 року № 6853 належить на праві спільної сумісної власності їм, відповідачу та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира є чотирикімнатною, загальна площа 84,58 кв. м, житлова - 53,0 кв. м. Всі житлові кімнати ізольовані.

На даний час відповідач займає окрему житлову кімнату. Більше п`яти років їх спільне з відповідачем проживання в одній квартирі є дуже складним та постійно погіршується. Відповідач вже тривалий час ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, оплату за житлово-комунальні послуги відповідно до своєї частки не здійснює, веде себе по відношенню до них агресивно, погрожує застосуванням до них фізичного насильства, були випадки, коли під час сварки він погрожував їм ножем. Відповідач проникав до їх кімнат, обшукував речі, у зв`язку з чим вони вимушені були поставити на двері до своїх кімнат замки. Відповідач ставиться до них без поваги, ображає, демонструє непристойні і провокаційні жести, виражається нецензурною лайкою, на зауваження не реагує, що спричиняє значний вплив на їх емоційний стан, викликає побоювання за свою безпеку та безпеку близьких осіб. На фоні такого спілкування у них постійно виникають сварки, які переростають у серйозні побутові конфлікти, у зв`язку з чим вони неодноразово звертались із заявами до поліції. Також в жовті 2019 року вони звертались до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно відповідача, однак судом у задоволенні цієї заяви було відмовлено. Зокрема, одним із мотивів такого рішення суду стало те, що між ними фактично існує спір щодо спільного користування зазначеною квартирою, який повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Вважали, що подальше їх спільне з відповідачем користування зазначеною квартирою є неможливим, протягом тривалого часу досягти домовленості з відповідачем щодо порядку користування вони не можуть, будь-які їх пропозиції він відхиляє, що порушує їх право власності, у зв`язку з чим вони вимушені звернутися до суду з цим позовом.

Зокрема, з метою вирішення питання подальшого користування та розпорядження квартирою, ураховуючи, що квартира є об`єктом права спільної сумісної власності, на даний момент в порядку спадкування визначена лише частка, яка належала ОСОБА_8 і яка успадкована ОСОБА_1 (5/6 частин) та відповідачем ОСОБА_6 (1/6 частина), жодний із співвласників не заявляє про збільшення чи зменшення розміру свої частки, тобто вони є рівними.

Зазначали, що частка відповідача (1/6 частина зазначеної квартири) у порівнянні з розміром їх спільних часток є незначною, не може бути виділена в натурі шляхом надання ізольованого житлового приміщення, квартира є неподільною річчю, спільне користування квартирою протягом тривалого часу між ними є неможливим. Припинення права власності відповідача у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди його правам відповідача, оскільки відбуватиметься за рахунок грошової компенсації вартості його частки у квартирі у розмірі 97 746 грн 66 коп., яка визначена за ринковими цінами і відповідач має об`єктивну та реальну можливість придбати собі інше ізольоване житлове приміщення. Зазначена грошова компенсація внесена на депозитний рахунок суду.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визначити, що частки в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, становить по 1/7 частина кожного, ОСОБА_1 - 11/42 частин (1/7 частина + 5/6 частин), ОСОБА_6 - 1/6 частина.

У зв`язку з припиненням права власності відповідача на 1/6 частину спірної квартири просять за їх спільною домовленістю визнати право власності на цю частку за позивачем - ОСОБА_1, а відповідача виселити зі спірної квартири після спливу 30 днів з часу набуття рішенням суду у цій справі законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Визначено, що частка в спільному майні, а саме квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 становить по 1/7 частина кожному; ОСОБА_1 - становить 11/42 частин; ОСОБА_6 становить 1/6 частина. Припинено право власності ОСОБА_6 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 97 746 грн 66 коп., яка внесена на депозитний рахунок ОСОБА_1 згідно з квитанцією акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 22 січня 2020 року № 2PL075564. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку припинення права власності ОСОБА_6 на цю частку квартири. В іншій частині позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протягом тривалого часу між сторонами існують неприязні особисті стосунки, виникають конфліктні ситуації, в тому числі з питань спільного користування квартирою. На момент розгляду справи сторони не досягнули домовленості про спільне володіння та користування квартирою і суд вважав, що таке є неможливим.

Припинення права власності відповідача на його 1/6 частку в спільній квартирі не завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, оскільки судом встановлено, що протягом тривалого часу сторони не можуть досягти згоди щодо спільного користування квартирою, відповідач заходів щодо утримання спільного майна не здійснює, що ним не спростовано під час судового розгляду справи.

Та обставина, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, сама по собі не може свідчити про завдання істотної шкоди його інтересам у випадку припиненням права власності на частку у цій квартирі, оскільки припинення права співвласника на частку в спільному майні допускається лише за умови внесення іншими співвласниками відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду. Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав особи, право на частку якої припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.

ОСОБА_1 внесена на депозитний рахунок суду грошова компенсація вартості належної відповідачу 1/6 частки квартири у розмірі 97 746 грн 66 коп., яку суд вважав справедливою сатисфакцією відповідачу за його частку в квартирі, оскільки така компенсація визначена, виходячи з дійсної ринкової вартості квартири (під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості) на підставі висновку про вартість майна від 14 листопада 2019 року, і є достатньою для придбання іншого житла.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скрутний матеріальний стан заявника, як підстава для звільнення від сплати судового збору, не підтверджено належними та допустимими доказами на час подання клопотання, зокрема не надано підтверджень того, що розмір судового збору, який підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або є інші підстави для звільнення чи відстрочки сплати судового збору відповідно до вимог законодавства.

Ураховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_6 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором в повному обсязі) в цій справі дотримано.

ОСОБА_6 не є пенсіонером чи інвалідом, є молодою, працездатною особою, яка не позбавлена права працювати.

Надані до клопотання про звільнення від сплати судового збору копії медичних карток, виписки та фотознімки не свідчать про неспроможність сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги та не свідчать про непрацездатність ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 337/5708/19 з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги він не зміг через тяжкий майновий стан та брак коштів, а без доступу до правосуддя та без апеляційного оскарження він не зможе захищати свої права в суді.

Рішенням суду його фактично позбавлено права на єдине житло, а свої права він може захистити через апеляційне оскарження та реалізувати право на справедливий суд. Наразі він перебуває на обліку у центрі зайнятості, йому надано статус безробітного.

Інших доходів, крім мінімальних виплат по безробіттю у нього немає. Через пандемію та через введені у зв`язку з цим карантинні обмеження додалися складнощі, які негативно вплинули на його майновий стан: в умовах, коли було обмежено рух транспорту та обмежено режим роботи закладів і установ тощо, пошук роботи дуже ускладнився, працевлаштуватися і отримувати дохід у вигляді заробітної платні не вдавалося.

Спірна квартира це його єдине житло, іншого житла чи приміщень або об`єктів у власності у нього немає, земельних ділянок немає, відповідно, в оренду жодне майно він не здає, тому у нього немає майна, яке він би міг продати для оплати судового збору у розмірі 9 238 грн 38 коп.

Вказував, що ним надано вичерпний перелік доказів для підтвердження його скрутного матеріального становища, а тому вважав висновок суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги помилковим.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що рішення суду першої інстанції фактично виконано, ОСОБА_6 отримав належну йому компенсацію у сумі 97 746 грн 66 коп., що свідчить, на їх думку про те, що він погодився з рішенням суду .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року залишено без руху. Надано строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату на належний розрахунковий рахунок судового збору у розмірі 9 238 грн 38 коп.

30 вересня 2020 року на адресу апеляційного суду повторно надійшло клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання зазначав, що він на теперішній час є безробітним та перебуває на обліку у Правобережному відділі Запорізького міського центру зайнятості. Його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Надав суду інформаційні довідки з реєстру речових прав, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, копію витягу з Реєстру застрахованих осіб, копію довідки про трудовий та страховий стаж.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року у цій відмовлено. Продовжено у строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату на належний розрахунковий рахунок судового збору у розмірі 9 238 грн 38 коп.

16 жовтня на адресу апеляційного суду втретє надійшло клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник надав суду копію листа-відповіді поліції на його звернення щодо протиправних дій позивачів, копію медичної картки амбулаторного хворого та виписні епікризи, довідки з травмпункту, фотознімки тілесних ушкоджень, копію посвідчення військовозобов`язаного, копії талонів до поліклініки.

У клопотанні зазначив, що він знаходиться в несприятливих життєвих обставинах, які перешкоджають йому працювати та отримувати дохід та роблять його майновий стан скрутним.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України заявником до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову.

Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, з урахуванням частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати може бути майновий стан сторони у справі (тобто як позивача, так і відповідача).

Звертаючись до суду з клопотаннями про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ОСОБА_6 посилався на те, що він на теперішній час є безробітним та перебуває на обліку у Правобережному відділі Запорізького міського центру зайнятості. Його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги.

На підтвердження свого скрутного майнового стану надав письмові докази, зокрема: інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців, копію витягу з Реєстру застрахованих осіб, копію трудової книжки, копію довідки про виплачену у 2020 році допомогу по безробіттю, довідки про трудовий та страховий стаж, відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів від 27 серпня 2020 року № 75447 за 2019 рік та № 75446 за 2020 рік.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року відмовлено. Продовжено у строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату на належний розрахунковий рахунок судового збору у розмірі 9 238 грн 38 коп.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання та надаючи строк на усунення недоліків апеляційної скарги, суд вказав, що заявнику слід сплатити судовий збір, оскільки ним не надано підтверджень того, що розмір судового збору, який підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу або є інші підстави для звільнення чи відстрочки сплати судового збору.

Після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору, ОСОБА_6 повторно подав до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення його від сплати судового збору, надавши повторно відповідні докази, зокрема відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів від 27 серпня 2020 року № 75447 за 2019 рік, з якого убачається, що доходи за 2019 рік у заявника відсутні, та № 75446 за 2020 рік, де зазначено про виплату йому допомоги по безробіттю (а.с. 21 -22, 56, 58, т. 2).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року відмовлено. Продовжено у строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату на належний розрахунковий рахунок судового збору у розмірі 9 238 грн 38 коп.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання та надаючи строк на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані заявником довідки не є беззаперечними та єдиними документами, які підтверджують майновий стан заявника та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір, а тому підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору, ОСОБА_6 втретє подав до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

В обґрунтування вказаного клопотання надав суду копію листа-відповіді поліції на його звернення щодо протиправних дій позивачів, копію медичної картки амбулаторного хворого та виписні епікризи, довідки з травмпункту, фотознімки тілесних ушкоджень, копію посвідчення військовозобов`язаного, копії талонів до поліклініки. У клопотанні зазначив, що він знаходиться в несприятливих життєвих обставинах, які перешкоджають йому працювати та отримувати дохід та роблять його майновий стан скрутним.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції не навів достатніх мотивів щодо підстав нерозгляду такого клопотання та не надав оцінки наданим заявником на вимогу суду доказам щодо його майнового стану.

При цьому суд обмежився лише загальними формулюваннями щодо невиконання вимог ухвали суду в частині сплати судового збору, не надавши належної правової оцінки доводам ОСОБА_6 на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору та обставин його незадовільного майнового стану; пославшись на те, що заявник є молодою, працездатною людиною і не позбавлений права працювати, не врахував, що у цій справі судом вирішено спір про припинення права власності на його часту у квартирі, яка є його єдиним житлом. Також судом не розглянуто можливість відстрочення, розстрочення чи зменшення розміру судового збору.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що право на захист може вважатися ефективним лише тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення Європейського суду з прав людини справах: "Мала проти України" від 03 липня 2014 року; "Суомінен проти Фінляндії" від 01 липня 2003 року).

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення і формальне обмеження у праві на апеляційне оскарження завдає шкоди суті праву на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

У справі "Bellet v. France" ("Белле проти Франції", рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain ("Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain ("Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", рішення від 13 січня 2000 року) Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі "Воловік проти України" (рішення від 06 грудня 2007 року) нагадує, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 .

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі..

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту