ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 580/2772/19
адміністративне провадження № К/9901/20855/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючий суддя - Паламарь П.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О.)
у справі №580/2772/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Юрія"
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Юрія" (далі - позивач, платник, Товариство, ПАТ "Юрія") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Черкаській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 11.06.2019 №0006801408, №0006811408, №0006831401, №0006841401, №0006861401, №0006471304, №0006481304, №0006491304, №0006791407, №0006701407, №0007031401, №0007041401.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо безоплатного отримання Товариством запасних частин та відсутності фактичного придбання платником молока у населення. ПАТ "Юрія" вказало, що заготівля молока здійснювалася заготівельниками на підставі договорів про надання послуг, які придбавали його у населення для потреб Товариства. Позивач зазначає, що платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення іншими особами вимог податкового законодавства. Вказує про протиправність висновків контролюючого органу про порушення Товариством Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національно банку України від 29.12.2017 №148, зокрема, щодо проведення підзвітними особами Товариства готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Вказує, що Товариством надані всі необхідні документи, які оформлялися внаслідок здійснення відповідних касових операцій. ПАТ "Юрія" вважає помилковими висновки контролюючого органу про протиправність здійснення виплати на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді компенсації за поставлене ними на переробку молоко без утримання податку на доходи фізичних осіб, оскільки продаж самостійно виробленої сільськогосподарської продукції, в тому числі молока, не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб у розумінні податкового законодавства України, а тому у ПАТ "Юрія", як податкового агента, у даному випадку, був відсутній обов`язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб. Крім того, враховуючи висновки контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій із закупівлі молока заготівельниками, висновки контролюючого органу про необхідність сплати платником податку на доходи фізичних осіб є суперечливими. Позивач вказує про безпідставність висновку відповідача щодо заниження ПАТ Юрія податку на додану вартість. Зазначає про протиправність застосування контролюючим органом штрафу на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", оскільки останній втратив чинність. Вказує про протиправність збільшення контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та нарахування штрафних санкцій. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу та не підтверджуються належними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 11.06.2019 № 0006801408, № 0006811408, № 0006831401, № 0006841401, № 0006861401, № 0006471304, № 0006481304, № 0006491304, № 0006701407;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ПАТ "Юрія" судовий збір в сумі 14407,50 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу та не підтверджені належними та (допустимими) доказами. Вказали, що заготівля (придбання) молока у населення (для позивача) здійснювалася фізичними особами (заготівельниками), з якими позивач уклав цивільно-правові договори про надання послуг, що підтверджується наданими позивачем первинними документами та не заперечується відповідачем. Факт здійснення Товариством розрахунків з фізичними особами за продане молоко підтверджується наявними у матеріалах справи необхідними первинними розрахунковими документами, що свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення обігу готівки. Особи, що здійснювали заготівлю молока були допитані судом першої інстанції в якості свідків та підтвердили фактичну здачу молока ПАТ "Юрія" у періоді, що перевірявся, згідно з розрахунковими відомостями. Суди вказали, що надані платником первинні документи, у сукупності з іншими доказами, підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Торггрупімпекс" за договором поставки від 12.12.2016 щодо придбання запасних частин та операцій із придбання молока у фізичних осіб у спірному періоді. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що доходи, отримані фізичними особами від продажу власної продукції тваринництва, зокрема, молока та молочної продукції, не є оподатковуваним доходом. Вказали, що обов`язковою умовою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб податковим агентом є покладений на фізичну особу обов`язок сплати цього податку. За таких обставин, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами Товариства про відсутність у даному випадку у позивача, як податкового агента, обов`язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб за придбання у фізичних осіб їх власної сільськогосподарської продукції тваринництва. Відповідно висновки контролюючого органу про заниження Товариством суми належного до сплати військового збору також є необґрунтованими. Разом з цим, суди попередніх інстанцій вказали про обґрунтованість висновків контролюючого органу заниження Товариством податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, за 2017 та 2018 роки. Також суди зазначили про правомірність застосування до платника штрафних санкцій на підставі ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в сумі 42116,9 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Торггрупімпекс" та відсутність фактичного здійснення закупівлі Товариством молока у населення, посилаючись при цьому на пояснення цих фізичних осіб, які зазначили про відсутність здійснення ними продажу молока на користь ПАТ "Юрія". Також контролюючий орган зазначив про несплату Товариством податку на доходи фізичних осіб під час виплати на користь зазначених фізичних осіб- сільгоспвиробників доходу та заниження ним належної до сплати суми військового збору.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області (ГУ ДФС у Черкаській області) проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №169/23-00-14-0107/00447853 від 21.05.2019 (далі - Ат перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, ГУ ДФС у Черкаській області дійшла висновку про порушення Товариством вимог:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, пунктів 5, 7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 8,9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, пунктів 11, 17, 18, 19, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, п. 3.10 Наказу №433, п.5 П(С)БО 11, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 8405657 грн, зокрема, за три квартали 2017 року на суму 2987775 грн, 2017 рік на суму 6260709 грн, 1 квартал 2018 року на суму 723505 грн, півріччя 2018 року на суму 2120530 грн, 3 квартали 2018 року на суму 3428176 грн, 2018 рік на суму 2144948 грн;
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, §7, §88 МСБО 1, §10, §11, §16,§34 МСБО 2, пунктів 5, 7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 8,9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, пунктів 11, 17, 18, 19, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, п.3.10. Наказу №433, п.5 П(С)БО 11, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на суму 12775021 грн;
- вимог п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.3 ст.198 п.190.2 ст.190, п.208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, пп.7 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 жовтня 2014 року за №1267/26044, пп.3), пп.7) п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 110032 грн., в т.ч. за липень 2017 року на суму 80150 грн., за серпень 2017 року на суму 22186 грн., за вересень 2017 року на суму 1784 грн., за жовтень 2017 року на суму 5912 грн;
- вимог п. 187.8. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.3 ст.198 п.190.2 ст.190, п.208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за грудень 2018 року, на суму 38081 грн;
- вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку на загальну суму 35684,98 грн;
- вимог пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем належної до сплати суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 2146,46 грн, зокрема, за 2 квартал 2017 року на суму 280,40 грн, 3 квартал 2017 року на суму 280,40 грн, 4 квартал 2017 року на суму 280,40 грн, 1 квартал 2018 року на суму 326,32 грн, 2 квартал 2018 року на суму 326,32 грн, 3 квартал 2018 року на суму 326,32 грн, 4 квартал 2018 року на суму 326,30 грн;
- вимог пп. 266.2.1 п .266.2, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4292,22 грн, зокрема, за 2 квартал 2017 року на суму 560,80 грн, 3 квартал 2017 року на суму 560,80 грн, 4 квартал 2017 року на суму 560,80 грн, за 2017 рік у сумі 2609,82 грн, 1 квартал 2018 року на суму 652,45 грн, 2 квартал 2018 року на суму 652,45 грн, 3 квартал 2018 року на суму 652,45 грн, 4 квартал 2018 року на суму 652,47 грн;
- вимог пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 та 2018 роки;
- вимог п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 "б" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, зокрема, подання з недостовірними відомостями та помилками податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 2-4 квартали 2017 року, 1-4 квартали 2018 року;
- вимог абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164; п. 164.5 с т. 164; п. 167.1 ст. 167; пп. 170.9.1, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170; п. 171.2 ст. 171; абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 16615450,98 грн, зокрема, за 4- 12 місяці 2017 року на суму 7939040,06 грн, 2018 рік на суму 8676410,92 грн;
- вимог пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 та пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено військовий збір на загальну суму 1135400,55 грн, зокрема, за 4-12 місяці 2017 року на суму 542506,5 грн, 2018 рік на суму 592894,05 грн;
- вимог п. 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, пунктів 17, 19 розділу ІІ, 23, 27, 28, 34 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, зокрема, щодо видачі готівкових коштів під звіт на суму 73628457,89 грн без повного звітування щодо раніше виданих сум; проведення готівкових розрахунків на суму 42116,90 грн, без документального підтвердження їх виплати отримувачу;
- вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 та ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого несвоєчасно нараховано єдиний внесок за квітень 2017 року.
На підставі Акта перевірки контролюючий орган прийняв, зокрема, податкові повідомлення рішення від 11.06.2019:
- №0006801408, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 8405657,00 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2101414,00 грн;
- №0006811408, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на прибуток в розмірі 12775021,00 грн;
- №0006861401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 110032,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 55016,00 грн;
-- №0006841401, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних в сумі 17842,49 грн;
- №0006831401, яким ПАТ "Юрія" зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ в сумі 38081,00 грн;
- №0006491304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 16615450,98 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 12461587,92 грн і 3132080,29 грн - пені.
- №0006481304, яким застосовано штраф за подання недостовірних відомостей зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн;
- №0006701407, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 18407114,47 грн;
- №0006471304, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 1135400,55 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 851550,36 грн, 214027,63 грн - пеня;
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платника податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).
Згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 136.1. ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Прядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств регулюється ст. 137 ПК України.
Так, згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 затверджено Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі - Національне положення (стандарт)).
Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку;бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - Положення (стандарт)).
Відповідно до п. 1 Положення (стандарт) останнє визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п. 2 Положення (стандарту)).
Згідно з п. 4 Положення (стандарту) об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Згідно з пунктами 10, 11 Положення (стандарту) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ст. 1 цього закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договори цивільно-правового характеру про надання послуг, за умовами яких вказані особи на свій ризик за дорученням замовника зобов`язувалися здійснювати заготівлю молока від населення для подальшої його передачі Товариству.
У подальшому, на підставі відповідних приймально-розрахункових відомостей, за підписом підзвітної особи та бухгалтера ПАТ "Юрія", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 здійснювали здачу молока Товариству. Тобто, Товариство не приймало безпосередньої участі у придбанні молока у населення.
Доводи контролюючого органу щодо відсутності в окремих фізичних осіб поголів`я зареєстрованої у державному підприємстві "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" великої рогатої худоби не можуть бути беззаперечним доказом та не спростовують факт здійснення позивачем закупівлі молока у заготівельників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а лише свідчать про можливе порушення останніми норм законодавства під час здійснення заготівлі молока. Крім того, контролюючий орган в акті перевірки підтверджує факт продажу молока фізичними особами, які мали незареєстровану велику рогату худобу.
Також Суд враховує, що ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, були допитані судом першої інстанції в якості свідків та підтвердили наявність молока, зданого до ПАТ "Юрія" відповідно до розрахункових відомостей за перевіряємий період.
Факт виконання договорів між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами та показами свідків. При цьому ознак безтоварності фінансово-господарських операцій не встановлено, як і не встановлено умислу службових осіб Товариства, спрямованого на ухилення від сплати податків.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що заготівельники отримували від ПАТ "Юрія" готівкові кошти під звіт для подальшого здійснення розрахунку з фізичними особами за продане молоко, що підтверджується відповідними платіжними документами, зокрема, видатковими касовими ордерами, засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи. Заготівля молока здійснювалась з використанням транспорту позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, що долучені Товариством до матеріалів справи.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань контролюючого органу на відібрані посадовими особами оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області у фізичних осіб пояснення щодо відсутності здійснення останніми продажу молока на користь ПАТ "Юрія", оскільки із пояснень окремих осіб вбачається, що останні взагалі не володіли інформацією, кому саме здійснювали продаж молока, а інші вказали, що продаж молока на ПАТ "Юрія" не здійснювали, при цьому зазначили прізвища заготівельників, які на підставі зазначених вище цивільно-правових договорів про надання послуг придбавали молоко у населення для подальшої його здачі позивачу.
Крім того, з наявних у матеріалах справи письмових пояснень фізичних осіб вбачається, що у деяких з них відсутні відомості про посадових осіб, які відбирали зазначені пояснення, а також відсутні будь-які відомості про кримінальне провадження чи оперативно-розшукові заходи, у межах яких відбиралися відповідні пояснення.
За таких обставин касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки останні не підтверджені належними доказами.
Крім того, між позивачем та TOB "Торггрупімпекс" укладено договір поставки від 12.12.2016, за умовами якого позивач придбавав у зазначеного контрагента запасні частини. Фактичне виконання умов зазначеного договору та здійснення сторонами розрахунку підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.
На обґрунтування відсутності фактичного виконання господарських операцій між позивачем та TOB "Торггрупімпекс" контролюючий орган посилався на відібрані старшим оперуповноваженим з ОВС ВОСА ПДВ ОУ ГУ ДФС у Черкаській області пояснення у директора та головного бухгалтера TOB "Торггрупімпекс" ОСОБА_12 .
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги зазначені доводи контролюючого органу, оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по - друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України.
В силу положень ст. 95 Кримінально процесуального кодексу України протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось.
Не було також контролюючим органом доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами.
Постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 затверджено Положення про ведення касових операцій в Україні (далі - Положення № 637).
Згідно з п. 19 Положення № 637 готівка під звіт або на відрядження видається суб`єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України.
Готівка видається під звіт, зокрема, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів.
Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки (п. 26 Положення № 637).
Відповідно до абз. 6 п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Відповідачем на підставі абз. 6 п. 1 Указу №436/95 застосовано до платника фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі сплачених Товариством за придбання молока коштів.
Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність фактичного придбання платником молока у населення спростовані під час розгляду справи, враховуючи наявність приймально-розрахункових відомостей із підписами осіб, які продали молоко позивачу, а також те, що готівкові кошти під звіт для здійснення розрахунку з фізичними особами за продане молоко видавалися за відповідними видатковими касовими ордерами, що підписані уповноваженою особою Товариства (засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи), з огляду на ненадання контролюючим органом належних доказів та обґрунтованих доводів щодо незвітування у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми коштів, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення обігу готівки на підставі абз. 6 п. 1 Указу №436/95.
Також Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для донарахування Товариству грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб виходячи з наступного.
Стаття 168 ПК України регулює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Зі змісту пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою.
При продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
При цьому до групи 04 УКТ ЗЕД віднесено, зокрема, молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені.
Таким чином, обов`язковою умовою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб податковим агентом є покладений на фізичну особу обов`язку сплати цього податку.
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, а також те, що закупівля молока здійснювалася Товариством безпосередньо у виробників сільськогосподарської продукції, які в силу положень податкового законодавства звільнені від сплати податку з доходів, отриманих ними від продажу власної сільськогосподарської продукції, дохід отриманий ними від продажу власної сільськогосподарської продукції не підлягає оподаткуванню то відповідно контролюючим органом безпідставно донараховано позивачу, як податковому агенту відповідні податкові зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, контролюючим органом не зазначено. Скаржником у касаційній скарзі наводяться доводи, аналогічні тим, які були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними. Крім того, скаржник у касаційній скарзі не наводить жодних доводів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 11.06.2019 №0006481304 та невідповідності висновків суду в цій частині обставинам справи.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,