ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/2152/16
адміністративне провадження № К/9901/38652/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. від 27.04.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Федотова І.В., Ганечко О.М., Губської Л.В. від 15.06.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (далі у тексті цієї постанови також ТОВ "Айбокс", ТОВ "Скай Кепітал Менеджмент", позивачі) звернулися з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі у тексті цієї постанови також Уповноважена особа Фонду, відповідач), у якому просили:
- визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо визнання нікчемними: Договору Поруки № П 2002859-5 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-6 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-7 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_3 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-8 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_4 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-9 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_5 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-10 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_6 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_7 та AT "Дельта Банк"; Договору про відступлення права вимоги №8/l-VIP від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент";
- скасувати рішення відповідача з приводу визнання нікчемними: Договору Поруки № П 2002859-5 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-6 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-7 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_3 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-8 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_4 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-9 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_5 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-10 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_6 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений* між ОСОБА_7 та AT "Дельта Банк"; Договору про відступлення права вимоги №8/l-VIP від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Компаній з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (далі також спірні дії та рішення, спірні договори).
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що дії відповідача є протиправними та незаконними, тобто такими що суперечать чинному законодавству України та порушують права позивачів як сторін даного договору. Крім того, позивачі посилалися, що ціна, за якою здійснено відступлення прав вимоги, була погоджена сторонами та оплачена банку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2016 позов задоволено повністю.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 судове рішення суду першої інстанції змінено та викладено його пункт другий резолютивної частини наступним чином:
"Визнати протиправними дії та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича оформлені повідомленнями про нікчемність правочинів № 3699 та 3701 від 22 грудня 2015 року щодо визнання нікчемними: Договору Поруки № П 2002859-5 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-6 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_2 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-7 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_3 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-8 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_4 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-9 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_5 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-10 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_6 та AT "Дельта Банк"; Договору Поруки № П 2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_7 та AT "Дельта Банк"; Договору про відступлення права вимоги №8/l-VIP від 12.02.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"". В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2016 залишено без змін.
5. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що забезпечення протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є обов`язком уповноваженої особи Фонду (частина друга статті 38 цього Закону).
6. Отже, суди визнали, що дії Уповноваженої особи направлені на виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дії щодо повідомлення сторін за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та - застосування наслідків нікчемності договорів, є такими, що закріплені на законодавчому рівні.
7. Однак, як відзначали суди у своїх судових рішеннях, такі дії суб`єкта владних повноважень мають бути вчиненими: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
8. На підставі встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій констатували, що спірні договори укладались з дотриманням вимог закону та у відповідності до принципу свободи договору й, оскільки такі правочини вчинені до прийняття Постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 та Наказу AT "Дельта Банк" від 03.11.2014 року №2650 "Щодо стабілізації діяльності Банку", то вони не можуть стосуватись законності вказаних правочинів, а тому посилання апелянта на те, що укладання таких договорів відбулось з порушенням Постанови НБУ №692/БТ суди визнали безпідставними.
9. Стосовно тверджень відповідача про те, що договори було укладено "заднім числом" суди зауважили, що такі доводи є необґрунтованими з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження наведених обставин.
10. У оскаржуваних судових рішеннях наводяться мотиви про те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів, які свідчать про те, що умови спірних Договорів передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також, які свідчать про те, що внаслідок укладення таких договорів, банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю або частково неможливим. Саме по собі укладення таких договорів, на переконання судів попередніх інстанцій, не свідчить про надання переваг окремому кредитору, оскільки укладення таких договорів передбачене нормами Цивільного кодексу України та є правом сторін цивільних правовідносин
11. За наведених обставин, суди зазначили про безпідставність посилання апелянта на нікчемність Договору про відступлення права вимоги та Договорів поруки укладених між Банком та іншими поручителями на підставі пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
12. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що оскаржувані дії/рішення відповідача по визнанню оскаржуваних правочинів нікчемними оцінюються колегією суддів з урахуванням наявних на момент їх винесення обставин, що мали значення для прийняття рішень (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, в той же час рішення у господарській справі №910/13407/16 винесене набагато пізніше ніж відповідачем прийняті рішення про нікчемність правочинів, а відтак прийняття рішень у господарських справах не могли бути обставинами, що мали значення для прийняття відповідачем рішень про нікчемність правочинів та, відповідно, не впливають на їх правомірність.
13. Посилання апелянта на інші судові рішення у справах №№910/3896/17, 910/5543/17, 910/5768/17, предметом розгляду яких є стягнення заборгованості, визнання припиненим Договорів застави, суди відхилили, з огляду на те, що вказані судові рішення не стосуються предмету розгляду даної адміністративної справи.
14. В контексті наведених обставин, апеляційний суд звертав увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 01.06.2010 №21-300во10, у якій зазначено, що вирішуючи правові спори у справах цієї категорії, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.
15. Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо віднесення договорів поруки та Договору про відступлення права вимоги до нікчемних не відповідають вимогам Закону та є протиправними, з огляду на те, що у нього були відсутні правові підстави вважати спірні Договори нікчемними, зокрема, згідно пунктів 1, 2, 3, 5, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
16. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку й про те, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
17. Виходячи з приписів частини першої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд суди попередніх інстанцій зазначали, що функції Фонду пов`язані із здійсненням владних управлінських повноважень.
18. За наведених обставин, враховуючи те, що за результатами такого повідомлення, відповідачем вчинено дії щодо застосування наслідків нікчемності спірних Договорів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірність прийнятих відповідачем рішень, оформлених повідомленням про нікчемність правочинів №3699 та 3701 від 22.12.2015.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбокс" було укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859 (далі - кредитний договір 1) та відкрито кредитну лінію з лімітом 64 000 000,00 грн.
21. Заборгованість ТОВ "Айбокс" по кредитному договору 1 забезпечувалась: укладеним з ТОВ "Айбокс" Договором застави № HKJI-2002859/S-2 від 27 вересня 2013 року; укладеним з компанією "БЕНЕЗІЯ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" Договором застави корпоративних прав № НКЛ-2002859/S-l від 31 жовтня 2013 року; укладеним з компанією "Ардо Істеблішмент Лімітед" Договором застави корпоративних прав №HKJI-2002859/S-3; укладеним з компанією "МІНОЛА ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" Договором застави корпоративних прав №HKJI-2002859/S-2 від 31 жовтня 2013 року; укладеним з ТОВ "Айбокс" Договором застави №HKJI-2002859/S-3 від 22 січня 2014 року; укладеним з ОСОБА_8 Договором поруки №П-2002859/4 від 31 липня 2014 року; укладеними з ОСОБА_9 Договором поруки №П-2002859/3 від 31 липня 2014 року та договором поруки №П-2002859 від 18 вересня 2013 року;
22. 22.05.2014 між AT "Дельта Банк" та ТОВ "Айбокс" було укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 (далі - кредитний договір 2) та відкрито кредитну лінію з лімітом 80 000 000,00 грн.
23. Заборгованість ТОВ "Айбокс" по Кредитному договору 2 забезпечувалась: укладеним з компанією "БЕНЕЗІЯ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-1 (частки в статутному капіталі) від 31 жовтня 2013 року; укладеним з компанією "Ардо Істеблішмент Лімітед" Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-3 (частки в статутному капіталі) від 31 жовтня 2013 року; укладеним з компанією "МІНОЛА ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" Договором застави корпоративних прав № HKJI-2002859/S-2 (частки в статутному капіталі) від 31 жовтня 2013 року; укладеним з ТОВ "Айбокс" Договором застави № HKJI-2002859/S-3 від 22 січня 2014 року; укладеним з ОСОБА_8 Договором поруки № П-2002859/4 від 31 липня 2014 року; укладеним з ОСОБА_9 Договором поруки № П-2002859/3 від 31 липня 2014 року.
24. Також 25.06.2014 AT "Дельта Банк" було укладено договори: з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № П-2002859-6 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 1; з ОСОБА_3 Договір поруки № П-2002859-7 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 2; з ОСОБА_4 № П-2002859-8 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 2; з ОСОБА_1 № П-2002859-5 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 2; з ОСОБА_5 № П-2002859-9 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 2; з ОСОБА_6 № П-2002859-10 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 2; з ОСОБА_7 № П-2002859-7 з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору 2.
25. Відповідно до п. 1.1. вищезазначених Договорів поруки від 25.06.2014, Поручитель зобов`язується перед Кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ "Айбокс" зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та можливих штрафних санкцій та пені.
26. У зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Айбокс" кредитних договорів 4 та 12.02.2015 Банком було списано заборгованість з рахунків вищезазначених поручителів.
27. 12.02.2015 між AT "Дельта Банк" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" було укладено Договір № 8/1-VP про відступлення права вимоги відповідно до якого ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" набуло право вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 1 125 959,47 грн. за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014.
28. 12.02.2015, з метою виконання умов зазначеного вище Договору про відступлення прав вимоги, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" здійснило перерахування грошових коштів на користь AT "Дельта Банк" у сумі 1 125 959,47 грн.
29. На підставі постанови Правління Національного банку України за №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.
30. 08 квітня 2015 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняло рішення № 71 Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", відповідно до якого тимчасову адміністрацію стосовно AT "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців: з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року.
31. 03 серпня 2015 року Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО за № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у AT "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
32. 28 вересня 2015 року за результатами поведеної перевірки в межах ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11 березня 2015 року, були складені протоколи № 80 та № 81, якими віднесено до категорії нікчемних: договір поруки № П-2002859-6 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_2, у забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13 вересня 2013 року з ТОВ "Айбокс" (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38); договір про відступлення права вимоги № 8/1-VP від 12 лютого 2015 року, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ" (згідно п.п. 1, 2, 3, 5, 7 ч. З ст. 38); договір поруки № П-2002859-11 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_7 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38); договір поруки № П-2002859-7 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_3 (згідно п.п. 1,2, 5, 7 ч. З ст. 38); договір поруки № П-2002859-8 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_4 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38); договір поруки № П-2002859-10 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_6 (згідно п.п.1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38); договір поруки № П-2002859-9 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_5 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7 ч. З ст. 38); договір поруки № П-2002859-5 від 25 червня 2014 року, укладений з ОСОБА_1 (згідно п.п. 1, 2, 5, 7, 8 ч. З ст. 38).
33. Вважаючи протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемними договорів поруки та відступлення права вимоги, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
34. У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду наводить аргументи про те, що відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду виявляє нікчемні правочини, а не вчиняє дії та не приймає рішення щодо визнання їх нікчемними.
35. Ураховуючи викладене, скаржник наполягає, що жодних дій та/або рішень, пов`язаних із визнанням правочинів нікчемними, ним не вчинялось (приймалось), а здійснювалась їх перевірка на відповідність нормам чинного законодавства.
36. Скаржник відзначає, що позивачами не заначено у позові жодних конкретних реквізитів актів індивідуальної дії Уповноваженої особи, які вони просять визнати протиправними та скасувати, як і не вказано, які саме дії відповідача, вчинені в межах його повноважень, є протиправними.
37. З наведеного Уповноважена особа Фонду констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017.
38. Уповноважена особа Фонду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано та безпідставно вийшов за межі позовних вимог, порушивши норми процесуального права, оскільки змінюючи резолютивну частину судового рішення шляхом додавання фрази: "оформлені повідомленням про нікчемність правочинів №3699 та №3701 від 22.12.2015 року", не навів у мотивувальній частині рішення жодних обґрунтувань виходу за межі позовних вимог.
39. Повідомлення про нікчемність правочинів, як вказує скаржник, носить суто інформаційний характер, а їх скасування не спростовує факту нікчемності правочинів, які є такими згідно закону.
40. Посилається Уповноважена особа Фонду й на те, що апеляційним судом не враховано обставин, встановлених у судових рішеннях в інших справах, які розглядались в порядку господарського судочинства, як преюдиційних, чим, на думку скаржника, порушено приписи частин першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017.
41. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції "перекрутив" зміст судових рішень господарських судів, щоб не використовувати їх у якості доказу, довільно розтлумачив норми статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і викривив її зміст, у зв`язку з чим відповідач вважає, що апеляційний суд прийняв постанову без повного, об`єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин справи.
42. Касаційна скарга містить доводи й про те, що, направляючи повідомлення про нікчемність правочинів, Уповноважено особа Фонду діяла відповідно до обсягу наявної у неї компетенції та у спосіб, передбачений законом.
43. На переконання відповідача, апеляційний суд безпідставно та всупереч вимог статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, поновив провадження у справі, а також не залучив третіми особами Фонд та сімох поручителів за спірними договорами й неправомірно відмовив у закритті провадження у справі, що свідчить про порушення судом норм статей 157, 159 цього Кодексу.
44. Крім того, Уповноважена особа Фонду зауважує, що справу розглянуто, на її думку, неповноважним судом, у зв`язку з чим у судах попередніх інстанцій неодноразово заявлялись відводи суддям, у задоволенні яких, як вважає скаржник, відмовлено безпідставно.
45. Також, до суду касаційної інстанції Уповноваженою особою Фонду неодноразово подавались клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що таку справу, на думку заявника, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Заявник клопотань вважає, що таку справу належить розглядати за правилами господарського судочинства й на обґрунтування такої позиції посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2018 у справі №910/12294/16 (провадження №12-9зг18), від 16.05.2018 у справі №910/24198/16 (провадження №12-15гс18).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
46. Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
47. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
48. За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
49. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
50. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
51. Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
52. Згідно із частиною другою статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
53. За приписами частини першої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
54. Справи з правовідносинами, подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, неодноразово розглядались Верховним Судом, зокрема колегією суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/20168/16 (постанова від 30.11.2020).
55. Розглядаючи вищевказану справу, Верховний Суд зазначав таке.
56. За змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
57. Діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов`язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю та інше (статті 4, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
58. Основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а пов`язані з управлінням банком у якості виконавчого органу (адміністрації).
59. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16.
60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
61. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
62. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
63. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
64. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.
65. Помилковим є застосування статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є державний орган чи юридична особа публічного права, що здійснює функції суб`єкта владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
66. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16.
67. У цій справі правовідносини стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними наступних договорів (правочинів): Договори поруки, укладені між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та низкою фізичних осіб з метою забезпечення виконання зобов`язань по договорам кредитної лінії, укладеним між Банком та ТОВ "Айбокс"; Договір про відступлення права вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".
68. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
69. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
70. Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
71. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
72. Отже, спори, пов`язані з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку (в тому числі шляхом ліквідації), не тотожні зі справами щодо оскарження рішень Фонду, прийнятих у межах процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема, повідомлення про застосування наслідків нікчемності.
73. Оскільки позивач оскаржує рішення про застосування наслідків нікчемності правочинів, прийняте уповноваженою особою Фонду не як суб`єктом владних повноважень, а як органом управління AT "Дельта Банк", що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.
74. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16.
75. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
76. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та AT "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду, тобто між юридичними особами.
51. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
52. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
53. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
54. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови), також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).
55. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
56. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.06.2020 у справі №826/20170/16, у постанові від 23.12.2020 у справі №826/20166/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2018 у справі №910/12294/16 (провадження №12-9зг18), правовідносини у яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Підстав для відступу від вищевказаних висновків щодо застосування норм права колегія суддів не вбачає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
78. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
79. Пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
80. Ураховуючи, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених у цій справі судових рішень із закриттям провадження у справі. При цьому, позивачу слід роз`яснити, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
81. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,