ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 817/1322/16
провадження № К/9901/44090/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Міністерства оборони України до управління Держпраці у Рівненській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Міністерства оборони України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Гломба Ю.О. від 27 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Франовської К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В. від 15 травня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівного Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Рівненській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив:
- визнати неправомірними дії управління Держпраці у Рівненській області щодо проведення перевірки;
- визнати протиправною та скасування постанову управління Держпраці у Рівненській області від 16 серпня 2016 року № 000036 про накладення штрафу в сумі 1450,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року позовні вимоги про визнання дії управління Держпраці у Рівненській області щодо проведення перевірки неправомірними залишено без розгляду.
3. Залишаючи позовну вимогу без розгляду, суд виходив із того, що позивач заявив клопотання про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог про визнання дії посадових осіб відповідача неправомірними, що в силу пункту 5 частини першої статі 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 рок) є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
4. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог квартирно-експлуатаційному відділу м. Рівного було відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позапланова перевірка КЕВ м. Рівного проведена управлінням Держпраці у Рівненській області за наявності підстав, визначених статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та відповідно до вимог чинного законодавства.
На час проведення перевірки не існувало будь-яких обмежень щодо проведення перевірки, а ухвалене рішення є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівного звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 26 липня 2016 року по 28 липня 2016 року головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Рівненській області Крот О.Л., на підставі звернення працівника квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівного ОСОБА_1 та на підставі згоди Держпраці України від 21 липня 2016 року № 7707/4/4,2-ДП-16, наказу від 25 липня 2016 року № 424 та направлення від 25 липня 2016 року № 463-Н/01-26, проведено позапланову перевірку дотримання квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівного вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
8. За наслідками перевірки складено акт від 28 липня 2016 року № 07А/04-16.
9. З акта перевірки від 28 липня 2016 року № 07А/04-16 убачається, що в ході перевірки установлено, що ОСОБА_1 у 2016 році, працюючи у позивача на посаді економіста, отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 1714,00 грн, яка при звільненні не відраховувалась, проте, відповідно до розрахункового листа за липень 2016 року йому нарахована лише заробітна плата за 12 відпрацьованих днів у сумі 1059,82 грн, з них утримано суму нарахованої заробітної плати за використані 3 календарних невідроблених дні відпустки в сумі 384,57 грн. Водночас на момент перевірки не видавались накази начальника КЕВ м. Рівного про зменшення надбавки або її скасування для ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1, за період його роботи в КЕВ м. Рівного з 01 вересня 2015 року по 19 липня 2016 року, щомісяця нараховувались та виплачувались надбавки стимулюючого характеру за боєготовність та за складність і напруженість у роботі.
В акті зазначені порушення:
- вимог частини другої статті 97 КЗпП України, не дотримання умов оплати праці визначених у Колективному договорі, а саме: згідно з особовим рахунком за 2016 рік № 39005 та розрахункового листка за липень 2016 року, звільненому ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено за липень місяць надбавку за складність і напруженість в роботі; премії та доплати за підтримання боєготовності за фактично відпрацьований ним час, виплата яких визначена пунктом 5.1 Розділу 5 Колективного договору;
- вимог частини четвертої статті 97 КЗпП України, в односторонньому порядку прийнято рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством та колективним договором;
- вимог статті 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати працівника для покриття їх заборгованості установі, де вони працюють, провадиться без виданого на це наказу власника або уповноваженого ним органу.
10. З метою усунення виявлених порушень головним державним інспектором винесено припис від 28 липня 2016 року № 07П/04-16/07А щодо їх усунення у термін до 28 серпня 2016 року з письмовим повідомлення управління Держпраці у Рівненській області, та недопуску таких порушень у майбутньому.
11. За результатами розгляду акта перевірки від 28 липня 2016 року № 07А/04-16 заступником начальника управління Держпраці у Рівненській області Карп`юк Н.П., відповідно до вимог підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), та на підставі абзацу 6 частини другої 2 статті 265 КЗпП України, винесено постанову від 16 серпня 2016 року № 000036 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 1450,00грн.
12. Уважаючи постанову управління Держпраці у Рівненській області від 16 серпня 2016 року № 000036 про накладення штрафу в сумі 1450,00 протиправною, квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівного звернувся до суду із позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували факт законодавчого обмеження щодо проведення позапланових перевірок в силу Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71.
14. Позивач уважає, що судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано доводи щодо обмеження проведення перевірок суб`єктів господарювання контролюючими органами, що стосується всіх без винятку контролюючих органів, окрім фіскальної та податкової служб.
15. Скаржник зазначає, що перелік контролюючих органів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами".
Управління Держпраці у Рівненській області не є фіскальною чи податковою службою, а тим більше входить до зазначеного переліку.
16. Також квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівного зазначає, що статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у редакції чинній на момент здійснення перевірки та на момент звернення позивача з позовом до суду, визначено, що дія даного Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
17. Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем було проведено перевірку щодо питань, які не були підставою для здійснення цього заходу.
18. Управлінням Держпраці у Рівненській області подано заперечення на касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівного на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя; державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду); державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
20. За змістом пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
21. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці на час виникнення спірних правовідносин врегульовано Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).
22. Пунктами 3, 4 Порядку № 390 передбачено, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
23. Відповідно до частин другої та четвертої статті 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
24. Згідно зі статтею 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
25. Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. За змістом пункту 3 цього Порядку № 390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
27. Щодо доводів позивача про поширення на спірні правовідносини Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
28. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
29. Мета і зміст цього Закону покликані врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, які виникають у сфері господарської діяльності.
30. У пункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, діяльність яких поширюється на правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
31. Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи", стосуються лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
32. Отже, зважаючи на те, що завданням органів Державної служби України з питань праці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, колегія суддів доходить висновку, що управління Держпраці у Рівненській області не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
33. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем було ухвалено два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб`єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
34. З вищенаведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є зокрема обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
35. Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб`єктів господарювання.
36. Таким чином, правовідносини, пов`язані зі встановленням обмеження на проведення перевірок управлінням Держпраці у Рівненській області, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня - червня 2015 року і закінчилися 01 липня 2015 року.
37. Щодо посилань скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2014 року № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами", то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки така постанова за своєю суттю є регуляторним актом із визначеним строком дії, прийнятим, в даному випадку, на виконання статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII, якою передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
38. Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
39. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин дія постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 була припинена. А відтак посилання скаржника на те, що на момент проведення відповідачем перевірки існувало законодавче обмеження на проведення таких перевірок, є помилковими.
40. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 803/1235/16 та від 13 травня 2020 року у справі № 808/2365/16.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем було проведено перевірку щодо питань, які не були підставою для здійснення цього заходу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
35. Конвенція Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року № 81 ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08 вересня 2004 року № 1985-ІV.
36. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
37. Згідно зі статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 8 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:
a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;
b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та
c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема;
i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;
ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.
38. Статтею 16 Конвенції № 81 передбачено, що інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.
39. Так у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 200/11885/18-а міститься правовий висновок про те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
40. Варто зауважити й те, що питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється положеннями статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) й, у її частині четвертій, наводить вичерпний перелік питань, які встановлюються виключно законами.
41. Суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі № 17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство2), де зазначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
42. У мотивувальній частині цього ж рішення Конституційного Суду України зазначено, що термін "законодавство2 досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
43. Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці перевірок), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку.
44. Держпраці, встановивши в ході позапланової перевірки, яка призначена у суворій відповідності до закону, порушення законодавства про працю з питань, які безпосередньо стосуються порушення прав особи, яка звернулась до суб`єкта владних повноважень щодо недопущення порушення її трудових прав з боку відповідача, має право застосувати заходи фінансової відповідальність до винної особи.
45. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у 2016 році, працював у позивача на посаді економіста. Відповідно до розрахункового листа за липень 2016 року ОСОБА_1 нарахована лише заробітна плата за 12 відпрацьованих днів у сумі 1059,82 грн, з них утримано суму нарахованої заробітної плати за використані 3 календарних невідроблених дні відпустки в сумі 384,57 грн. Водночас на момент перевірки не видавались накази начальника КЕВ м. Рівного про зменшення надбавки або її скасування для ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1, за період його роботи в КЕВ м. Рівного з 01 вересня 2015 року по 19 липня 2016 року, щомісяця нараховувались та виплачувались надбавки стимулюючого характеру за боєготовність та за складність і напруженість у роботі.
Згідно з особовим рахунком за 2016 рік № 39005 та розрахункового листка за липень 2016 року, звільненому ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено за липень місяць надбавку за складність і напруженість в роботі; премії та доплати за підтримання боєготовності за фактично відпрацьований ним час, виплата яких визначена пунктом 5.1 Розділу 5 Колективного договору.
46. Виявлені у ході перевірки факти, а саме не дотримання умов оплати праці визначених у Колективному договорі та прийняття в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством та колективним договором, є порушенням частин другої та четвертої статті 97 КЗпП України, а відрахування із заробітної плати працівника без видання на це наказу - статті 127 КЗпП України, що є підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю до відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини другою статті 265 Кодексу законів про працю України.