ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 320/5394/20
адміністративне провадження № К/9901/12396/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5394/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської районної ради Київської області, Броварської міської ради Київської області, третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області, Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2 визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (головуючий суддя Лисенко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Черпіцька Л.Т., судді Пилипенко О.Є., Собків Я.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Броварської районної ради Київської області, Броварської міської ради Київської області, третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області, Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2, в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області щодо не проведення конкурсу на посаду директора Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області;
1.2. зобов`язати Броварську районну раду Київської області та Броварську міську раду Київської області провести конкурс на посаду директора Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області у відповідності до вимог чинного законодавства;
1.3. визнати протиправними дії Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області щодо укладання контракту з ОСОБА_2 як з директором Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області.
1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідачами, всупереч вимогам Основ законодавства України про охорону здоров`я та Порядку від 27.12.2017 № 1094, без проведення конкурсу призначено на посаду керівника КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" ОСОБА_2, шляхом укладення з ним контракту від 12.07.2018. Пояснила, що такі дії відповідачів позбавили її права на участь у конкурсі на зайняття вказаної посади. Зауважила, що з 27.12.2017 керівники державних, комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посади виключно на конкурсних засадах, однак відповідачами конкурс не було проведено.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
2.3. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дія трудового договору головного лікаря установи продовжилася, а трудові відносини між сторонами є такими, що не припинилися відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 36 КЗпП України. Оскільки посада головного лікаря не була вакантною, тому були відсутні правові підстави для проведення конкурсу на вказану посаду, що свідчить про відсутність з боку відповідачів обов`язку щодо проведення конкурсу на посаду директора КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" та протиправної бездіяльності щодо його не проведення.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
3.2. На обґрунтування підстав оскарження зазначає про те, що, на його думку, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином надані позивачем докази, а тому дійшли до безпідставного висновку у спірних правовідносинах про переведення ОСОБА_2 на посаду директора, а не призначення, у зв`язку з чим помилково відмовили позивачу у задоволенні позову та апеляційної скарги.
3.3. Вважає, що оскільки контракт, яким ОСОБА_2 призначено на посаду директора без проведення конкурсу, укладено з ним як з фізичною особою, тому фактично відповідачами про продовження з ним трудової діяльності не приймалось, а відбулось виключно за рішенням головного лікаря ОСОБА_2 . Отже, призначення вказаної особи шляхом укладення з ним трудового договору від 21.10.2009 на невизначений строк не можна вважати продовженим шляхом укладання нового контракту з призначенням (а не переведенням) на посаду директора.
3.4. Вказує, що контракт з керівником державного та/або комунального закладу охорони здоров`я можна укласти виключно за умови проведення конкурсного відбору. За цих обставин відповідачі протягом трьох робочих днів з моменту виникнення цієї вакантної посади повинні були прийняти рішення про проведення конкурсу, а не укладати контракт з ОСОБА_2 .
3.5. Наголошує, що не проведення конкурсу призвело до порушення прав позивача на участь у ньому.
4. Третя особа та відповідач подали відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом яких висловили свої доводи, якими заперечили проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову та просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Згідно із розпорядженням голови Броварської районної ради Київської області Кушніренка Ю.І. №81 від 23.07.2009, витягом із розпорядження виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 134-ОС від 23.07.2009 та на підставі рішень сесії Броварської міської ради від 23.07.2009 №1171-66-05, сесії Броварської районної ради від 21.07.2009 №388-28 ОСОБА_2 призначено на посаду головного лікаря Броварської центральної районної лікарні.
6. При цьому кандидатура ОСОБА_2 на посаду головного лікаря Броварської ЦРЛ погоджена Головним управлінням охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом 1-36-1493 від 26.06.2009.
7. Згідно із витягом з наказу Броварської РДА від 24.07.2009 №139-к ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків головного лікаря Броварської ЦРЛ на підставі розпорядження від 23.07.2009 №81.
8. 27 жовтня 2009 року між головою Броварської районної ради Кушніренком Ю.І., виконуючим обов`язки міського голови м. Бровари - секретарем Броварської міської ради Сапожко І.В. та ОСОБА_2 укладено трудовий договір. Згідно з пунктом 8.1 розділу 8 вказаного договору, термін дії трудового договору - "безстроковий".
9. Рішеннями Броварської районної ради Київської області від 07.09.2017 №383-30.2-VII та Броварської міської ради Київської області від 21.12.2017 №816-36-07 "Про реорганізацію (перетворення) Комунального закладу "Броварська центральна районна лікарня" в Комунальне некомерційне підприємство "Броварська багатопрофільна лікарня" Броварської районної ради та Броварської міської ради", вирішено реорганізувати Комунальний заклад "Броварська центральна районна лікарня" шляхом перетворення його в Комунальне некомерційне підприємство "Броварська багатопрофільна лікарня" Броварської районної ради та Броварської міської ради" (далі - КНП "Броварська багатопрофільна лікарня" БРР та БМР).
10. Вказаними рішеннями встановлено, що КНП "Броварська багатопрофільна лікарня" БРР та БМР є правонаступником майна, прав та обов`язків КЗ "Броварська ЦРЛ", та ухвалено утворити комісію з реорганізації КЗ "Броварська ЦРЛ" та затвердити її склад згідно із додатком №1. Згідно з додатком №1, головою комісії з реорганізації КЗ "Броварська ЦРЛ" визначено ОСОБА_2 .
11. 12 липня 2018 року між Броварською районною радою Київської області в особі голови районної ради Гришка С.М., Броварською міською радою Київської області в особі міського голови Сапожка І.В. та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт, згідно умов якого ОСОБА_2 призначається на посаду директора КНП "Броварська багатопрофільна лікарня" БРР та БМР на термін з 12.07.2018 по 12.07.2023.
12. Згідно із витягу з наказу КНП "Броварська багатопрофільна лікарня" БРР та БМР від 13.07.2018 № 312-к ОСОБА_2 - головного лікаря Броварської ЦРЛ переведено на посаду директора КНП "Броварська багатопрофільна лікарня" БРР та БМР з 12.07.2018 на підставі контракту від 12.07.2018.
13. Вважаючи, що укладення контракту з ОСОБА_2 як керівником КНП "Броварська багатопрофільна лікарня" БРР та БМР без проведення конкурсного відбору вчинено відповідачами протиправно та позбавило її права на участь у конкурсі на цю посаду, позивач звернулася до суду із цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, передбачені статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, серед іншого, належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм.
18. Згідно із пунктом тридцятим частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
19. Приписами пункту двадцятого частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районними і обласними радами вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
20. Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні визначені Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Основи законодавства України про охорону здоров`я).
21. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я заклад охорони здоров`я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
22. Залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності (частина 11 статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я).
23. Правонаступником комунальної установи повинно бути визначено комунальне некомерційне підприємство та затверджений склад комісії з припинення установи.
24. Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
25. Згідно із статтею 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
26. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я" від 06 квітня 2017 року №2002-VIII внесено зміни до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я, якою передбачено, що керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
27. Згідно із Прикінцевими положеннями вказаного Закону від 06 квітня 2017 року №2002-VIII, до 31 грудня 2018 року звільнення працівників закладів, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
28. 14 лютого 2018 року робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України схвалено Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства.
29. Відповідно до пункту 1.4.6 Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, факт реорганізації закладів охорони здоров`я - бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом. У разі призначення головою Комісії з перетворення керівника закладів охорони здоров`я - бюджетної установи трудові відносини з ним продовжуються. У такому разі в рішенні відповідної ради про створення закладу охорони здоров`я - комунального некомерційного підприємства може бути зазначено про призначення керівником закладу охорони здоров`я - комунального некомерційного підприємства головного лікаря, продовживши з ним трудові відносини на підставі контракту.
30. Метою розробки цих методичних рекомендацій є надання методичної допомоги органам місцевого самоврядування, керівникам місцевих органів управління охорони здоров`я та закладів охорони здоров`я, а також депутатам місцевих рад, відповідальним за підготовку та прийняття рішень щодо зміни господарсько-правового статусу комунальних закладів охорони здоров`я шляхом їх реорганізації (перетворення) з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства в межах чинного законодавства України (Преамбула рекомендацій).
31. Згідно із частинами першою, третьою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
32. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
33. Частиною третьою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
VI. Позиція Верховного Суду
34. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Отже, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36.1. Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі стало посилання позивача на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
37. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із тим, що, на думку позивача, відповідачі протиправно без проведення конкурсу призначили на посаду керівника КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" ОСОБА_2 шляхом укладення з ним контракту від 12.07.2018. На думку позивача, такі дії відповідачів позбавили її права на участь у конкурсі на зайняття вказаної посади.
38. Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.
39. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішеннями Броварської районної ради Київської області від 07.09.2017 №383-30.2-VII та Броварської міської ради Київської області від 21.12.2017 №816-36-07 21.12.2017 вирішено реорганізувати Комунальний заклад "Броварська центральна районна лікарня" шляхом перетворення його в Комунальне некомерційне підприємство "Броварська багатопрофільна лікарня" Броварської районної ради та Броварської міської ради.
40. Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 28.04.2020 №1849-74-07, комунальне некомерційне підприємство "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунального закладу охорони здоров`я "Броварська центральна районна лікарня".
41. Пунктом 1.1 Статуту передбачено, що засновниками та власниками підприємства є територіальні громади Броварського району Київської області та територіальна громада міста Бровари Київської області в особі Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області.
42. Згідно із Прикінцевими положеннями вказаного Закону від 06 квітня 2017 року №2002-VIII, до 31 грудня 2018 року звільнення працівників закладів, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
43. Відповідно до пункту 1.4.6 Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, факт реорганізації закладів охорони здоров`я - бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом. У разі призначення головою Комісії з перетворення керівника закладів охорони здоров`я - бюджетної установи трудові відносини з ним продовжуються. У такому разі в рішенні відповідної ради про створення закладу охорони здоров`я - комунального некомерційного підприємства може бути зазначено про призначення керівником закладу охорони здоров`я - комунального некомерційного підприємства головного лікаря, продовживши з ним трудові відносини на підставі контракту.
44. Отже, контракт є формою трудового договору, яка за виключенням особливих умов, встановлених угодою сторін контракту, є документом, що регулює ті самі трудові правовідносини.
45. Розпорядженнями Броварської міської ради від 23.07.2009 №134-ОС та Броварської районної ради від 23.07.2009 №81, ОСОБА_2 призначено на посаду головного лікаря Броварської ЦРЛ шляхом укладення із ним трудового договору на невизначений строк від 21.10.2009.
46. Виходячи з означеного, а також враховуючи приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що припинення трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи власника у разі змін в організації виробництва і праці підприємства допускається лише за сукупності таких умов: якщо посаду, на якій особа перебувала було скорочено; якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
47. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 із 2009 року працював на посаді головного лікаря Броварської ЦРЛ на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк від 27 жовтня 2009 року.
48. У подальшому ОСОБА_2 призначено головою комісії з перетворення КЗ "БЦРЛ" у КНП "ББКЛ", а наказом від 13.07.2018 ОСОБА_2 переведено на посаду директора КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" шляхом укладення із ним трудового контракту від 12.07.2018.
49. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у спірних правовідносинах дія трудового договору головного лікаря установи продовжилася, а трудові відносини між сторонами є такими, що не припинилися відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 36 КЗпП України.
50. При цьому Верховний Суд погоджується з визнанням судами попередніх інстанцій безпідставним посилання позивача на протиправність укладення контракту від 12.07.2018 із ОСОБА_2 без проведення конкурсу, оскільки цей контракт укладено в порядку переведення особи на посаду, а не в порядку її призначення.
51. З цих же підстав Верховний Суд вважає необгрунтованими аналогічні доводи касаційної скарги.
52. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не проведення конкурсу на посаду директора Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" та зобов`язання провести конкурс, Верховний Суд зазначає таке.
53. 27 грудня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1094, якою затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я (далі - Порядок №1094).
54. Пунктом 4 Порядку №1094 встановлено, що підставою для проведення конкурсу є рішення органу управління, яке приймається протягом трьох робочих днів з моменту виникнення вакантної посади.
55. Проте, в спірних правовідносинах встановлено, що посада головного лікаря не була вакантною.
56. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для проведення конкурсу на вказану посаду та, відповідно, про відсутність з боку відповідачів протиправної бездіяльності щодо не проведення конкурсу на посаду директора КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" і обов`язку щодо його проведення.
57. Щодо факту порушення прав позивача у цих правовідносинах Верховний Суд наголошує на такому.
58. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
59. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
60. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
61. Тому, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
62. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
63. Частина першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
64. Отже, підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
65. При цьому право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
66. Під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
67. Водночас, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
68. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
69. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
70. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб та чи забезпечить такий спосіб захисту відповідного порушеного права позивача, враховуючи при цьому наступний етап процесу - виконання судового рішення.
71. Перед усім завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.
72. Суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що позивач не навела суду обґрунтованих доводів про те, що оскаржуваними діями/бездіяльністю відповідачів порушені її права у спірних правовідносинах, а також суди не встановили доказів того, що означені дії/бездіяльність призвели до будь-яких правових наслідків для неї.
73. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірні дії/бездіяльність не мають безпосереднього впливу на права та обов`язки позивача шляхом позбавлення її можливості реалізувати належне їй право або шляхом покладення на неї будь-якого обов`язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на її права та обов`язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких розпоряджень.