ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2021 року
Київ
справа №480/5496/20
адміністративне провадження № К/9901/14878/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Кунець О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді П`янової Я.В., суддів Любчич Л.В., Спаскіна О.А.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, скаржник, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив:
1) визнати протиправними дії ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду у Сумській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 січня 2018 року;
2) зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 березня 2018 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 січня 2018 року;
3) визнати протиправними дії ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 січня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2019 року;
4) зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2019 року;
5) визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 січня 2020 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2020 року;
6) зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2020 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням позивача мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Сумській області задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року скасовано в частині стягнення судового збору та в частині:
визнання протиправними дій ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду у Сумській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 січня 2018 року;
зобов`язання ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 березня 2018 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 січня 2018 року;
визнання протиправними дій ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 січня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2019 року;
зобов`язання ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2019 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2019 року.
У цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 480/5496/20 залишено без змін.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, у позивача (з урахуванням вимог апеляційної скарги про незастосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оскільки зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року за № 103 (далі - Постанова № 103), зокрема, до пункту 4 Постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що починаючи з 29 січня 2020 року у позивача знову виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до пенсійного органу оновленої довідки та в частині зобов`язання Головне управління ДФС у Сумській області підготувати та надати до пенсійного органу нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача з 1 січня 2018 року та з 1 лютого 2019 року дійшов хибних висновків, що розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у цей період мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ГУ ДФС у Сумській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), у зв`язку з чим дійшли хибного висновку, що у довідці для перерахунку пенсії складові перерахунку мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга, подана у справі № 480/5496/20, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ГУ ДФС у Сумській області.
До того ж, ГУ ДФС у Сумській області наголошує, що судами протиправно не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, та висновки Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19 та у справі №200/3757/20-а.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 26 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №480/5496/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 вересня 2021 року.
З касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішень судів попередніх інстанцій, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 8 вересня 2021 року.
Позиція інших учасників справи
28 липня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зокрема, позивач вказує на безпідставність доводів касаційної скарги про те, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, позивач зазначає, що Велика Палата у постанові від 24 червня 2020 року за результатами перегляду рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, вказала, що у зв`язку зі скасуванням пункту 1 Постанови №103 відбулися зміни в законодавстві, враховуючи які уповноважені органи зобов`язані видавати нові довідки про розмір грошового забезпечення, які будуть включати основні та додаткові види грошового забезпечення, та направляти їх до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку пенсій.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у ГУ ДФС у Сумській області, остання військова посада перед звільненням і отриманням пенсії - заступник начальника штабу - начальника відділу обліку та зонального контролю штабу УПМ ДПА в Сумській області та податкової міліції. Звільнений зі служби 31 грудня 2008 року.
Позивач має право на військову пенсію з 31 грудня 2008 року, основний розмір, якої складає 70 % грошового забезпечення (пенсійна справа знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області).
Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 8 березня 2018 року за № 63/05-19, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до Постанови № 103, посадовий оклад позивача склав - 7330 грн; оклад за військове звання - 1480 грн; процентна надбавка за вислугу років (50 %) - 4405 гривень.
Вважаючи, що відповідач при складанні довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2018 року для перерахунку пенсій відповідно до Постанови № 103, яку направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для перерахунку пенсії, невірно нарахувала йому складові (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентну надбавку за вислугу років 50 %), а саме: посадовий оклад та оклад за військовим званням нараховувала шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня 2018 року - 1762 грн, та не розрахував посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до ГУ ДФС у Сумській області від 4 липня 2020 року щодо оформлення та надіслання довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 1 січня 2018 року, 1 січня 2019 року та 1 січня 2020 року для перерахунку пенсії з визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 1 січня 2018 року, 1 січня 2019 року та 1 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років.
Листом від 3 серпня 2020 року за № 140/Б/18-97-08-34 відповідач повідомив ОСОБА_1, що з березня 2018 по сьогоднішній день розмір посадового окладу та окладу за спеціальне звання не змінювався; законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, а також Порядок подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (пункт 24), передбачають оформлення довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, тільки на підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку; списки до відповідача як уповноваженого органу, від головних управлінь Пенсійного фонду України не надходили. Питання про надання позивачу довідки може розглядатись тільки після винесення відповідного рішення судовими органами.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача, яка полягає у неоформлені з метою наступного направлення до ГУ ПФУ в Сумській області довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, протиправною, звернувся до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.
Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).
Пунктом 1 Порядку № 45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведеного на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу, з якого пенсіонер звільнився зі служби, відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності Постанови № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції пункту 6 Постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 1 січня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Водночас, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Таким чином, з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що починаючи з 29 січня 2020 року у позивача знову виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції.
Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується, виходячи із наступного.
Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, не застосував до спірних відносин норму матеріального права, яка врегульовує спірні відносини та має вищу юридичну силу відносно положень пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції.
Так, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
При цьому, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Також, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені в постановах від 11 лютого 2021 року справі №200/3757/20-а та справі №240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103 та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, які полягають у тому, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, колегія суддів Верховного Суду не вбачає правових підстав для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 лютого 2020 року.
Тому, відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні позивачу довідок про розмір грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, 1 січня 2019 року, 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 1 січня 2018 року, з 1 лютого 2019 року та 1 лютого 2020 року, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, неправильно застосували положення Постанови № 704, не застосували положення пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18 та Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 лютого 2021 року справі №200/3757/20-а та справі №240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103 та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Водночас колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 червня 2020 року за результатами перегляду рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, оскільки спір у справі, яка розглядається, стосується не права на перерахунок пенсії відповідно до Постанови №103, а надання відповідачем позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, 1 січня 2019 року, 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду та дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.