ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 820/6599/15
адміністративне провадження № К/9901/41983/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів -Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Західної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 (суддя - Бездітко Д.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Бондар В.О., Кононенко З.О.) у справі №820/6599/15.
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Західна ОДПІ) від 11.02.2015 №0005431702 та податкову вимогу від 13.05.2015 №3705.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2016 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з`ясування наслідків порушення кримінальної справи та наявності відповідного вироку суду, а також з`ясування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення понад строки давності, встановлені чинним законодавством.
За наслідками повторного апеляційного перегляду, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1, зокрема, зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято в період проведення досудового розслідування, що є порушенням абзацу 2 пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України; контролюючим органом безпідставно двічі проведено перевірку; податкове повідомлення-рішення прийнято поза межами строку давності, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Західна ОДПІ вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Так, відповідач зазначає, що в даному випадку перевірку призначено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо фізичної особи платника податків ОСОБА_1, а тому вимоги пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не поширюються на правовідносини, що є предметом розгляду даної справи. Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в межах строку давності посилається на положення підпункту 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу.
Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі постанови слідчого від 25.11.2014 та наказу №2851 від 15.12.2014 Західною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, про що складено акт від 06.01.2015 №11/20-33-17-02-07/ НОМЕР_1 .
У зв`язку з наданням фізичною особою ОСОБА_1 заперечень до акту документальної перевірки від 06.01.2015 №11/20-33-17-02-07/ НОМЕР_1 та посилання платника податків на обставини, що не були досліджені під час перевірки Західною ОДПІ прийнято наказ від 28.01.2015 № 146 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 .
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 15.12.2014 складено акт від 02.02.2015 №210/20-33-17-02-07/ НОМЕР_1, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 19.1 статті 19, пункту 17.2 статті 17, пункту 8.2 статті 8 та з урахуванням вимог пункту 3.3 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у зв`язку з чим донараховано податок на доходи з фізичних осіб у сумі 501932,90 грн.; частини першої статті 524, частини першої статті 533 Цивільного кодексу України а саме зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, пункту 4.5 статті 5 "Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
На підставі висновків акту перевірки від 02.02.2015 №210/20-33-17-02-07/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 № 0005431702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 501932,9 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Крім того, Західною ОДПІ прийнято рішення про опис майна у податкову заставу що перебуває у власності ОСОБА_1 та податкову вимогу від 13.05.2015 №3705-25 про сплату податкового боргу в розмірі 501932,90 грн.
Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як встановлено судами, контролюючим органом виконано умови статті 79 Податкового кодексу України, які надали посадовим особам можливість розпочати проведення перевірки, за наявності підстав передбачених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78.
Судами також з`ясовано, між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) 13.02.2010 укладено договір позики грошових коштів відповідно до умов якого позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв 512676,00 (п`ятсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок, що становить еквівалент 45 450 (сорок п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) євро за середнім курсом їх продажу комерційними банками міста Харкова (за вибором Позикодавця) на день передачі грошей з зобов`язанням повернути таку ж саму суму до тридцятого травня дві тисячі десятого року включно. Сума позики прийнята в повному обсязі від Позикодавця Позичальником до підписання цього договору.
Крім того, між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) 13.02.2010 укладено договір позики грошових коштів відповідно до умов якого позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв 3 892 800,00 (три мільйони вісімсот дев`яносто дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, що становить еквівалент 480 000 (чотириста вісімсот тисяч) СМА за середнім курсом їх продажу комерційними банками міста Харкова (за вибором Позикодавця) на день передачі грошей із зобов`язанням повернути таку ж саму суму до тридцятого червня дві тисячі одинадцятого року включно. Сума позики прийнята в повному обсязі від Позикодавця Позичальником до підписання цього договору.
За надання позики, ОСОБА_1, отримав дохід в сумі 611830 доларів США, 7 310 Євро, та 152 475 грн., в якості сплати процентів за користування позикою (що підтверджується заявою, засвідченою приватним нотаріусом (Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за № 111)., який не задекларував в декларації про отримані доходи за 2005 - 2009 роки, та, відповідно, не нарахував на отриманий дохід податок з доходів фізичних осіб та не сплатив його до бюджету.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб дохід з джерелом його походження з України" будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території" України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: процентів за борговими вимогами чи зобов`язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує). Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Згідно з пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб дохід з джерелом його походження з України" при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку Україні, діючими на момент одержання таких доходів.
Відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Ставка податку становить 15 відсотків від об`єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті (пункт 7.1 статті 7 Закону)
Згідно з підпунктом 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 вказаного закону, оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.
Відповідно до пункту 17.2 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб дохід з джерелом його походження з України" - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: ) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
Досліджені судами попередніх інстанцій податкових декларацій про майновий стан і доходи, наданих ОСОБА_1 до Західної ОДПІ за 2011, 2012, 2013 роки свідчать,що вони не містять доходів які отримані від неподаткових агентів, а декларації про доходи одержані у 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки до податкового органу не подавались.
Пунктом 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
На адресу ОСОБА_1 було направлено лист в якому податковий орган просив позивача погасити заборгованість, а саме 501932,90 грн., та надати до Західної ОДПІ м. Харкова у Харківській області у п`ятиденний строк з дня отримання цього листа перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення податкового боргу в порядку встановленому законодавством України. Якщо законні вимоги Західної ОДПІ не буде виконано, змушені діяти відповідно чинного законодавства України та наділеними правами зазначеними вище.
Заступником начальника Західної ОДПІ прийнято рішення про опис майна у податкову заставу що перебуває у власності ОСОБА_1 та податкову вимогу форми "Ф" від 13.05.2015 №3705-25.
Наведені законодавчі норми та встановлені обставини судами попередніх інстанцій свідчать про правомірність нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення щодо понад строки давності слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Разом з тим, згідно з підпунктом 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.
Аналогічні положення було закріплено у статті 15 Законом України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно податкових декларацій про майновий стан і доходи, наданих ОСОБА_1 до Західної ОДПІ за 2011, 2012, 2013 роки судами з`ясовано, що вони не містять доходів які отримані від неподаткових агентів, а декларації про доходи одержані у 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки до податкового органу позивачем не подавались.
Таким чином, відповідач визначив суму грошового зобов`язання у строки, передбачені статтею 102 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд