ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/932/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Василенко А. В., Онищенко В. Г. (адвокатів),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 (колегія суддів: Куксов В. В. - головуючий, Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю.), рішення Господарського суду Черкаської області від 29.10.2020 (суддя Спаських Н. М.) та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 (суддя Спаських Н. М.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Агрофермгосп-2"
до 1) Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області, 2) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6, 7) ОСОБА_7, 8) ОСОБА_8, 9) ОСОБА_9, 10) ОСОБА_10, 11) ОСОБА_11, 12) ОСОБА_12, 13) ОСОБА_13, 14) ОСОБА_14, 15) ОСОБА_15, 16) ОСОБА_16, 17) ОСОБА_17, 18) ОСОБА_18, 19) ОСОБА_19, 20) ОСОБА_20, 21) ОСОБА_21, 22) ОСОБА_22, 23) ОСОБА_23, 24) ОСОБА_24, 25) ОСОБА_25, 26) ОСОБА_26, 27) ОСОБА_27, 28) ОСОБА_28, 29) ОСОБА_29, 30) ОСОБА_30, 31) ОСОБА_31,
про визнання недійсними рішень, визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання поновити запис у ДЗК,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2020 року Фермерське господарство "Агрофермгосп-2" (далі - ФГ "Агрофермгосп-2") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Степанецької сільської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області (далі - Степанецька сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) про:
- визнання за ФГ "Агрофермгосп-2" права постійного користування земельною, ділянкою площею 49,00 га, згідно з планом меж землекористування, розташованою за межами населених пунктів Степанецької сільської ради, Канівського району, Черкаської області (Павлівський старостинський округ), призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_32 (далі - ОСОБА_32 ) відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР № 7-109 (зареєстрований за № 65) на підставі Розпорядження Канівської райдержадміністрації Канівського району Черкаської області № 113 від 28.03.2000;
- визнання недійсними: рішення Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області від 20.09.2019 № 22/62 прийняте на 22 сесії VIII скликання "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою";
- пункту 1 рішення від 24.03.2020 № 26/43, прийнятого на 26 сесії VIII скликання "Про погодження виконавчому комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області технічних документацій із землеустрою";
- рішення від 01.07.2020 № 27/2, прийнятого на 27 сесії VIII скликання "Про затвердження виконавчому комітету Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 49,0000 га, кадастровий номер 7122085700:01:001:0327";
- рішення від 01.07.2020 № 27/3, прийнятого на 27 сесії VIII скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність (Павлівський старостинський округ);
- зобов`язання ГУ Держгеокадарстру у Черкаській області скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок: кадастровий номер 7122085700:01:001:0441, кадастровий номер 7122085700:01:001:0442, кадастровий номер 7122085700:01:001:0443, кадастровий номер 7122085700:01:001:0444, кадастровий номер 7122085700:01:001:0445, кадастровий номер 7122085700:01:001:0446, кадастровий номер 7122085700:01:001:0447, кадастровий номер 7122085700:01:001:0448, кадастровий номер 7122085700:01:001:0449, кадастровий номер 7122085700:01:001:0450, кадастровий номер 7122085700:01:001:0451, кадастровий номер 7122085700:01:001:0452, кадастровий номер 7122085700:02:001:0722, кадастровий номер 7122085700:02:001:0723, кадастровий номер 7122085700:01:001:0453, кадастровий номер 7122085700:01:001:0454, кадастровий номер 7122085700:01:001:0455, кадастровий номер 7122085700:01:001:0456, кадастровий номер 7122085700:01:001:0457, кадастровий номер 7122085700:01:001:0458, кадастровий номер 7122085700:01:001:0459; кадастровий номер 7122085700:01:001:0460, кадастровий номер 7122085700:01:001:0461, кадастровий номер 7122085700:01:001:0462, кадастровий номер 7122085700:01:001:0463, кадастровий номер 7122085700:01:001:0464, кадастровий номер 7122085700:01:001:0432, кадастровий номер 7122085700:01:001:0433, кадастровий номер 7122085700:01:001:0434, кадастровий номер 7122085700:01:001:0435, кадастровий номер 7122085700:01:001:0436, кадастровий номер 7122085700:01:001:0437, кадастровий номер 7122085700:01:001:0438, кадастровий номер 7122085700:01:001:0439, кадастровий номер 7122085700:01:001:0440, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7122085700:01:001:0327, площею 49,00 га, розташованої за межами населених пунктів Степанецької сільської ради, Канівського району, Черкаської області (Павлівський старостинський округ), призначеної для ведення фермерського господарства, та яка була надана на ім`я ОСОБА_32 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР № 7-109 (зареєстрованого за № 65) на підставі Розпорядження Канівської райдержадміністрації Канівського району Черкаської області № 113 від 28.03.2000;
- зобов`язання ГУ Держгеокадарстру у Черкаській області поновити запис шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 49,00 га згідно з планом меж землекористування, розташовану за межами населених пунктів Степанецької сільської ради, Канівського району, Черкаської області (Павлівський старостинський округ), призначену для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_32 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР № 7-109 (зареєстрований за № 65) на підставі Розпорядження Канівської райдержадміністрації Канівського району Черкаської області № 113 від 28.03.2000, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФГ "Агрофермгосп-2" з моменту створення фермерського господарства і до цього часу як фермерське господарство здійснює користування земельною ділянкою площею 49 га з первісним кадастровим номером 7122085700:010:001:0327, сплачує фіксований земельний податок. Земельна ділянка площею 49 га з первісним кадастровим номером 7122085700:010:001:0327 із фактичного володіння у ФГ "Агрофермгосп-2" ніколи не витребовувалася та примусово не вилучалася, а тому ФГ "Агрофермгосп-2" вважає, що оспорювані рішення відповідачів є незаконними.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.10.2020 у справі № 925/932/20 позовні вимоги ФГ "Агрофермгосп-2" до Степанецької сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсними рішень, визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання поновити запис у ДЗК задоволено у повному обсязі.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, зокрема, виходив із того, що Степанецька сільська рада, приймаючи оскаржувані рішення, вийшла за межі належних їй повноважень, розпорядилася земельною ділянкою, право користування якою належать позивачу.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі № 925/932/20 стягнуто зі Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області на користь ФГ "Агрофермгосп-2" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 898,60 грн поштових витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи. Суд зазначив, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачами у справі не подано. Тому суд дійшов висновку, що ці витрати є співмірними зі складністю справи, кількістю та характером заявлених позовних вимог, обсягом наданої адвокатської допомоги.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 29.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі 925/932/20 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, а також про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та поштових витрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.10.2020 та додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.11.2020 у справі № 925/932/20, до Верховного Суду звернулася Степанецька сільська рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Степанецька сільська рада зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували пункти 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтю 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції, чинній на момент отримання земельної ділянки) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Степанецької сільської ради ФГ "Агрофермгосп-2" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ФГ "Агрофермгосп-2" зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судами попередніх інстанцій, що не може слугувати підставою для скасування судових рішень. Також ФГ "Агрофермгосп-2" зазначає про неподібність правовідносин у цій справі, та справі № 904/284/19, на яку посилається скаржник. Крім того, ФГ "Агрофермгосп-2" зазначає, що очікує понести витрати на правову допомогу під час розгляду справи у Верховному Суді у розмірі 10 000,00 грн та витрати на направлення поштової кореспонденції у розмірі 500,00 грн.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з Розпорядженням Канівської райдержадміністрації Канівського району Черкаської області від 28.03.2000 № 113 ОСОБА_32 було надано у постійне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 49,0 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради, та видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЧР 7-109, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 65. Земельна ділянка має кадастровий номер 7122085700:010:001:0327.
4.2. Згідно з Технічним звітом було розроблено проект відведення земельної ділянки, перенесено в натуру проект відведення, закріплено межові знаки вказаної земельної ділянки громадянина ОСОБА_32 для ведення фермерського господарства.
4.3. 19.04.2000 ОСОБА_32 було засновано ФГ "Агрофермгосп-2", отримано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 19.04.2000, про що зроблено запис 19.04.2000 у журналі обліку реєстраційних справ за № 36-3/2000.
4.4. Після смерті засновника ФГ "Агрофермгосп-2" ОСОБА_32 було відкрито спадкову справу і станом на час розгляду цієї справи в Канівському міськрайонному суді Черкаської області здійснюється розгляд справи № 697/552/20 про визнання права на майнові права засновника ФГ "Агрофермгосп-2" в порядку спадкування за законом.
4.5. За твердженням позивача, з моменту створення ФГ "Агрофермгосп-2" і до цього часу саме позивач як Фермерське господарство здійснює користування земельною ділянкою площею 49 га з первісним кадастровим номером 7122085700:010:001:0327, сплачує фіксований земельний податок. Це підтверджується листом Виконавчого комітету Павлівської сільської ради від 18.09.2009 № 77, довідками ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12.02.2018 № 27-23-0.192-347/178-18 та від 04.02.2019 N27-23-0.192-184/118-19, квитанціями про сплату земельного податку, статистичними звітами, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 296 від 03.02.2020, податковими деклараціями з плати за землю.
4.6. Судами зазначено, що, за доводами позивача, які не були заперечені чи спростовані під час розгляду справи відповідачами, земельна ділянка площею 49 га з первісним кадастровим номером 7122085700:010:001:0327 із фактичного володіння у ФГ "Агрофермгосп-2" ніколи не витребовувалася та примусово не вилучалася.
4.7. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.05.2020, яке залишене в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, встановлено, що земельна ділянка загальною площею 49,0 га, кадастровий номер 7122085700:01:001:0327, яка розташована за межами населених пунктів Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області (Павлівський старостинський округ) перебуває у користуванні ФГ "Агрофермгосп-2".
4.8. Господарськими судами констатовано, що матеріали цієї справи свідчать про те, що земельна ділянка загальною площею 49,0 га, кадастровий номер 7122085700:01:001:0327, яка розташована за межами населених пунктів Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області (Павлівський старостинський округ) була передана на праві постійного користування ОСОБА_32 для створення і ведення фермерського господарства.
4.9. Водночас Степанецька сільська рада зазначає про те, що земельна ділянка площею 49,0 га, кадастровий номер 7122085700:01:001:0327, не має відношення до ФГ "Агрофермгосп-2" і її належним користувачем є лише фізична особа ОСОБА_32 упродовж усього часу існування цієї земельної ділянки. Поряд із цим, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зазначає, що Державний акт на право постійного користування землею (і, відповідно, саме право користування землею) було набуте ОСОБА_32 не раніше дати його видачі - 28.12.2001, а Фермерське господарство було створено 19.04.2000.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги ФГ "Агрофермгосп-2" про визнання недійсними рішень Степанецької сільської ради, визнання права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання поновити запис у Державному земельному кадастрі.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку ФГ "Агрофермгосп-2", є порушення відповідачами прав позивача на користування земельною ділянкою.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.5. Верховний Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 13.03.1992, що діяла на момент створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
5.6. Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 13.03.1992) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
5.7. Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 13.03.1992) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
5.8. Частинами 1, 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" установлено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
5.9. Отже законодавством, чинним на момент створення ФГ "Агрофермгосп-2", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.
5.10. У подальшому 19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон України № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
5.11. Стаття 1 Закону України № 937-IV визначає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
5.12. Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
5.13. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України № 937-IV).
5.14. Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
5.15. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
5.16. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
5.17. Ураховуючи законодавчі обмеження щодо використання земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.
5.18. Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
5.19. Проте Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
5.20. Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 набули у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
5.21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
5.22. При цьому право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. В пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
5.23. Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції від 07.02.2019) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
5.24. Відповідно до положень частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
5.25. Наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення позивача, так і з 01.01.2002 і дотепер) така підстава припинення права постійного користування фермерського господарства земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства - відсутня. Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 904/284/19.
5.26 Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.27. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.28. Розглядаючи цю справу та задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що формально державна реєстрація ФГ "Агрофермгосп-2" відбулася до часу отримання ОСОБА_32 Державного акта на право постійного користування землею. Однак, при цьому розпорядження Канівської райдержадміністрації про надання у постійне користування 49,0 га видано 28.03.2000 (до реєстрації ФГ "Агрофермгосп-2", що позивачем враховувалося як юридичний факт, який надав певне правове визначення статусу і правам позивача). Це розпорядження Канівської РДА не скасовувалося в судовому порядку та фактично стало підставою для видачі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Судами зазначено, що на строк і вчасність видачі Державного акта фізична особа - одержувач земельної ділянки ніякого впливу не мала.
4.29. Крім того, при наведених обставинах було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства, і цю реєстрацію та створення Фермерського господарства не оспорено та не скасовано на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції. 19.04.2000 зареєстровано статут ФГ "Агрофермгосп-2" згідно з розпорядженням № 125 від 19.04.2000 Голови Канівської районної держаної реєстрації, в розділі 1 якого вказано, що єдиним засновником господарства, а також головою господарства є ОСОБА_32 Водночас, за висновком судів, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ФГ "Агрофермгосп-2" на час його реєстрації та отримання Державного акта на право постійного користування землею щодо ділянки, кадастровий номер 7122085700:01:001:0327, створювалося на підставі іншої земельної ділянки, або в цей же період здійснювало свою діяльність на основі кількох земельних ділянок. Також суди зазначили, що у справі відсутні докази того, що саме ОСОБА_32, а не Фермерське господарство, від свого імені сплачував земельний податок. Безперервність та взаємозв`язок цих подій і обставин щодо виділення і використання земельної ділянки площею 49,0 га кадастровий номер 7122085700:01:001:0327 саме для створення і ведення ФГ "Агрофермгосп-2" суди визнали очевидним.
5.30. Степанецька сільська рада не погоджується із такими висновками, а тому звернулася із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Степанецька сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.31. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.