ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17888/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Військової частини 9937 - Лещенка М.Ю.
Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" - Лук`янової І.Ю.
Адміністрації державної прикордонної служби України - Цехмайструка А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Тищенко А.І., Хрипун О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 (суддя Мудрий С.М.)
у справі № 910/17888/20
за позовом Військової частини 9937
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Адміністрації державної прикордонної служби України,
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року Військова частина 9937 звернулась до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про зобов`язання відповідача виконати вимоги пунктів 2.5, 2.7 договору від 10.12.2015 №STE-4-279-Д-15 (далі - Договір), а саме: усунути виявлені дефекти шляхом ремонту або заміни процесорного блоку (заводський №3985-54320, серійний №1040), який входить до складу комплекту радіолокаційної системи SELEX SEASPRAY 7500E Підвісної системи раннього виявлення AEROS Модель TT-RF30-1-R (далі - Система).
Позов мотивований посиланням на довготривале невиконання відповідачем зобов`язання з відновлення працездатності Системи, направлення позивачем відповідачеві претензії з вимогою проведення відновлення працездатності процесорного блоку радіолокаційної системи та відмову відповідача з огляду на закінчення гарантійного терміну. При цьому позивач в обґрунтування тривалості дії гарантійного періоду зазначив, що він продовжується на термін перебування товару в несправному стані.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Адміністрацію державної прикордонної служби України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, позов задоволено повністю.
Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Водночас відповідач подав заяву про зупинення виконання рішення у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2021 відкрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 1 вересня 2021 року, а також зупинено дію рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Адміністрація державної прикордонної служби України та позивач подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, зазначаючи про безпідставне посилання скаржника на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами правильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні 1 вересня 2021 року протокольною ухвалою Суду було оголошено перерву до 8 вересня 2021 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи суди попередніх інстанцій установили, що 10 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем укладений Договір на постачання та установку підвісної системи раннього виявлення.
У подальшому до Договору укладені додаткові угоди: №1 від 01.07.2016, №2-16 від 30.08.2016, №3-16 від 02.11.2016, №4-16 від 11.11.2016, №5-16 від 20.12.2016.
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність покупця Підвісну систему раннього виявлення (АЕROS Модель ТТ-RF30-1-R) (далі - товар, код УКТ ЗЕД - 8526100090), у кількості, комплектності та за ціною, що зазначені в специфікації (додаток №1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору, а також провести встановлення, ввести в експлуатацію та провести підготовку спеціалістів покупця на даному товарі, що входить до загальної ціни Договору (додаток №3 до Договору), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах цього договору.
Закупівля товарів оборонного призначення здійснюється з метою виконання завдань щодо забезпечення захисту держави в умовах особливого періоду. Закупівля здійснюється виходячи з необхідності задоволення нагальних потреб (п. 1.3 Договору).
Постачальник гарантує, що передає (поставляє) покупцю товар, якість і комплектність якого відповідає сертифікатам якості та технічним вимогам, які встановлені чинними державними стандартами країни виробника (п. 2.1 Договору).
Зокрема, згідно з додатками №2, №3 до Договору вежа для встановлення Системи є її невід`ємною частиною
Постачальник забезпечує технічну підтримку товару (гарантійну/післягарантійну) через центр технічного обслуговування на території України (п. 2.2 Договору).
Постачальник організовує гарантійне обслуговування товару, що передається за Договором (п. 2.5 Договору).
Згідно з пунктом 2.6 Договору гарантійний строк на товар становить 12 календарних місяців з дати введення товару в експлуатацію, а саме з дати підписання відповідного акта виконаних робіт, надання послуг та введення товару в експлуатацію (додаток № 7 до договору).
Якщо протягом терміну дії гарантійних зобов`язань товар виявиться неякісним, постачальник, за умови дотримання покупцем правил експлуатації, обумовлених у технічній документації на товар, зобов`язаний замінити такий товар за свій рахунок на якісний у термін 60 календарних днів з дня повідомлення покупцем постачальника про виявлені дефекти. У разі виявлення прихованих недоліків у товарі протягом гарантійного періоду, постачальник усуває виявлені дефекти шляхом ремонту або замінює його новим якісним товаром протягом 60 календарних днів з моменту письмового звернення (повідомлення) покупця. Тривалість дії гарантійного періоду продовжується на термін перебування товару в непрацездатному стані (п. 2.7 Договору).
Усунення дефектів або заміна товару протягом гарантійного періоду підтверджується відповідним актом, складеним представниками сторін (п. 2.8 Договору).
У разі виявлення прихованих недоліків товару (неякісності) протягом 15 календарних днів з моменту виявлення таких недоліків має бути складений рекламаційний акт, за обов`язкової присутності уповноважених представників покупця, постачальника та виробника. У разі неприбуття останніх у десятиденний термін з моменту отримання ними виклику (факсимільним зв`язком, електронною поштою та обов`язковим дублюванням рекомендованим листом або цінним лист з описом), покупець має право самостійно скласти акт, який у цьому разі буде належним доказом наявності прихованих недоліків. Рекламаційний акт на товар має бути складений у межах встановленого гарантійного періоду. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній перевірці під час прийому-передачі для такого виду товару і були виявлені лише в процесі експлуатації товару (п. 2.9 Договору).
Гарантія не розповсюджується на товар або його частини, пошкодження яких є наслідком корозії, модифікації, нецільового використання, недбалості або аварії (п. 2.11 Договору).
Акт приймання-передачі товару за другим етапом підписаний сторонами 11 грудня 2017 року.
З моменту початку перебігу гарантійного терміну 11 грудня 2017 року складено ряд рекламаційних актів: рекламаційний акт від 06.03.2018 №32 (деформація вежі) - відновлення роботи системи 28.11.2018 - перебування системи в непрацездатному стані 286 днів; рекламаційний акт від 06.02.2019 №5 (непрацездатність РЛС) - відновлення роботи системи 27.03.2019 - перебування системи в непрацездатному стані 35 днів.
Листами №911-3805 та №911-3806 від 01.05.2019 позивач повідомив відповідача та компанію "Aeros Україна" про те, що 1 травня 2019 року під час роботи Системи виникли збої в роботі радіолокаційної системи та з`явилися помилки на комп`ютері Системи "WDU 01" та "WDU 03", яка є складовою частиною Системи та її основним компонентом. У зв`язку з наведеним Позивач просив терміново направити відповідних фахівців з метою встановлення причин та усунення зазначеної проблеми.
Також у доповнення до листа №911-3805 від 01.05.2019 позивач листом №911-3807 від 01.05.2019 повідомив відповідача про те, що для відпрацювання рекламаційного акту необхідно до 10-денного терміну направити до місця встановлення Системи представників постачальника, а також інших представників при необхідності.
У зв`язку з неприбуттям представників постачальника позивач в односторонньому порядку склав акт-рекламацію №66 від 13.05.2019. В акті-рекламації зазначено: виріб (блок, вузол виробу), який відмовив - радіолокаційна станція Selex Seaspray 7500E, яку встановлено на майданчику ретрансляційної вежі. Формуляр (паспорт) вівся без зауважень, експлуатація здійснювалась відповідно до технічної документації. Зазначений акт-рекламація направлений на адресу відповідача згідно з листом №911-4121 від 13.05.2019.
Листом №911-4712 від 29.05.2019 позивач знову звернувся до відповідача.
У відповідь листом вих. №31.4/99/4716-19 від 13.06.2019 відповідач повідомив позивача про те, що починаючи з 15 червня 2019 року планується прибуття повноважних представників.
17 червня 2019 року групою в складі представників ТОВ "Аерос Україна", відповідача та позивача здійснено демонтаж процесорного блоку (заводський №3985-54320, серійний №1040) радіолокаційної системи Selex Seaspray 7500E зі складу АЕROS Підвісної системи раннього виявлення (АЕROS Модель ТТ-RF30-1-R) у кількості 1 штуки після демонтажу, процесорний блок (заводський №3985-54320, серійний №1040) знаходиться в представників позивача.
За актом приймання-передачі №143 від 19.07.2019 складова частина Підвісної системи раннього виявлення (АЕROS Модель ТТ-RF30-1-R), а саме процесорний блок (заводський №3985-54320, серійний №1040) радіолокаційної системи SELEX SEASPRAY 7500Е передана позивачем відповідачеві.
Листом від 20.09.2019 №31.4/99/7414-19 відповідач щодо акту-рекламації №66 повідомив, що з огляду на сплив гарантійного строку виробник системи вимагає здійснення сплати авансу за технічну інспекцію та ремонт процесорного блоку зазначеної РЛС у розмірі 80000,00 дол. США, при цьому виробник стверджує, що остаточну вартість ремонту буде визначено після технічної інспекції.
Листом від 11.11.2019 №31.4/99/8702-19 відповідач повідомив, що ремонт процесерного блоку РЛС може бути організовано виключно в порядку післягарантійного обслуговування.
Через довготривале невиконання постачальником зобов`язання з відновлення працездатності радіолокаційної системи SELEX SEASPRAY 7500Е 6 квітня 2020 року позивач направив відповідачу претензію №711-3256 з вимогою проведення відновлення працездатності процесорного блоку радіолокаційної системи SELEX SEASPRAY 7500Е зі сплатою штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань. Постачальник не погодився із аргументами, викладеними у зазначеній претензії, з огляду на закінчення гарантійного терміну.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11136/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019, за позовом Військової частини 9937 до ДП ДК "Укрспецекспорт" - ДГЗП "Спецтехноекспорт" про зобов`язання вчинити дії, стягнення 2233760,98 грн, провадження у справі в частині вимог про зобов`язання організувати та здійснити гарантійне обслуговування за Договором закрито; в іншій частині позов задоволено частково. Стягнуто з ДП ДК "Укрспецекспорт" - ДГЗП "Спецтехноекспорт" на користь Військової частини 9937: 400797,27 грн пені, 153310,43 грн штрафу за прострочення виконання гарантійних зобов`язань, 438029,80 грн штрафу за порушення вимог щодо якості наданих матеріалів, 14882,41 грн витрат по оплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі №910/11136/18 зазначено, що Система передана за актом приймання-передачі 11.12.2017, введена в експлуатацію 21.12.2017. Недоліки, зазначені у акті-рекламації №32 усунуті, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2018.
Позивач звернувся з позовом у цій справі про зобов`язання відповідача виконати вимоги пунктів 2.5, 2.7 Договору та усунути виявлені дефекти шляхом ремонту або заміни процесорного блоку, який входить до складу Системи, оскільки вважає, що з огляду на рекламаційній акти від 06.03.2018 №32, від 06.02.2019 №5, від 13.05.2019 тривалість дії гарантійного періоду не закінчилась, адже він продовжується на термін перебування товару в несправному стані.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, зокрема, подав заяву про застосування позовної давності, мотивовану посиланням на положення частини 8 статті 269 Господарського кодексу України.
Задовольняючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що товаром в розумінні Договору є Система, і вона вважається працездатною при коректній роботі всіх компонентів, які забезпечують її належне функціонування, з огляду на перебування Системи в непрацездатному стані тривалість гарантійного періоду продовжилась до 03.09.2019, тобто на момент складання акту-рекламації №66 від 13.05.2019 гарантійний термін не закінчився. Враховуючи те, що виявлені дефекти товару не відносяться до переліку обставин, що охоплюються п. 2.11 Договору, суди дійшли висновку, що такі дефекти підпадають під гарантійні зобов`язання, що в свою чергу зумовлює виникнення у відповідача обов`язку з їх усунення.
Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин частини 6 статті 269 Господарського кодексу України та визнав поважною причину пропуску позивачем позовної давності.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування позовної давності до цього спору. Пославшись, зокрема, на статтю 681 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах гарантійного терміну, тому позовна давність не пропущена.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зокрема, підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, відповідач зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд застосував при вирішенні спору положення статті 681 Цивільного кодексу України до позовної давності за договором поставки, не зважаючи на існування спеціальної норми - частини 8 статті 269 Господарського кодексу України.
При цьому відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не врахував висновки щодо застосування частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №911/3677/17, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/1, а також у постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №10/Б-743, від 03.10.2018 у справі №752/4422/17, від 30.01.2019 у справі №7106/1272/14-ц, від 01.09.2019 у справі №911/1205/18.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, Суд виходить із наступного.
Відповідно до положень статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України договір як підстава для виникнення господарських зобов`язань є обов`язковим для виконання сторонами, за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ст. 265 Господарського кодексу України).
Предметом поставки можуть бути, зокрема, продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 Господарського кодексу України).
Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту (ст. 270 Господарського кодексу України).
При цьому в силу вимог статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Зокрема, в разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Водночас згідно з положеннями статі 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу (ч. 1).
Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки) (ч. 2).
Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем) (ч. 3).
Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб (ч. 5).
Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (ч. 6).
Тобто вказаними нормами законодавства встановлений обов`язок постачальника усунути за власний рахунок недоліки поставлених товарів, виявлені як під час їх прийняття, так і протягом гарантійних строків. Зазначеному обов`язку постачальника відповідає право покупця вимагати такого усунення, яке відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Способом захисту вказаного права може бути, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі.
Разом з тим, відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Відповідно до частини 1 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Зокрема, скорочена позовна давність встановлена статтею 681 Цивільного кодексу України, згідно з якою до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
Водночас у силу частини 8 статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 01.08.2019 у справі №911/1205/18, дійшов висновку, що аналіз норм частини 8 статті 269 Господарського кодексу України та статті 680 Цивільного кодексу України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений статтею 680 Цивільного кодексу України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.
Оскільки положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу та строки позовної давності застосовуються до господарських правовідносин, зокрема відносин поставки, лише в тому випадку, якщо вони не врегульовані Господарським кодексом України, що прямо передбачено частиною 1 статті 223 і частиною 5 статті 265 зазначеного Кодексу, Суд погоджується з висновком про те, що в разі виникнення між сторонами у справі зобов`язань, які своїм характером та змістом притаманні договору поставки, то до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме норми частини 6 статті 269 Господарського кодексу України.
Зі змісту оскаржуваної постанови Суд вбачає, що суд апеляційної інстанції, зазначивши, що він погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування позовної давності, також процитував положення частини 6 статті 269 Господарського кодексу України. Однак по суті при вирішенні спору апеляційний господарський суд не керувався положеннями зазначеної норми Господарського кодексу України, пославшись на положення статті 681 Цивільного кодексу України.
Так, зазначивши про своєчасне повідомлення позивачем відповідача про виявлені недоліки, своєчасне надіслання ним повідомлення про виконання гарантійного зобов`язання, продовження гарантійного терміну на термін перебування товару в несправному стані, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах гарантійного терміну, тому з огляду на положення статті 681 Цивільного кодексу України позовна давність не пропущена.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на помилковому розумінні співвідношення понять гарантійний термін (як період часу для встановлення покупцем у належному порядку недоліків товару) та позовна давність (як строк для звернення до суду за захистом відповідного права). З огляду на положення законодавства, які регулюють початок перебігу зазначених строків, їх тривалість, порядок обчислення (зокрема, підстави зупинення (продовження) та переривання), Суд звертає увагу, що перебіг гарантійного терміну та позовної давності зазвичай не співпадає, тому наявність чи відсутність закінчення гарантійного терміну на момент звернення з позовом не є достатньою підставою для висновку про таке звернення саме в межах позовної давності або після її закінчення.
Водночас при вирішенні спору суд апеляційної інстанції, не врахувавши положення частини 6 статті 269 Господарського кодексу України, не встановив момент початку позовної давності (з огляду на день виявлення позивачем недоліків поставленого товару) та момент її закінчення, а відтак належним чином не дослідив обставини щодо наявності чи відсутності спливу встановленої зазначеною нормою скороченої позовної давності на час звернення з позовом у цій справі.
Зважаючи на викладене, Суд вважає, що апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми права, що регулюють позовну давність у спірних правовідносинах, не врахувавши висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду.
Разом з тим Суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень законодавства про позовну давність, якими обґрунтовано оскаржуване рішення та проти яких заперечує відповідач у касаційній скарзі, з огляду на таке.
Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 09.04.2020 у справі №10/Б-743), що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №752/4422/17).
При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі №911/3680/17).
Однак залишивши поза увагою наведені висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив про доцільність визнання поважною причини пропущення позовної давності за відсутності відповідної заяви позивача про визнання поважними причин такого пропуску та надання ним доказів на підтвердження своїх доводів.
Тобто всупереч закріпленому в статтях 2, 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства суд першої інстанції самостійно визначив причину пропуску позовної давності позивачем (пославшись на своєчасне повідомлення відповідача про виявлені недоліки, своєчасне надіслання повідомлення про виконання гарантійного зобов`язання, заперечення відповідачем факту гарантійного зобов`язання) за відсутності визначення позивачем саме наведених обставин такими, що певним чином унеможливили або утруднили своєчасне пред`явлення ним позову.
У зв`язку з наведеним Суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності, адже про наявність таких причин позивач під час розгляду справи судами не заявляв.
Крім того, ні суд апеляційної інстанції, ні суд першої інстанції під час розгляду справи не здійснили належну перевірку доводів сторін щодо наявності підстав для продовження гарантійного терміну на товар на період усунення дефектів вежі за відповідною рекламацією з урахуванням умов Договору та положень статей 266, 270 Господарського кодексу України.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цього спору неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема частину 8 статті 269 Господарського кодексу України та частину 5 статті 267 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі. Наведене свідчить про обґрунтованість заявленої в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас суди не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів.
Тому переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, з урахуванням встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку, що наведені порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд