ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 927/184/13-г(927/1005/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021
та рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021
(в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені)
у справі № 927/184/13-г(927/1005/19)
за заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"
про стягнення 13 950 152,04 грн
Учасники справи:
від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Мицько Р. М.;
від ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" - Кіфік О. М.;
1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень на них
1.1. 10.11.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (далі - ТОВ "Ніжин Тепло Мережі", відповідач) про стягнення 13 950 152,04 грн заборгованості, з яких: 13 124 908,47 грн - основний борг, 443 319,30 грн - пеня, 211 722,25 грн - 3% річних, 170 202,02 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 5031/1718-ТЕ-39 від 05.09.2017.
1.3. Відповідач у відзиві просив суд зменшити суму основного боргу з 13 124 908,47 грн до 3 441 483,65 грн, у зв`язку з проведеною частковою оплатою, на підтвердження чого надав оборотно-сальдову відомість за період з 01.09.2017 по 30.11.2019, а також просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" на користь НАК "Нафтогаз України" 3 441 483,65 грн основного боргу, 58 121,40 грн пені, 27 757,86 грн 3% річних, 44 628,69 грн інфляційних збитків та 54 868,06 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
В частині позовних вимог про стягнення 9 683 424,82 грн основного боргу провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з погашенням вказаної суми боргу.
2.2. Судове рішення мотивоване тим, що станом ще до звернення позивача з даним позовом до суду відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 3 441 483,65 грн, а не 13 124 908,47 грн, як вказано у позові, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на 3 441 483,65 грн основного боргу. Крім того, суд визнав за можливе зменшити на 50% розмір пені та 3% річних.
3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи
3.1. 05.09.2017 між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "НіжинТеплоМережі" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 5031/1718-ТЕ-39 (далі - Договір).
3.2. Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
3.3. На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 76 663 188,16 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу.
3.4. За розрахунками позивача, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ, що призвело до виникнення боргу у сумі 13 124 908,47 грн. Однак згідно з наданою відповідачем оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.09.2017 по 30.11.2019 станом на 30.11.2019 (тобто до звернення позивача з позовом до суду) відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 3 441 483,65 грн, а не 13 124 908,47 грн, як було заявлено позивачем у позовній заяві. Існування заборгованості за відповідачем саме у розмірі 3 441 483,65 грн в подальшому визнав і позивач, в підтвердження чого 28.01.2021 надав суду додаткові документи, зокрема, по операціям за договором № 5031/1718-те-39 по ТОВ "НТН" за період з 01.09.2017 по 31.12.2020, копії виписок по рахунках та сальдо по ТОВ "НТН".
3.5. Враховуючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем становить 3 441 483,65 грн.
3.6. Заборгованість у відповідача перед позивачем виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "Ніжин Тепло Мережі", у процедурі розпорядження майном. Тобто, фактично у відповідача виникла поточна кредиторська заборгованість.
3.7. Оскільки відповідач у порушення вимог статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі- ГК України) взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за отриманий природний газ у визначений Договором термін, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 3 441 483,65 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
3.8. Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 443 319,30 грн та 3% річних у сумі 211 722,25 грн за період з 28.11.2017 по 30.06.2018, а також інфляційні втрати у сумі 170 202,02 грн за період з 01.01.2018 по 31.05.2018.
3.9. В п.8.2 укладеного між сторонами Договору передбачено сплата неустойки, як правовий наслідок порушення зобов`язання.
3.10. Встановлена положеннями статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний у період, за який виникла заборгованість), а також статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
3.11. Оскільки судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 443 319,30 грн пені підлягають нарахуванню відносно суми основного богу у розмірі 3 441 483,65 грн, а не 13 124 908,47 грн та відповідно становить 116 242,80 грн (за формулою: (3 441 483,65 грн х 443 319,30 грн) / 13 124 908,47 грн = 116 242,80 грн). В частині стягнення 211 722,25 грн 3% річних та інфляційних втрат у сумі 170 202,02 грн також підлягають нарахуванню відносно 3 441 483,65 грн основного боргу та відповідно становлять 55 515,71 грн 3% річних та 44 628,69 грн інфляційних втрат, що розраховані за вищезазначеною вище формулою.
3.12. За результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд визнав можливим зменшити розмір пені на 50% до 58 121,40 грн, а також трьох відсотків річних на 50% до 27 757,86 грн. При цьому суд врахував: наявні у справі матеріали; наведені доводи сторін; відсутність доказів понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків; поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору; перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному становищі.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 змінено рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 в частині відмови у стягненні з відповідача 183 964,39 грн 3% річних та 125 573,33 грн інфляційних втрат, з прийняттям рішення про задоволення вказаних вимог. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:
- оскільки додаткові зобов`язання у вигляді пені по поточній заборгованості будуть стягуватися в першу чергу, що унеможливить виплату грошових вимог конкурсним кредиторам, то за таких обставин колегія суддів прийшла до висновку зменшити розмір санкцій та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 385 197,90 грн пені;
- розрахунок, який був наданий суду першої інстанції, був здійснений станом на 30.06.2018 і станом на вказану дату основний борг становив 13 124 908,47 грн. Тобто, позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" були розраховані до 30.06.2018 включно, незважаючи на те, що позовна заява була скерована до Господарського суду Чернігівської області 04.12.2019. Однак право визначення періоду нарахування штрафних санкцій є прерогативою позивача;
- щодо нарахованих 3% річних, то приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, які підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в Договорі не передбачили інший розмір процентів річних, стягненню підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення у заявленому позивачем розмірі, що є не надмірним, а співмірними з розміром заявленої заборгованості відповідача, виконаного останнім з порушенням строку, встановленого Договором;
- оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 170 202,02 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до позову, і в цій частині позов підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
5. Короткий зміст касаційної скарги
5.1. 18.05.2021 НАК "Нафтогаз України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 385 197,90 грн, в якій просила скасувати судові рішення у названій частині та прийняти нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
6. Узагальнені доводи касаційної скарги
- судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 ГК України, статей 549-552, 599, 625 ЦК України та процесуального права, а саме статей 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи;
- рішення суду не містить вказівки на докази, які могли б слугувати підставою для зменшення пені;
- відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені;
- позов у частині стягнення пені мав бути задоволений у повному обсязі у зв`язку з визнанням відповідачем факту порушення виконання умов Договору;
- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
7. Позиція іншої сторони щодо касаційної скарги
7.1. ТОВ "НіжинТеплоМережі" у відзиві заперечувало проти доводів касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, мотивуючи зокрема наступним:
- має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як штрафні санкції, змінює їх дійсне правове призначення. Оскільки такі санкції мають на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника;
- суд у повній мірі захистив кошти позивача від знецінення, стягнувши з відповідача більше двох мільйонів гривень інфляційних витрат в повному розмірі, 50% пені та 50% річних, що є більше, ніж половина суми основного боргу;
- станом на 01.01.2017 заборгованість споживачів перед ТОВ "НіжинТеплоМережі" за надані послуги з теплопостачання становила 31 236 976,28 грн, за період 2016 - 2020 роки заборгованість держави перед товариством з компенсації за економічно необґрунтовані тарифи склала 31 985 850 грн. Докази на підтвердження наявної заборгованості держави перед товариством з компенсації за економічно необґрунтовані тарифи надавались до суду першої інстанції.
8. Касаційне провадження
8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/184/13-г(927/1005/19) визначено колегію суддів Верховного Суду у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.06.2021).
8.2. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В. Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/184/13-г (927/1005/19) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Жуков С. В. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.08.2021).
8.3. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2021 касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 385 197,90 грн) у справі № 927/184/13-г(927/1005/19) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 11 555,94 грн, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень, в яких зазначити підстави касаційного оскарження, а саме чітко вказати формулювання застосованого судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також обґрунтування посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
8.4. 19.07.2021 електронною поштою НАК "Нафтогаз України" направлено до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій викладено нову редакцію касаційної скарги з визначенням підстав касаційного оскарження на виконання вимог ухвали Суду від 24.06.2021 та надано платіжне доручення №0000020003 від 12.07.2021 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 11 555,94 грн.
8.5. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 927/184/13-г(927/1005/19) за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 385 197,90 грн), призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2021 о 14:15.
8.6. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/184/13-г(927/1005/19) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Жуков С. В., Погребняк В. Я. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.09.2021).
8.7. В судовому засіданні 07.09.2021 представник НАК "Нафтогаз України" підтримав касаційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник ТОВ "НіжинТеплоМережі" заперечувала проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на касаційну скаргу, просила суд залишити оскаржувані судові рішення без змін.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги.
9.2. У цій справі судами попередніх інстанцій в межах справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" розглядався позов НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" заборгованості за договором постачання природного газу № 5031/1718-ТЕ-39 від 05.09.2017 у загальному розмірі 13 950 152,04 грн (з них: 13 124 908,47 грн - основний борг, 443 319,30 грн - пеня, 211 722,25 грн - 3% річних, 170 202,02 грн - інфляційні втрати), з підстав неналежного виконання ТОВ "НіжинТеплоМережі" умов укладеного між сторонами.
9.3. Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, стягнувши на користь НАК "Нафтогаз України" 3 441 483,65 грн основного боргу, 58 121,40 грн пені, 27 757,86 грн 3% річних та 44 628,69 грн інфляційних збитків. При цьому судом: враховано часткове погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 9 683 424,82 грн та закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення вказаної суми основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України; у зв`язку зі зменшенням суми основного боргу здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних; за клопотанням відповідача зменшено на 50% розмір пені та 3% річних, які підлягали стягненню на користь позивача.
9.4. НАК "Нафтогаз України" оскаржила рішення суду першої інстанції до апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 694 735,62 грн, з яких: 385 197,90 грн пені, 183 964, 39 грн 3% річних та 125 573,33 грн інфляційних втрат. За результатами перегляду ухваленого рішення в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 183 964,39 грн 3% річних та 125 573,33 грн інфляційних втрат, зазначаючи про: неврахування місцевим господарським судом дати, станом на яку НАК "Нафтогаз України" здійснило розрахунок заявлених до стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" сум боргу, пені, інфляційної складової боргу та 3% річних; сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, аніж визначено у статті 625 ЦК України; заявлена позивачем сума 3% річних не є надмірною; оскільки відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань з оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. В іншій частині, тобто щодо вимог про стягнення 385 197,90 грн пені, рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
9.5. НАК "Нафтогаз України" оскаржує вищезгадані судові рішення лише в частині відмови у стягненні 385 197,90 грн пені, обґрунтовуючи вимоги своєї касаційної скарги посиланням на порушення судами норм матеріального права (статей 233 ГК України, 549-552, 599, 625 ЦК України) та процесуального права (статей 236, 238 ГПК України), без дослідження усіх істотних обставин справи, зокрема щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені. В решті ухвалені у цій справі судові рішення не оскаржуються жодною із сторін.
9.6. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
9.7. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору (пункт 8.1) за прострочення виконання грошового зобов`язання передбачено відповідальність у вигляді пені.
9.8. Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
9.9. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також в частині 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
9.10. Таким чином, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафні санкції пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
9.11. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. В законі не визначається перелік виняткових обставин та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій у зв`язку з чим господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
9.12. У даному конкретному випадку при вирішенні питання зменшення пені суди, серед іншого, врахували: часткове погашення основного боргу; відсутність доказів понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків; поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору; перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному становищі.
9.13. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки суди за наслідками оцінки за внутрішнім переконанням встановлених обставин справи в сукупності визначили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.
9.14. Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
9.15. Судами не встановлено доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань, тому посилання в касаційній скарзі на не дослідження судами наявності збитків позивача є недоречним, оскільки саме на останнього в силу принципу змагальності господарського судочинства покладено тягар доведення відповідних обставин.
9.16. Доводи касаційної скарги про те, що фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки відхиляються колегією суддів як такі, що зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду. До того ж, як зазначалося вище, фінансовий стан відповідача не слугував єдиною підставою для зменшення нарахованої до стягнення неустойки, суди враховували та надавали йому оцінку у сукупності з іншими обставинами.
9.17. Аргумент касаційної скарги про не врахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19), та невірне застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки дія мораторію на стягнення пені та основного боргу з відповідача на користь позивача, який є поточним кредитором, не поширюється, відхиляється колегією суддів, як безпідставні та такі, що не відповідають змісту оскаржуваних судових рішень.
9.18. Так, з матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд в ухваленому рішенні від 16.02.2021 врахував правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, згідно з яким мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, а також висновок, викладений у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19), відповідно до якого за поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
9.19. Суд апеляційної інстанції, пославшись на положення статті 19 Закону про банкрутство (в редакції від 19.01.2013), в своїй постанові зазначив про те, що поточна заборгованість перебуває у вільному режимі і тут мораторій не може навіть діяти частково, наприклад, шляхом нарахування неустойки (пені, штрафу). Адже поточні кредитори отримують оплату свого боргу в першу чергу, більш того, поточні кредитори мають пріоритетне право на оплату протягом всієї процедури банкрутства до визнання боржника банкрутом.
9.20. Водночас, врахувавши, що додаткові зобов`язання у вигляді пені по поточній заборгованості будуть стягуватися в першу чергу, а це унеможливить виплату грошових вимог конкурсним кредиторам, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру санкцій та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 385 197,90 грн пені.
9.21. Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі № 908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України, відхиляються колегією суддів, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.
9.22. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану позивача, оскільки вони стосуються не підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин.
9.23. Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
9.24. Таким чином, за результатами перегляду судових рішень в оскаржуваній частині колегія суддів вважає, що суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
9.25. Аргумент касаційної скарги про порушення судами положень статті 625 ЦК України не приймається до уваги, оскільки НАК "Нафтогаз України" не оскаржуються ухвалені у цій справі судові рішення відносно стягнення сум нарахувань за згаданою статтею.
9.26. Посилання в касаційній скарзі на порушення судами статей 236, 238 ГПК України суд касаційної інстанції відхиляє як такі, що не містять мотивованого обґрунтування суті допущеного судами порушення.
9.27. Незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком.
9.28. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
9.29. Верховний Суд також враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
9.30. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.31. Зважаючи на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення в оскаржуваній частині відповідають наведеним вимогам і підстави для їх зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.