ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11068/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка",
представник позивача - Севрук В.О., адвокат (Ордер ЗП№110173 від 24.06.2019),
відповідач - Державне підприємство "Завод 410 ЦА",
представник відповідача - Половінкін О.В., адвокат (довіреність №8-2340 від 05.07.2021),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020
у складі судді: Данилова М.В.,
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021
у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Дикунська С.Я., Чорногуз М.Г.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка",
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА",
про зобов`язання повернути товар з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - ТОВ "Промелектроніка", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - ДП "Завод 410 ЦА", відповідач) про зобов`язання повернути товар з чужого незаконного володіння.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належної правової підстави отримав товар, не здійснивши оплату за нього, та не повернув вказаний товар.
Як на підставу позову, ТОВ "Промелектроніка" послалось на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відомості експрес-накладних, наданих позивачем в двох екземплярах на підтвердження поштових відправлень на адресу відповідача кисневих приладів, не збігаються між собою.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що позивач вже звертався до Господарського суду міста Києва позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості за поставлений товар та рішенням суду першої інстанції, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі 910/15355/19, в позові відмовлено.
У вказаній справі апеляційним судом зазначено, що ним не встановлено факту укладення договору поставки у спрощений спосіб, а також не було встановлено, що відбулось виконання договору поставки між позивачем та відповідачем, та отримання відповідачем товару певної вартості.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відправлення та отримання відповідачем саме кисневих приладів, які є предметом витребування у справі, отже позивачем не доведено суду, що набуття майна відповідачем відбулось за рахунок позивача.
5. Під час розгляду справи судом встановлено:
5.1. Позивач на підтвердження поштового відправлення на адресу відповідача кисневих приладів надав експрес-накладну № 59998040346367 від 16.12.2016 в двох екземплярах, однак у вказаних накладних містяться різні дані.
5.2. В накладній за № 59998040346367 від 16.12.2016, яку позивач надав разом з позовною заявою, вказано місце відправлення - місто Запоріжжя, фактична вага - 5 кг, оголошена вартість - 200 грн., одержувачем вказано відповідача, представником відповідача - Кириченко В.В. В графі "представник одержувача" жодних даних не зазначено. В графі "повний опис відправлення" зазначено "Запчастини до ВПТ".
5.3. В накладній за № 59998040346367 від 16.12.2016, яку відповідач отримав від Нової пошти, вказано місце відправлення - місто Харків, фактична вага - 4,85 кг, оголошена вартість - 500 грн., одержувачем вказано відповідача, представником відповідача - Кириченко В.В. В графі "представник одержувача" зазначено Кириченка В.В., отримання відбулось 19.12.2016. В графі "повний опис відправлення" зазначено "автозапчастини".
5.4. В накладній за № 59000223994256 від 12.12.2016, яку позивач надав разом з позовною заявою, вказано місце відправлення - місто Запоріжжя, фактична вага - 7 кг, оголошена вартість - 200 грн., одержувачем вказано "Гп завод 410", представником відповідача - "При А". В графі "представник одержувача" жодних даних не зазначено. В графі "повний опис відправлення" зазначено "інші запчастини".
5.5. В накладній за № 59998040346367 від 16.12.2016, яку відповідач отримав від Нової пошти, вказано місце відправлення - місто Харків, фактична вага - 7 кг, оголошена вартість - 200 грн., одержувачем вказано "Гп завод 410", представником відповідача "При А". В графі "представник одержувача" зазначено Кириченка В.В., отримання відбулось 14.12.2016. В графі "повний опис відправлення" зазначено "інші запчастини".
5.6. В накладній за № 59000223932839 від 12.12.2016 року, яку позивач надав разом з позовною заявою, вказано місце відправлення - місто Запоріжжя, фактична вага - 6,5 кг, оголошена вартість - 200 грн., одержувачем вказано "Гп завод 410", представником відповідача - "При А". В графі "представник одержувача" жодних даних не зазначено. В графі "повний опис відправлення" зазначено "інші запчастини".
5.7. В накладній за № 59000223932839 від 12.12.2016, яку відповідач отримав від Нової пошти, вказано місце відправлення - місто Вінниця, фактична вага не зазначена, оголошена вартість - 1000 грн., одержувачем вказано "Державне підприємство "Завод 410 ЦА"", представником відповідача Кириченка В.В. В графі "представник одержувача" зазначено Кириченка В.В., отримання відбулось 14.12.2016 року. В графі "повний опис відправлення" зазначено "інші запчастини".
5.8. В накладній за № 59000230969050 від 14.01.2017, яку позивач надав разом з позовною заявою, вказано місце відправлення - місто Запоріжжя, фактична вага - 1 кг, оголошена вартість - 200 грн., одержувачем вказано "Державне підприємство "Завод 410 ЦА", представником відповідача - Кириченка В.В. В графі "представник одержувача" жодних даних не зазначено. В графі "повний опис відправлення" зазначено "запчастини до ВПТ".
5.9. В накладній за № 59000230969050 від 14.01.2017, яку відповідач отримав від Нової пошти, вказано місце відправлення - місто Запоріжжя, фактична вага не зазначена, оголошена вартість - 200 грн., одержувачем вказано "Державне підприємство "Завод 410 ЦА"", представником відповідача Кириченка В.В.. В графі "представник одержувача" зазначено Кириченка В.В., отримання відбулось 16.01.2017. В графі "повний опис відправлення" зазначено "запчастини до ВПТ".
Також, суд звертає увагу, що позивач звертався до Господарського суду м. Києва позовом до ДП "ЗАВОД 410ЦА" про стягнення заборгованості за поставлений товар (за вказані вище кисневі прилади).
5.10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2020, залишеним в силі Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі 910/15355/19 в позові ТОВ "Промелектроніка" до ДП "Завод 410 ЦА" про стягнення 512 446,26грн. відмовлено.
Суд апеляційної інстанції у постанові у справі 910/15355/19 зазначив, що ним не встановлено факту укладення договору поставки у спрощений спосіб, а також не було встановлено, що відбулось виконання договору поставки між позивачем та відповідачем, отримання відповідачем товару певної вартості у розумінні приписів статті 181 ГК України, статей 663, 712 ЦК України, а також суд вказав, що матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження господарської операції між позивачем та відповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Промелектроніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11068/20 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11068/20 - без змін.
7. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вказав на те, що позивачем не доведено, що набуття спірного майна відповідачем відбулось за рахунок позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, ТОВ "Промелектроніка" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11068/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11068/20 за касаційною скаргою ТОВ "Промелектроніка", датою проведення судового засідання визначено 07.09.2021.
11. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/11068/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
12. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (07.09.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 07.09.2021.
13. Представник ТОВ "Промелектроніка" в засіданні суду повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, справу № 910/11068/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Представник відповідача (ДП "Завод 410 ЦА") в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав їх необґрунтованості. Просив Суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 910/11068/20 залишити без змін.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ТОВ "Промелектроніка")
15. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України викладених у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/4676/19, постанові від 21.10.2020 у справі № 925/594/18, постанові від 21.01.2021 у справі № 917/483/19 та постанові від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20; судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу та не надано оцінки дійсності наявності/відсутності поважних причин ненадання відповідачем витребуваних документів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
16. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
17. Предметом розгляду є позовна заява ТОВ "Промелектроніка" до ДП "Завод 410 ЦА" про зобов`язання повернути з чужого незаконного володіння майно: кисневий прилад КП-24М № виробу 9645; кисневий прилад КП-24М № виробу 5315; кисневий прилад КП-24М № виробу 7623; кисневий прилад КП-24М № виробу 3521; кисневий прилад КП-24М № виробу 3027; кисневий прилад КП-24М № виробу 4985; кисневий прилад КП-24М № виробу 7009; кисневий прилад КП-24М № виробу 2856; кисневий прилад КП-24М № виробу 1469; кисневий прилад КП-24М № виробу 4242; кисневий прилад КП-24М № виробу 2248; кисневий прилад КП-24М № виробу 799; кисневий прилад КП-24М № виробу 5564; кисневий прилад КП-24М № виробу 1983.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 1212 ЦК України.
18. Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).
19. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
20. Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Норми цієї статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.
У разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
21. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
22. Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.
23. За твердженням позивача, відповідач без належної правової підстави отримав товар, не здійснивши оплату за нього, та не повернув вказаний товар.
24. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ТОВ "Промелектроніка" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Завод 410 ЦА" про стягнення з відповідача 378 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі статей 202, 205, 207, 525, 625, 627, 628, 629, 712, 655, 692, ЦК України, а також 30 975,26 грн. 3% річних, 103 471,00 грн. інфляційних втрат.
Позивач вказував, що ним на виконання умов договору, укладеного у спрощений спосіб, за допомогою оператора поштової доставки, було поставлено відповідачу обумовлену продукцію, яку позивачем було прийнято, установлено на підприємстві, проте, оплата якої не здійснена у встановленому порядку та у розмірі, заявленому до стягнення - 378 000,00 грн.
24.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 в позові ТОВ "Промелектроніка" до ДП "Завод 410 ЦА" відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів передачі від позивача відповідачу та прийняття відповідачем спірного товару позивачем та відповідачем до суду не надано; додані до позовної заяви експрес-накладні ТОВ "Нова пошта" не є належними доказами поставки відповідачу вказаного в позовній заяві товару на заявлену суму, оскільки на вказаних експрес-накладних в графі "підпис, печатка одержувача" відсутній підпис та печатка відповідача про отримання товару; позивачем не надано суду жодних доказів поставки відповідачу товару на спірну суму. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів в розумінні статті 74 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
24.2. Залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 910/15355/19 суд апеляційної інстанції вказав на те, що ним не встановлено факту укладення договору поставки у спрощений спосіб, а також не було встановлено, що відбулось виконання договору поставки між позивачем та відповідачем, (отримання) відповідачем товару певної вартості у розумінні приписів статті 181 ГК України, статей 663, 712 ЦК України, а також суд вказав, що матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження господарської операції між позивачем та відповідачем.
Судом не прийнято в якості доказів поставки експерт-накладні поштового оператора, односторонньо сформовані акти передачі продукції, рахунок фактура, листи на адресу відповідача, як і відповідь відповідача у листі №16.4-3650 від 12.12.2016, оскільки не є первинними та двосторонньо-узгодженими документами в розумінні вимог законодавства, а також і не містять відомостей про беззаперечне виникнення між сторонами правовідносин поставки та узгодження її істотних умов.
25. Під час розгляду цієї справи, суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши експрес-накладні, на які як на доказ отримання товару посилається позивач, дійшли висновку про їх неналежність, оскільки у жодній з них не зазначено, що були відправлені саме кисневі прилади, а не інший товар, а кількість цих кисневих приладів та вказана оголошена вартість відправленого товару була значно нижча, ніж вартість кисневих приладів, яку зазначив позивач при поданні позову.
За висновками судів попередніх інстанцій надані позивачем копії звітів про прийняття продукції не підтверджують факт отримання відповідачем спірного майна від позивача, та не встановлюють жодних прав та обов`язків для сторін по відношенню один до одного. Витяг з журналу вхідного контролю також не є належним доказом направлення позивачем спірного майна відповідачу, оскільки також не фіксує факт отримання відповідачем майна безпосередньо від позивача.
26. Таким чином, спірним у цій справі постало питання належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів у справі щодо факту поставлення товару позивачем відповідачу.
26.1. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 та від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19.
26.2. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
26.3. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
26.4. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
26.5. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
26.6. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
26.7. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
27.8. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
27.9. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
27.10. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
28. За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
29. Так, у цій справі судами першої та апеляційної інстанції були досліджені подані у справу докази щодо факту поставки товару, їм надана відповідна правова оцінка відповідно до приписів наведених вище норм процесуального закону.
30. За результатами касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід в оцінці доказів відповідає наведеним вимогам.
31. Підсумовуючи наведене, доводи скаржника висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, стосуються оцінки доказів та були предметом розгляду під час апеляційного перегляду справи з наданням їм відповідної правової оцінки, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
32. Колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 14.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, Верховний Суд є судом права, а не факту. Верховний Суд, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
33. В контексті зазначеного Верховний Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
34. Таким чином, під час розгляду касаційної скарги та перегляду оскаржених судових рішень, суд касаційної інстанції виходить з встановлених судами попередніх інстанцій, на підставі матеріалів справи, обставин.