ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1748/19
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
АТ "Укртрансгаз" - Євтіхієвої К.Л.,
ОКП "Донецьктеплокомуненерго" - Суворової О.О.,
АТ "НАК "Нафтогаз України" - Когутенко М.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021
та рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2020
у справі № 905/1748/19
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго",
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз",
про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 718911281,82грн.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд: зобов`язати Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго", відповідач) повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 107 580,543 тис. куб. м.; стягнути з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на користь АТ "Укртрансгаз" 718911281,82 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 107 580,543 тис.куб.м.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на здійснення відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Донецькоблгаз" (третя особа 2) відбору природного газу у травні - листопаді 2016 року, лютому, травні - грудні 2017 року за відсутності постачальника природного газу та без оформлення договірних відносин з позивачем.
З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що відповідач безпідставно заволодів майном, яке зобов`язаний повернути позивачу в силу приписів статей 1212 та 1213 ЦК України.
У підготовчому провадженні господарським судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - АТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Донецькоблгаз", про що постановлено ухвали від 25.11.2019, від 13.02.2020.
Обставини встановлені судами
15.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (на теперішній час АТ "НАК "Нафтогаз України"/НАК "Нафтогаз") (постачальник) та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 4428/16-БО-6 (з урахуванням додаткових угод до нього), згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
Договором визначено, в т.ч. планові обсяги природного газу, порядок та умови передачі газу щодо оформлення споживачем заявок на планові обсяги використання газу, підтвердження постачальником обсягу поставки (номінації), складання актів приймання - передачі природного газу, порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, щодо сплати постачальником оператору газотранспортної системи вартості послуги балансування у випадку встановлення негативного небалансу та відшкодування споживачем постачальнику таких витрат.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (на т.ч. АТ "НАК "Нафтогаз України"/НАК "Нафтогаз") (постачальник) та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (споживач) укладені аналогічні за змістом договори постачання природного газу (з визначеними в них строком дії відповідно): № 4768/1617-ТЕ-6 від 26.09.2016, №4834/1617-БО-6 від 27.10.2016, № 4770/1617-РО-6 від 26.09.2016, № 3315/1718-ТЕ-6/Д від 11.10.2017, № 3167/1718-РО-6/Д від 18.09.2017, № 3165/1718-БО-6/Д від 18.09.2017.
Акти приймання - передачі природного газу за травень - листопад 2016 року, лютий, травень - грудень 2017 року до вказаних договорів направлялись відповідачем на адресу третьої особи1 (АТ "НАК "Нафтогаз України"), однак були повернуті нею без підписання з посиланням на закінчення строку дії договору № 4428/16-БО-6 від 15.12.2015, а також наявність заборгованості за всіма договорами за минулі періоди, та, відповідно, не підтвердження номінацій та не постачання природного газу.
31.03.2016 між ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000982 (з урахуванням додаткових угод до нього), згідно з яким газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Договором визначено, в т.ч. річний плановий обсяг транспортування природного газу, умови транспортування газу, порядок оформлення актів наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, порядок визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.04.2016, договір укладається на строк до 31.12.2017, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
У травні - листопаді 2016 року, лютому, травні - грудні 2017 року позивачем протранспортовано відповідачу природний газ у загальному обсязі 111 273,506 тис.куб. м., про що свідчать відповідні акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підписані сторонами цього договору.
31.05.2016, 30.06.2016, 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 28.02.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 30.09.2017р., 31.10.2017, 30.11.2017,ь 31.12.2017 між ПАТ "Донецькоблгаз" (третя особа2) та відповідачем складені та підписані акти розподілу (транспортування) природного газу, згідно з якими у відповідності до заяви - приєднання до типового договору від 30.12.20115 № юр/3019 у травні - листопаді 2016 року, лютому, травні - грудні 2017 року першим протранспортовано другому природний газ у загальному обсязі 111 273,506 тис. куб. м.
01.08.2016 між АТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ "Донецькоблгаз" (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1512000703, згідно з яким оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Оператором може бути надана замовнику, в т.ч. послуга балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Замовник зобов`язаний вчасно врегульовувати небаланси. У разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу, Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовник послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/1140/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Донецькоблгаз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ "НАК "Нафтогаз України" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, в т.ч. ОКП "Донецьктеплокомуненерго", про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу та пені, 3% річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 2 032 739 822,35 грн.
За обставинами справи № 905/1140/18 небаланс природного газу, який врегульовано АТ "Укртрансгаз" шляхом надання послуг балансування, виник, зокрема, внаслідок того, що у червні - листопаді 2016 року, лютому, травні - листопаді 2017 року ОКП "Донецьктеплокомуненерго" спожито природний газ у загальному обсязі 87 188,003 тис. куб. м. без підтверджених номінацій.
Підставою позовних вимог у даній справі є неналежне виконання ПАТ "Донецькоблгаз" зобов`язань в частині оплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих АТ "Укртрансгаз" за договором транспортування природного газу № 15120000703 від 01.08.2016 та Кодексом ГТС.
У справі № 905/1140/18 ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2018 призначено проведення судової економічної експертизи.
27.04.2015, 30.05.2016, 31.01.2017, 30.04.2017, 26.09.2017, 29.09.2017, 15.12.2017, 22.12.2017, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (АТ "НАК "Нафтогаз України"/НАК "Нафтогаз") (продавець) та ПАТ "Укртрансгаз" (АТ "Укртрансгаз") (покупець) укладені договори про закупівлю природного газу № 1504000825 - ВТВ, № 1605001357-ВТВ, № 1701001564 - ВТВ, № 1704000324 - ВТВ, №1704000325 - ВТВ, № 1709000306 - ВТВ, № 1709000305 - ВТВ, № 1709000304 - ВТВ, № 1709000303 - ВТВ, № 1709000302 - ВТВ, № 1709000301 - ВТВ, № 1709000474 - ВТВ, № 1712000407 - ВТВ, № 1712000409 - ВТВ, № 1712000411 - ВТВ, № 1712000412-ВТВ, № 1712000414 - ВТВ, № 1712000416 - ВТВ, № 1712000654 - ВТВ, № 1712000655 - ВТВ.
За змістом цих договорів продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2015 року, травні - грудні 2016 року, січні - квітні 2017 року, квітні - грудні 2017 року, вересні - жовтні 2017 року, жовтні 2017 року - квітні 2018 року, грудні 2017 року - червні 2018 року природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Газ, що продається за договорами, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо - технологічних витрат та власних потреб, для забезпечення балансування.
Ці договори набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діють у частині поставки газу відповідно до 31.12.2015, 31.12.2016, 30.04.2017, 31.10.2017, 31.12.2017, 30.04.2018, 30.06.2018 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Актами приймання-передачі природного газу від 31.05.2016, 30.06.2016, 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, від 28.02.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 30.09.2017, 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, складеними на виконання вищевказаних договорів, засвідчено поставку третьою особою 1 та прийняття позивачем природного газу в відповідні періоди у відповідних обсягах.
Позивач, посилаючись на те, що у травні - листопаді 2016 року, лютому, травні - грудні 2017 року жодним постачальником не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу (не підтверджено обсяг газу) для відповідача, але останнім здійснено відбір природного газу у загальному обсязі 107580,543 тис. куб. м., стверджує про відбір відповідачем такого обсягу природного газу з обсягів природного газу позивача, що були придбані ним за результатами проведення публічних закупівель за вищевказаними договорами про закупівлю природного газу та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС, що підтверджується довідкою про списання газу на балансування за період 01.01.2016 - 30.06.2018 за підписом головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз".
Обставини щодо відбору відповідачем природного газу у загальному обсязі 107 580,543 тис.куб.м. у травні - листопаді 2016 року, лютому, травні - грудні 2017 року підтверджуються відповідними звітами про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, зведеним реєстром місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи Донецькоблгаз, які складені ПАТ "Донецькоблгаз"; інформацією про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж з зазначенням обсягів небалансу, та алокаціями (звітом) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуги транспортування, звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів), які складені ПАТ "Донецькоблгаз"; інформацією про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж з зазначенням обсягів небалансу, складеними АТ "Укртрансгаз".
Стверджуючи про набуття відповідачем природного газу позивача без будь-якої правової підстави, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ у загальному обсязі 107 580,543 тис.куб.м. та стягнення вартості такого майна у розмірі 718 911 281,82 грн на підставі статей 1212, 1213 ЦК України. Вартість газу визначена позивачем виходячи із ціни закупівлі природного газу, яка сформувалася протягом газового місяця - липень 2019 року - 6 682,54 грн з ПДВ, опублікованої на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз".
Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 у справі №905/1748/19 відмовлено АТ "Укртрансгаз" у задоволенні позову.
За висновком місцевого суду, обраний АТ "Укртрансгаз" спосіб захисту з посиланням на положення глави 83 ЦК України, зокрема, статті 1212, 1213 ЦК України щодо безпідставного набуття, збереження майна, не відповідає змісту права, яке він вважає порушеним, а також характеру та наслідкам такого порушення з боку ОКП "Донецьктеплокомуненерго".
Крім того встановив, що на даний час захист майнових інтересів позивача, як оператора ГТС, вже здійснюється позивачем в межах справи № 905/1140/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Донецькоблгаз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - НАК "Нафтогаз України" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, в т.ч. ОКП "Донецьктеплокомуненерго", про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат, в порядку, встановленому Кодексом ГТС, та договором про транспортування природного газу, укладеним між АТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Донецькоблгаз", у зв`язку із відбором ОКП "Донецьктеплокомуненерго" у період: травень - листопад 2016 року, лютий 2017 року, травень - грудень 2017 року природного газу без підтверджених номінацій.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 у справі №905/1748/19 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, та зауважив, що обставини укладення між позивачем та відповідачем договору від 31.03.2016 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000982; надання позивачем та отримання відповідачем за період: травень - листопад 2016 року, лютий 2017 року, травень - грудень 2017 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в загальному обсязі 111273,506 тис.куб.; наявність укладених між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу, яким узгоджено об`єми постачання природного газу, та аналогічних за змістом договорів постачання природного газу, укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОКП "Донецьктеплокомуненерго"; підписання ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та відповідачем відповідних актів за період травень - листопад 2016 року, лютий 2017 року, травень - грудень 2017 року, свідчать про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 905/1748/19, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень та вимогою ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" зазначило пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, підстави касаційного оскарження обґрунтовуються тим, що у зв`язку з порушенням норм процесуального права суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого порушено норми матеріального права, що полягають у незастосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права (статей 1212, 1213 ЦК України), які підлягали застосуванню, неправильному застосуванні статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України та частини 2 статті 5 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Доводи інших учасників справи
ОКП "Донецьктеплокомуненерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її вимог з підстав, викладених у відзиві, просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 ЦК України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Спір у справі, що розглядається, стосується питання наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Як вже було зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено укладення 31.03.2016 між позивачем та відповідачем договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000982, предметом якого є надання позивачем відповідачу послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача, отриманого від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від пунктів приймання-передачі.
Актами, підписаними сторонами цього договору, засвідчено, що за період травень - листопад 2016 року, лютий 2017 року, травень - грудень 2017 року позивачем надано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в загальному обсязі 111273,506 тис.куб.
Крім того, 15.12.2015 між відповідачем та АТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір про постачання природного газу № 4228/16-БО-6, яким узгоджено об`єми постачання природного газу, а також аналогічні за змістом договори постачання природного газу: № 4428/16-БО-6 від 15.12.2015, №4426/16-ТЕ-6 від 21.12.2015, №4768/1617-ТЕ-6 від 26.09.2016, №4834/1617-50-6 від 27.10.2016, №4770/1617-РО-6 від 26.09.2016, №3315/1718-ТЕ-6/Д від 11.10.2017, №3167/1718-РО-6/Д від 18.09.2017, № 3165/1718-БО-6/Д від 18.09.2017.
Актами, підписаними ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" підтверджено факт надання третьою особою -2 та отримання відповідачем за період травень - листопад 2016 року, лютий 2017 року, травень - грудень 2017 року, послуг з розподілу природного газу в загальному обсязі 107580,543 тис. грн.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
З огляду на правову природу спірних правовідносин та суб`єктний склад їх учасників, наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, відповідачем та AT "НАК "Нафтогаз України", в яких були визначені планові обсяги постачання/транспортування природного газу для відповідача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача.
Крім того колегія суддів зазначає, що статтею 1213 ЦК України зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними, оскільки вказана норма містить право особи на альтернативну поведінку у спірних правовідносинах, відтак, пред`явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача: про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна - не відповідає вимогам статті 1213 ЦК України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у подібних цій справі правовідносинах, а саме у випадку безпідставного набуття споживачем природного газу за відсутності постачальника, який би передав позивачу природний газ на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування відповідачу.
Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.
У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2) Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", 4) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина 3057 Національної гвардії України про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28 159,647 тис.куб.м; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 916/2419/19.
Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Також, у справі № 905/2248/18 Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).
Таким чином, доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 1212 - 1213 ЦК України щодо безпідставно набутого майна у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.
Досліджуючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Відтак, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212, 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених скаржником обставин.
Щодо посилання скаржника на не дослідження судами попередніх інстанцій усієї сукупності зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд зауважує, що об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права відповідно до визначених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, а відтак вказані доводи не знайшли свого підтвердження в якості підстави для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 у справі № 905/1748/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.