ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/2419/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25 березня 2021 року (головуючий -Пелипенко Н. М., судді: Барбашова С. В., Пушай В. І.) та ухвалу Господарського суду Донецької області від 20 січня 2021 року (головуючий - Сковородіна О. М., судді: Курило Г. Є., Говорун О. В.), у справі
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (вих. № 1-юр від 04.01.2021), вх. № 234/21 від 11.01.2021 на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича, у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"
про стягнення збитків у сумі 26 257 778,71 грн та нарахованих на них інфляційних втрат у сумі 8 565 269,80 грн, 3 % річних у сумі 1 927 246,88 грн,
Історія справи та короткий зміст вимог скарги
1. Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2020 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (далі - ТОВ "Шахтоуправління "Донбасс", відповідач, боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" (далі - ТОВ "Енергоінвест Трейдінг", позивач, стягувач) 24 538 555,20 грн. боргу.
2. 10.08.2020 на примусове виконання вказаного рішення суду виданий наказ.
3. 18.12.2020 на підставі заяви стягувача - ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук П.В. (далі - приватний виконавець) на підставі відповідної постанови відкрив виконавче провадження № 63961256 з виконання судового наказу від 10.08.2020, у межах якого виніс також постанови від 18.12.2020: про арешт грошових коштів на двох рахунках боржника в ПАТ АБ "Укргазбанк"; про арешт усього майна боржника; про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
4. Постановою від 29.12.2020 про арешт коштів боржника приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, в межах суми звернення стягнення та одночасно припинив чинність арешту коштів боржника, накладеного постановою від 18.12.2020.
5. ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" звернулося зі скаргою на дії приватного виконавця від 04.01.2021 № 1-юр, у якій просило скасувати постанову приватного виконавця від 29.12.2020 про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №63961256.
6. Боржник, з посиланням на положення статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджує про порушення діями приватного виконавця його майнових прав, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження грошові зобов`язання боржника перед стягувачем за судовим рішенням були припинені внаслідок здійснення боржником зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України шляхом направлення стягувачу відповідної заяви від 12.11.2020 за №61-юр.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25 березня 2021 року, у задоволенні скарги боржника відмовлено.
8. Суди констатували, що усі доводи скарги боржника зводяться до незгоди з відкриттям виконавчого провадження №63961256, а боржник не навів жодних доводів щодо саме спірної постанови про арешт коштів боржника. Одночасно суди встановили відповідність дій приватного виконавця вимогам статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), оскільки виконавцем не виявлено визначених вказаним Законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. При цьому судовий наказ від 10.08.2020 був чинним станом на момент відкриття виконавчого провадження, а здійснене боржником зарахування зустрічних однорідних вимог оспорюється стягувачем і правомірність такого зарахування не може бути досліджена судом у межах даного судового провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії приватного виконавця.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Суди попередніх інстанцій не врахували, що здійснене відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог є чинним в силу презумпції правомірності правочину і незгода іншої сторони зі здійсненим зарахуванням не свідчить про те, що зарахування не відбулося. Отже, суди неправильно застосували норми статей 202-204 Господарського кодексу України та статей 601, 602 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 у справі № 910/11116/19.
11. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 01.11.2005 у справі №15/154 Закон не містить заборони виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі на стадії виконання судового рішення. Отже, враховуючи фактичне виконання судового наказу наявні всі підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
12. Зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами виконавчого провадження не відбулося, оскільки відповідна заява про зарахування не була отримана стягувачем та не відповідає вимогам законодавства, а отже суди правомірно відмовили в задоволенні скарги боржника.
Позиція Верховного Суду
13. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
14. Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
14.1. Частиною першою статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
15. Частиною 1 статті 3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема судових наказів.
15.1. Стаття 26 Закону визначає початок примусового виконання судового рішення відповідно до якого: виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення; не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та у встановленому цим Законом порядку негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника та майно боржника.
16. Доводи скарги боржника на дії приватного виконавця зводяться до тверджень про порушення його майнових прав унаслідок відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості боржника, яка є погашеною в силу здійснення останнім зарахування зустрічних однорідних вимог ще до дати відкриття виконавчого провадження. При цьому у поданій скарзі боржник не наводить жодних норм чинного законодавства, які, на його думку, порушені приватним виконавцем при прийнятті саме оспорюваної постанови про арешт коштів боржника, а посилається лише на загальну процесуальну норму статті 339 ГПК України, якою передбачено право сторони виконавчого провадження на оскарження дій органу виконавчої служби.
17. Натомість судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавче провадження №63961256 відкрито приватним виконавцем на підставі заяви стягувача та стосується виконання судового наказу від 10.08.2020, який на момент відкриття виконавчого провадження був чинним, таким, що не підлягає виконанню, судом не визнавався. Також у справі не встановлено існування на момент відкриття виконавчого провадження передбачених частиною 4 статті 4 Закону підстав для повернення виконавчого документа стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання.
18. Отже, приватний виконавець, отримавши заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження, діяв у повній відповідності з вищенаведеними приписами статей 3, 26 Закону та мав визначені Законом правові підстави для відкриття виконавчого провадження.
19. При цьому відповідно до частини 1 статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
20. За приписами частини 2 статті 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
21. З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги та наголошує, що питання наявності або відсутності грошового зобов`язання боржника не може бути досліджено у межах даного судового провадження, у якому вирішується виключно питання правомірності дій державного виконавця з накладення арешту на кошти боржника.
22. Верховний Суд звертає увагу скаржника на положення статті 328 ГПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
23. Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Саме у межах цього судового провадження і підлягають встановленню обставини припинення зобов`язання боржника, яке є предметом відповідного судового наказу, у тому числі внаслідок вчинення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, а виконавець, в свою чергу, не наділений повноваженнями надавати правову оцінку заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог в межах відкритого виконавчого провадження.