ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 923/484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021
за заявою ОСОБА_2 про заміну позивача на правонаступника
у справі № 923/484/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича
до Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ольги Борисівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 363 372, 19 грн. за договором кредитної лінії,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дмитренко Ольги Борисівни про стягнення заборгованості в сумі 363 372,19 грн. за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, посилаючись на неналежне виконання умов договору.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, а саме заборгованість в розмірі 363 372, 19 грн., яка складається з: суми заборгованості за простроченими відсотками - 170 399,45 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів - 192 289,22 грн., суми трьох процентів річних від суми прострочених - 683,52 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, фізична особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 від ОСОБА_2 (не приймав участі у справі) 31.03.2021 надійшла заява про правонаступництво, у якій він стверджував, що з огляду на ланцюг укладених договорів відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, останнім набувачем (новим кредитором) майнових прав за цим договором, як і новим іпотекодержателем іпотечного майна за нотаріально посвідченим іпотечним договором від 21.06.2012, є він, і саме йому належить право на задоволення своїх вимог щодо погашення боргу за вказаним кредитним договором за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно. На думку ОСОБА_2, враховуючи вказані докази в їх сукупності, у даному випадку наявні підстави для залучення його у якості правонаступника позивача у справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Головей В.М., Савицький Я.Ф.) задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну позивача на правонаступника та замінено Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича на його правонаступника - ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду в Південно-західний апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що до неї не надходило заяви про заміну позивача у справі, а також вона не повідомлялась про розгляд 10.06.2021 відповідної заяви, у зв`язку з чим, не знаючи про існування останньої, вона не мала можливості реалізувати надане законом право та повідомити власну позиції по суті заяви, хоча у лютому 2021 року було відкрито провадження у цивільний справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними згадуваних в оскаржуваній ухвалі договорів № 44/20 від 14.02.2020 (про відступлення права вимоги) та від 14.02.2020 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Крім цього зазначає, що посилаючись на ст. 52 ГПК України апеляційний суд помилково не врахував, що за загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа (вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц). Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_2 не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами згаданих в оскаржуваній ухвалі договорів про відступлення прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язання у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цих договорів, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 16.08.2021.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 28.07.2021 строк.
Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За положеннями ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні, є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Питання заміни сторони у судовому процесі її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому ст. 52 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Колегія суддів звертає увагу, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису.
В свою чергу, вирішення питання про заміну сторони судового процесу здійснюється судом з урахуванням положень ст.ст. 74-79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, задля висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони справи до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним, за відсутності визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеній ст. 204 ЦК України (подібний правовий висновок викладено у пункті 10.25 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16).
Так, апеляційним судом встановлено, що 28.10.2019 між ПАТ "Дельта Банк" (продавцем) та ТОВ "Фінансова Компаній Горизонт" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №2067/К, за умовами п. 1.1. якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, але не обмежуються: право вимоги до боржників, позивальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів (боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у Додатку №1, Додатку №2 до цього договору; право оскаржувати недійсність або припинення/зміни прав вимоги у судовому та позасудовому порядку; право звертатися до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та ккладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись, боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників, суду тощо; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у Додатку №1, Додатку №2 до цього договору, що пов`язані зі здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів, або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів тощо; право оскаржувати, як у судовому так і у позасудовому порядках припинення, ліквідацію боржників за правами вимоги, які виникли за укладеними договорами, наведеними у Додатку №1, Додатку №2 до цього договору та/або на інших підставах, наведених у Додатку №1, Додатку №2 до цього договору; право отримати грошові кошти/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень та за наслідками зміни або розірвання укладених договорів; інші права, що пов`язані або випливають з прав вимоги.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони домовились, що покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.3. договору майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
В подальшому між ТОВ "Фінансова Компаній Горизонт" (первісний кредитор) та громадянином України ОСОБА_2 (новим кредитором) 14.02.2020 укладено договір про відступлення права вимоги №44/20 за умови п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає (набуває) належні первісному кредитору права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців, фінансових поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати їх обов`язки, за кредитними договорами, договорами іпотеки, договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору сторони домовились, що первісний кредитор володіє правами вимоги до боржників на підставі договору № 2067/К від 28.10.2019 купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав, укладеного між первісним кредитором, як новим кредитором, та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як первісним кредитором.
Відповідно до п. 1.3 договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, що належать первісному кредитору на момент укладання цього договору, в наступному обсязі: в повному обсязі права кредитора за основними договорами, включаючи, право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів та/або процентів та/або комісії та/або пені та/або штрафів у розмірах вказаних у Додатку №1 до цього договору, а також передачі предметів забезпечення (іпотеки,застави) в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах, що існують або можуть виникнути в майбутньому.
Згідно з п. 1.4 даного договору за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору грошові кошти в розмірі та порядку, встановлених розділом 3 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору права вимоги первісного кредитора вважаються відступленими (переданими) новому кредитору з моменту проведення остаточних розрахунків відповідно до умов п. 3 договору.
Згідно з п. 2.2 договору датою набуття новим кредитором права вимоги є дата (день) підписання сторонами реєстру прав вимоги за основними договорами (Додатком №1 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору).
Пунктом 3.1. договору визначено, що сторони домовились, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п.1.3 цього договору, новий кредитор в день укладання цього договору сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги за домовленістю сторін у загальному розмірі 100 000 грн.
Апеляційним судом встановлено, що заявником надано належні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги від 14.02.2020.
Крім того, між ТОВ "Фінансова Компаній Горизонт" та громадянином України ОСОБА_2 14.02.2020 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, зареєстрований в реєстрі № 312, за умовами п. 1.1. якого 21.06.20201 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Фізичною особою-підприємцем Дмитренко Ольгою Борисівною (боржник) було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012. Право вимоги за вищевказаним кредитним договором було відступлено від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ТОВ "Фінансова Компаній Горизонт" за договором купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №2067/К від 28.10.2019, у зв`язку з чим було посвідчено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровим №1275 від 28.10.2019, за яким було відступлено право вимоги за згаданим договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором. У зв`язку з укладанням між новим іпотекодержателем, як новим кредитором та первісним іпотекодержателем, як первісним кредитором договору №44/20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 14.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Казачковою М.О. за р.№311, за у мовами якого первісний іпотекодержатель відступив (передав) новому іпотекодержателю право вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012, з урахуванням всіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, додаткових угод, тощо, що є його невід`ємними частинами, первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю належні первісному іпотекодержателю права за іпотечним договором, посвідченим 21.06.2012 приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області зареєстрованим в реєстрі за номером 984, зі всіма додатками, змінами та доповненнями, внесеними до нього, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 (іпотекодавцем); включаючи права вимоги до правонаступників Боржника/Іпотекодавця/ інших осіб, до яких перейшли/перейдуть обов`язки Боржника/Іпотекодавця/та договором кредитної лінії №ВКЛ-2010634 від 21.06.2012 та/або договором іпотеки, з урахуванням усіх доповнень і додатків до них, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових, виконавчих провадженнях щодо належного виконання Боржником/Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, договором іпотеки.
Пунктом 1.3. договору визначено, що предметом іпотеки за договором іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки-1.
Згідно з п. 3.1 вказаного договору, вартість прав, що відступаються за цим договором, включено до вартості права вимоги за договором відступлення, які новий іпотекодержатель сплатив первісному іпотекодержателю ще до підписання цього договору.
Так, апеляційним господарським судом не встановлено обставин визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав №2067/К від 28.10.2019, про відступлення права вимоги №44/20 від 14.02.2020 та про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.02.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 312, і за результатами дослідження їх положень апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва та замінив ПАТ ?Дельта Банк? на ОСОБА_2 .
Зважаючи на вищезазначені положення законодавства та враховуючи, що апеляційним судом, з урахуванням положень 74-79, 86 ГПК України, було досліджено обставини та докази, якими ОСОБА_2 обґрунтував подану заяву про заміну сторони правонаступником, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсним договорів про відступлення прав вимоги, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва.
У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що апеляційний суд застосовуючи положення ст. 52 ГПК України не врахував, що за загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
В свою чергу, у ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Оскільки апеляційним судом не було встановлено, що договори про відступлення права вимоги було визнано недійсними, такі договори є чинними та, в силу ст. 204 ЦК України, є правомірними, та підлягають виконанню сторонами.
З урахуванням зазначеного безпідставним є посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, оскільки, предметом спору у вказаних справах було визнання недійсними відповідних договорів про відступлення права вимоги, тоді як в даній справі - № 923/484/18 - предметом спору є стягнення заборгованості. При цьому апеляційним судом не було встановлено, що договори про відступлення права вимоги було визнано недійсними.
Що ж до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 у абзаці 3 п. 62 відступила від загального висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) (про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа)), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
В свою чергу, оскільки Великою Палатою Верховного Суду не зроблено висновок про нікчемніть таких правочинів, і, навпаки, вказано на можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відповідні доводи щодо недійсності правочину про відступлення права вимоги повинні розглядатися у спорі що стосується питання дійсності такого договору. В той же час, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості, і за відсутності доказів визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги - такі договори в силу ст. 204 ЦК України, є правомірними, та підлягають виконанню сторонами.
Враховуючи викладене, визначені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень ст. 310 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом належним чином встановлено обставини справи, надано їм належну правову оцінку, правильно застосовано положення матеріального законодавства, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані посиланням на те які саме норми матеріального права були неправильно застосовані чи які норми процесуального права були порушені апеляційним судом, а тому Верховним Судом не розглядаються, оскільки останній не наділений доповнювати за скаржника касаційну скаргу відповідним обґрунтуванням (посиланням на норми права).
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -