Ухвала
07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 585/3306/19
Провадження № 14-167 зц 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася зі скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2019 року, постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, постанову Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_2, треті особи: Громадська організація "Міське об`єднання споживачів "Довіра", Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державних актів та
ВСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просила:
- визнати недійсним та скасувати підпункт 1.44 пункту 1 рішення 54-ї сесії 05 скликання Роменської міської ради Сумської області від 24 вересня 2010 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадян", яким затверджено технічну документацію з уточнення площ при обмірі та передачу у власність ОСОБА_2 двох земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 1000 кв. м (кадастровий номер 5910700000:03:034:0141) та призначеної для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1605 кв. м (кадастровий номер 5910700000:03:034:0142);
- визнати недійсними та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії II СМ № 009531, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 925;
- визнати недійсними та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії II СМ № 009532, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 926.
2. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
3. Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на її користь судових витрат у розмірі 18 600,73 грн відмовлено.
4. Постановою Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2020 року змінено та викладено його резолютивну частину у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені її представником судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в Роменському міськрайонному суді Сумської області в розмірі 332,96 грн". В іншій частині додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2020 року залишено без змін.
5. У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення - про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
6. Також у вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, прийняту за результатами перегляду додаткового рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2020 року, в якій просила зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасувати.
7. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2020 року задоволено частково, судові рішення змінені шляхом зміни їх мотивувальної частини з урахуванням висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду, в іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2019 року та постанова Сумського апеляційного суду від 26 березня 2020 року залишені без змін.
8. Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року залишена без задоволення, а постанова Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року - без змін.
9. 03 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла скарга, у якій вона просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2019 року, постанову Сумського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, постанову Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позов.
10. Проаналізувавши скаргу, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
11. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Розгляд цивільних справ у касаційному порядку Верховний Суд здійснює у складі колегій суддів, палати, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду чи Великої Палати Верховного Суду у визначених процесуальним законом випадках та порядку.
13. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
14. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи.
15. Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності рішень суду тієї ж касаційної інстанції, а також правом перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами судових рішень касаційної інстанції, які нею не приймалися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом).
16. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
17. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70).
18. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
19. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, § 53).
20. Отже, враховуючи те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року закінчений розгляд справи № 585/3306/19, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями ні здійснювати перегляд таких постанов, ні вирішувати питання про передачу справи їй на розгляд, підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду скарги ОСОБА_1 не вбачається.
21. Таким чином, скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 389, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду