У Х В А Л А
30 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/43/21
Провадження № 11-291за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І.,Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 9901/43/21 за позовом ОСОБА_2 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 29 грудня 2020 року № 607/2020 та
УСТАНОВИЛА:
26 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О., у якому просив визнати незаконним та нечинним повністю Указ Президента України від 29 грудня 2020 року № 607/2020 "Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України" з моменту його прийняття.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року зазначену позовну заяву залишено без руху у зв`язку із недодержанням вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) а саме: не надано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 9901/43/21 ОСОБА_2 поновлено пропущений процесуальний строк на звернення з позовною заявою до Президента України Зеленського В. О. про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 29 грудня 2020 року № 607/2020; відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України Зеленського В. О. про визнання незаконним та нечинним Указу Президента України від 29 грудня 2020 року № 607/2020 та вирішено інші процесуальні питання.
Не погодившись із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду та через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано "заяву про відвід всіх судів і суддів України не утворених законом, крім ВАКС та його суддів" у справі № 9901/43/21. У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає: "1. Заявляю відвід усім суддям України в судах, не утворених законом, в т.ч. всім суддям КАС ВС і ВП ВС, як неповноважного суду не наділеного народом України здійснювати судочинство ІМЕНЕМ України відповідно до Конституції України; 2. Прошу відновити Право Президента України на повноважний справедливий суд і передати справу, апеляційну скаргу до єдиної в країні повноважної апеляційної інстанції - Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду".
Необхідність відводу обґрунтована тим, що, на думку скаржника, в Україні не існує жодного повноважного суду, крім Вищого антикорупційного суду, який утворений на підставі закону.
Відповідно до частини сьомої статті 40 КАС України питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Перевіривши доводи, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Основного Закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у параграфі 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі Leo ZAND v. Austria (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", що за винятком двох пунктів розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом, що здійснює правосуддя у визначених процесуальним законом випадках.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Проаналізувавши доводи, наведені у заяві про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
Мотиви, наведені ОСОБА_1 у зазначеній заяві, не можуть слугувати підставою для відведення суддів, оскільки вони не передбачені КАС України.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 9901/43/21.
Керуючись статтями 36, 40, 248 КАС України, Велика Палата Верховного Суду