Постанова
Іменем України
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 522/5855/20
провадження № 51-2414км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Нескородяного А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020160500001065, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Азербайджан, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від
12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він
05 березня 2020 року, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, та усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, приблизно
о 02:00, перебуваючи на перехресті вулиці Великої Арнаутської та провулку Онілова у м. Одесі, помітив потерпілого ОСОБА_2, після чого, наздогнав останнього та, з метою здолання опору з боку потерпілого ОСОБА_2, схопив його рукою за шию, застосував до нього насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилось у нанесенні двох ударів колото ріжучим предметом в шию та обличчя останнього, тим самим ОСОБА_1 спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження: по одній різаній рані лівої щоки та шиї, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого,
ОСОБА_1 заволодів майном належним потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 5000 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму та в подальшому зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінено. Постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити останньому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання засудженому
ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Стверджує, що в рішенні апеляційного суду відсутні переконливі доводи щодо обґрунтованості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України при призначенні йому покарання з урахуванням, при цьому, обставин, що пом`якшують йому покарання, зокрема активного сприяння розкриттю злочину та щирого каяття.
Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам статті 370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якість покарання призначеного
ОСОБА_1, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При перегляді вироку щодо ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано не було з огляду на наступне.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.
При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження дійшов висновку про необхідність зміни вироку районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначення останньому покарання за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
При цьому, постановляючи свою ухвалу, суд належним чином не мотивував, як саме встановлені пом`якшуючі покарання обставини, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, оскільки засуджений зник з місця вчинення кримінального правопорушення, до органів поліції із зізнанням або добровільною видачою викраденого майна не звертався, був безпосередньо затриманий працівниками поліції і не повідомляв органам досудового розслідування обставин, які б не були їм відомі з інших джерел. Також ОСОБА_1 не розкаявся у скоєному до моменту дослідження доказів судом першої інстанції і лише під тиском беззаперечних доказів саме у день ухвалення вироку заявив про свое щире каяття.
Разом з цим, апеляційний суд належним чином не мотивував і жодним чином не обґрунтував, який є зв`язок між пом`якшуючою покарання обставиною: відсутність судимості у ОСОБА_1 та інкримінованим йому кримінальним правопорушенням і чому встановлені судом першої інстанції пом`якшуючі покарання обставини, зокрема: визнання засудженим своєї вини, відшкодування завданої потерпілому матеріальної і моральної шкоди, з урахуванням того, що завдана потерпілому матеріальна шкода
ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування відшкодована не була, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Враховуючи наведене вище, доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд при призначенні засудженому покарання необґрунтовано взяв до уваги як обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, є слушними.
Таким чином, з урахуванням пом`якшуючих обставин, даних про особу засудженого, не вбачається підстав для висновку про можливість призначення покарання із застосовуванням ст. 69 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 187 КК України.
За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.
Виходячи з положень ст. 50 КК рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як ґрунтовно зазначає прокурор, апеляційний суд при розгляді провадження щодо ОСОБА_1 не дотримався вказаних вимог Закону, а тому доводи касаційної скарги, про неправильне застосування ст. 69 КК України, є обґрунтованими.
На думку колегії суддів, ці обставини у сукупності свідчать про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, що призвело до м`якості визначеного останньому покарання, яке не буде сприяти виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин рішення апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, а тому відповідно до ст. 438 КПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, а також те, що судове рішення скасовується у зв`язку з м`якістю призначеного покарання, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд