Постанова
Іменем України
06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 533/309/20
провадження № 61-4373св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Козельщинська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року
у складі судді Оксенюк М. М. та постанову Полтавського апеляційного суду
від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М.,
Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козельщинської державної нотаріальної контори про внесення змін
до свідоцтва про право на спадщину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - його мати ОСОБА_2 .
Після смерті матері спадщину прийняли він та його сестра ОСОБА_3, громадянка Російської Федерації, шляхом подання до Козельщинської нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини в межах визначеного законом шестимісячного строку.
31 жовтня 2009 року державний нотаріус Козельщинської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за законом,
в якому вказано, що кожен із дітей спадкодавця ОСОБА_2, а саме:
він та його сестра ОСОБА_3, мають право кожний на 1/2 ідеальну частку
у спадковому майні.
Отримавши свідоцтво про право на 1/2 ідеальну частку у спадковому майні після смерті спадкодавця, він вчинив дії щодо оформлення спадкового майна.
Інший спадкоємець ОСОБА_3 протягом десяти років після подання заяви про прийняття спадщини жодних дій для отримання свідоцтва про право
на спадщину за законом не вчиняє, на належну їй у порядку спадкування
1/2 ідеальну частку у спадковому майні свідоцтво не отримує.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 умисно не оформлює свідоцтво про право
на спадщину та своєю бездіяльністю знущається над ним, завдає йому душевних страждання, просив суд зобов`язати Козельщинську державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого йому
31 жовтня 2009 року, щодо отримання свідоцтва про право на спадщину
на 1/2 ідеальну частку спадкового майна спадкоємця ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 23 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що Козельщинська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем
у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 23 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що судами неповно встановлено обставини справи.
Вказує, що суди не врахували, що ОСОБА_1, яка є громадянкою іншої держави, не виконала обов`язок щодо відчуження отриманої у спадок земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 533/309/20, витребувано її з Козельщинського районного суду Полтавської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Після її смерті Козельщинською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за заявами спадкоємців першої черги за законом
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..
31 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину
за законом на 1/2 ідеальну частку в спадковому майні, а саме на земельну частку (пай) розміром 3,58 умовних кадастрових гектари, приватизовану земельну ділянку для обслуговування та будівництва житлового будинку
і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,5096 га та на банківські вклади.
Інший спадкоємець ОСОБА_3, яка спадщину прийняла в установленому порядку, але свідоцтво про право на спадщину на 1/2 ідеальну частку
в спадковому майні не отримала.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.