Постанова суду № 640/11863/19 від 09.09.2021 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі, зобов`язання вчинити дії, провадження по...

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2021 року

Київ

справа №640/11863/19

адміністративне провадження № К/9901/31291/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/11863/19

за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року (прийняте у складі судді Кузьменка В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бужак Н.П., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15 травня 2019 року №446 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-228544), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, з 15 травня 2019 року, відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів - у зв`язку з відсутністю можливості подальшого використання на службі);

1.2. поновити ОСОБА_1 на службі в Міністерстві внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України з 16 травня 2019 року;

1.3. зобов`язати Національну поліцію України прийняти на службу до поліції, шляхом видання наказу про призначення за його згодою - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до приписів пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", на посаду, відповідно до його кваліфікації, спеціалізації, освіти та досвіду роботи, яка відповідає посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

1.4. стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середнього грошового утримання за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по час поновлення на посаді;

1.5. стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середнє грошове утримання за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до положень статті 61 Закону України "Про Національну поліцію" обмеження, пов`язані зі службою в поліції щодо ОСОБА_1 відсутні, та відповідно до статті 49 Закону України "Про Національну поліцію", останній відповідає всім вимогам для служби у поліції, а відтак у відповідача 1 були відсутні правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 64 "г" Положення проходження служби рядовим і начальницьким ладом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року за №114.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01 вересня 2006 року по 06 листопад 2015 року обіймаючи різні посади.

3.1. З 09 липня 2014 року позивач обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України.

3.2. Наказом від 10 лютого 2015 року № 219 о/с, відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України у запас Збройних Сил з 10 лютого 2015 року.

3.3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, в адміністративній справі № 826/4250/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ від 10 лютого 2015 року № 219 о/с про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

- стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

3.4. 05 листопада 2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2285 о/с скасовано наказ від 10 лютого 2015 року № 219 о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю.

3.5. 06 листопада 2015 року наказом заступника Міністра внутрішніх справ України № 2328 о/с відповідно до пунктів 10, 11 Р. 11 Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю, з 06 листопада 2015 року.

3.6. 18 лютого 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України 2328 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України з 07 листопада 2015 року;

- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 18 лютого 2019 року;

- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України з 07 листопада 2015 року;

- допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць.

3.7. 28 лютого 2019 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 169 о/с "По апарату Міністерства" на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі № 826/1692/16 у частині, яка допущена до негайного виконання, поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю з 07 листопада 2015 року.

3.8. Про поновлення на посаді позивача було повідомлено шляхом направлення телефонограми 06 березня 2019 року №22/1/2-1222 та листа від 07 березня 2019 року №22/1/2-1235.

3.9. Крім того, позивачу запропоновано прибути до Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання подальшого проходження служби (трудових відносин).

3.10. 14 березня 2019 року в приміщенні Міністерства внутрішніх справ України комісією у складі працівників підрозділу роботи з персоналом та юридичного забезпечення МВС України, а саме: Наумчука Олексія Миколайовича, заступника начальника відділу Департаменту роботи МВС України; Бабича Сергія Івановича, головного спеціаліста Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України та Какоркіної Зої Миколаївни, головного спеціаліста Департаменту юридичного забезпечення МВС України та у присутності адвоката Костриці С.Ю., розглянуто питання подальших трудових відносин ОСОБА_1 з МВС України.

3.11. Позивачу роз`яснено, що в структурних підрозділах МВС України відсутні вакантні посади, які заміщуються цивільним персоналом та запропоновано прийняти участь в оголошених конкурсах на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б", а саме:

- заступника начальника управління проходження служби, документообігу, координації діяльності та контролю - начальника відділу проходження служби та нагород Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, проведення якого було заплановано за адресою: АДРЕСА_1, початок о 10 год. 00 хв. 27 березня 2019 року;

- завідувача сектору захисту персональних даних Управління моніторингу дотримання прав людини МВС України, який відбудеться за адресою: вул. Пилипа Орлика, 16/12, м. Київ, кімн. 307, початок о 10 год. 00 хв. 03 квітня 2019 року.

3.12. Також звернуто увагу позивача на те, що з більш детальною інформацією щодо проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" та "В" у Міністерстві внутрішніх справ України можна ознайомитися на офіційному сайті МВС України у розділі "Діяльність" підрозділ "Вакансії".

3.13. Також, враховуючи висновки Шостого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 826/1692/16, членами комісії пропонувалося ОСОБА_1 звернутися з рапортом на ім`я Міністра внутрішніх справ України щодо звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в Національну поліцію України (пункт 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114).

3.14. Відповідно до акта від 14 березня 2019 року складеного за результатами проведеної бесіди, ОСОБА_1 зауважив, що він ще не визначився де він хоче працювати (проходити службу), а тому йому потрібен час для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.

3.15. В свою чергу, 14 березня 2019 року позивача попереджено про наступне звільнення з органів внутрішніх справ, з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів, у зв`язку з відсутністю можливості подальшого використання на службі) Положення №114.

3.16. Оскільки, з моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі рішення суду у справі №826/1692/16 - з 28 лютого 2019 року до закінчення двомісячного терміну після попередження про наступне вивільнення (14 травня 2019 року) позивач не подав жодної заяви чи рапорту на ім`я Міністра внутрішніх справ України, наказом Міністра внутрішніх справ України від 15 травня 2019 року №446 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення №114.

3.17. Не погоджуючись з наказом про звільнення, вважаючи його таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.

4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №446о/с від 15 травня 2019 року про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-228544), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, з 15 травня 2019 року, відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів - у зв`язку з відсутністю можливості подальшого використання на службі).

4.2. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Міністерстві внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України з 16 травня 2019 року.

4.3. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 63465,08 грн. (шістдесят три тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень вісім копійок).

4.4. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4.5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем, при звільненні позивача із займаної посади, не дотримано у повній мірі вимоги підпункту "г" пункту 64 Положення № 114.

4.6. Зокрема, відповідачем не доведено з`ясування перед звільненням обставин наявності переваг щодо залишення/продовження служби.

4.7. Також не доведено і з`ясування перед звільненням питання щодо відповідності позивача вимогам до поліцейських - відносно можливості працювати у новоствореній установі, яка виконує аналогічні функції, що і установа з якої позивача звільнено спірним наказом. Відсутні і пропозиції щодо подальшого використання на службі та обґрунтування неможливості подальшого проходження служби у поліції, пропозиції посад.

IV. Касаційне оскарження

5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

5.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме пункти 1,2,3, 7- 13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 березня 2020 року у справі №826/26519/15 та від13 квітня 2018 року у праві №826/26667/15.

5.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що єдиною законодавчо передбаченою формою волевиявлення особи щодо працевлаштування, проходження нею служби є виключно особисто написаний рапорт такої особи, що зареєстрована відповідно до п. 82,149,153 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 30 листопада 2011 року № 1242.

5.3. Скаржник наголошує, що МВС України не мало правових підстав пропонувати позивачу призначення його на вакантну посаду державного службовця для подальшого проходження державної служби в МВС України без проходження відповідного конкурсу.

5.3. У зв`язку із наведеним відповідач просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

6. У відзиві на касаційну скаргу, позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

V. Оцінка Верховного Суду.

7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

9. За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Спірні відносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIІI "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

11. Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

12. Згідно з пунктом 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

13. У силу вимог пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

13.1. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

14. На підставі пункту 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

14.1. Зазначені в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

15. В свою чергу, Суд звертає увагу на те, що надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

16. Тобто, наданню згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції.

17. Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

18. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

19. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення №114.

20. З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2019 року в приміщенні Міністерства внутрішніх справ України комісією у складі працівників підрозділу роботи з персоналом та юридичного забезпечення МВС України розглянуто питання подальших трудових відносин ОСОБА_1 з МВС України.

21. Позивача проінформовано, що у зв`язку з набранням законної сили Законом України "Про Національну поліцію України" втратив чинність Закон України "Про міліцію" з 07 листопада 2015 року, внаслідок чого були ліквідовані органи міліції, та в організаційно-штатній структурі МВС України не передбачено посад рядового і начальницького складу ОВС (міліції), оскільки усі відповідні посади було ліквідовано.

22. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, ліквідувавши як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ.

23. У зв`язку з ліквідацією органів внутрішніх справ України Міністерство перетворилось на цивільне відомство та наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1390 в ньому було скорочено всі атестовані посади, тобто посади, які заміщувались особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

24. Позивача попереджено про наступне звільнення з органів внутрішніх справ, з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів, у зв`язку з відсутністю можливості подальшого використання на службі) Положення №114.

25. Таким чином, позивач був повідомлений про те, що у зв`язку з ліквідацією органів внутрішніх справ МВС України перетворилось на цивільне відомство та наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1390 в ньому скорочено всі атестовані посади, тобто посади, які заміщувались особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, а прийом на службу в Національну поліцію здійснюється виключно за результатами конкурсу.

26. У той же час положенням спеціального законодавства, a саме нормами Закону України "Про Національну поліцію" не врегульовано процедуру звільнення в зв`язку зі скороченням штатів, та дотримання трудових гарантій такої особи, тому необхідно застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу Законів про працю (субсидіарне законодавство).

27. У силу вимог статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

28. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

29. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

30. Таким чином, виходячи із тлумачення вказаних норм, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

31. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

32. Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08 травня 2019 року у справі № 806/1175/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №810/1564/17.

33. Таким чином, законодавство України передбачає певну процедуру звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Зокрема, звільнення у зв`язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

34. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду питання подальших трудових відносин ОСОБА_1 з МВС України позивачу роз`яснено, що в структурних підрозділах МВС України станом на 14 березня 2019 року відсутні вакантні посади, які заміщуються цивільним персоналом (а.с. 89, 99).

35. Позивачу запропоновано прийняти участь в оголошених конкурсах на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б", а саме:

36. Звернуто увагу позивача на те, що з більш детальною інформацією щодо проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" та "В" у Міністерстві внутрішніх справ України можна ознайомитися на офіційному сайті МВС України у розділі "Діяльність" підрозділ "Вакансії".

37. Також, враховуючи висновки Шостого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 826/1692/16, членами комісії пропонувалося ОСОБА_1 звернутися з рапортом на ім`я Міністра внутрішніх справ України щодо звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в Національну поліцію України (пункт 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114).

38. З акта від 14 березня 2019 року складеного за результатами проведеної бесіди вбачається, що ОСОБА_1 зауважив, що він ще не визначився де хоче працювати (проходити службу), а тому йому потрібен час для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.

39. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про виявлення позивачем бажання (наміру) прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад державних службовців МВС України та/або конкурсі на прийняття на службу в поліцію.

40. У свою чергу, небажання особи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад для служби у лавах Національної поліції за умови, що такий порядок вступу на службу в органах поліції передбачений нормами чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та, відповідно, його поновлення на посаді.

41. Такі правові висновки Суду відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2020 року (справа №0540/5961/18-а), та від 11 червня 2020 року (справа № 821/303/17).

42. Тобто, Міністерством внутрішніх справ України було попереджено позивача про можливість взяти участь у конкурсі на державну службу.

43. У той же час, колегія суддів звертає увагу, що якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

44. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №815/70/16 та від 27 лютого 2020 року у справі №826/27239/19.

45. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем обов`язок щодо попередження позивача про майбутнє звільнення через скорочення штатів виконано у повному обсязі, водночас запропоновано вакантні посади, на які останній міг бути призначений за результатами проходження відповідного конкурсу.

46. При цьому, в силу прямої вказівки Закону України "Про Національну поліцію України" після поновлення позивача на посаді на підставі судового рішення, відповідач був позбавлений можливості залишити позивача працювати на відповідній посаді в апараті МВС України або органах Національної поліції (без конкурсного відбору).

47. Позивач не скористався правом бути прийнятим на службу в поліцію у встановленому Законом України "Про Національну поліцію" порядку - шляхом проходження конкурсу, оскільки ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції на надано будь-яких доказів виявлення ним наміру прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад державних службовців МВС України та/або конкурсі на прийняття на службу в поліцію.

48. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 64 "г" Положення № 114 та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

49. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

50. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

51. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

52. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

................

Перейти до повного тексту