ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 160/1611/21
адміністративне провадження № К/9901/19540/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа - акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, прийняте у складі судді Голобутовського Р.З. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Чередниченка В.С. (головуючий), Іванова С.М., Панченко О.М.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа - акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 18.01.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №64181059 з примусового виконання виконавчого напису №39059 від 01.12.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованості у розмірі 33943,88 грн. та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 3394,39 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав повноважень приймати до виконання виконавчий документ та відкривати виконавче провадження, оскільки місце виконання цього виконавчого документу не знаходиться на території округу, в якому він має право вчиняти виконавчі дії. Позивач вказує, що ніколи не проживав у м. Києві, а проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною довідкою органу місцевого самоврядування. Крім того, позивач не має майна та власних грошових коштів на території м. Києва. У той же час, рахунок НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ" був відкритий на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору № 274677165 від 01.11.2018 у відділенні АТ "ПУМБ" в м. Павлоград Дніпропетровської області для отримання заробітної плати із встановленням на нього кредитного ліміту у вигляді овердрафту. Сама по собі наявність відкритого на ім`я позивача рахунку ще не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді грошових коштів саме на території м. Києва. За таких обставин, фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням АТ "ПУМБ", що суперечить принципу, який закладений у ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача у такій ситуації чинним законодавством не передбачено, відтак, спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 22.06.2019 року між позивачем та ПАТ "Перший український міжнародний банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ "Перший український міжнародний банк", укладено кредитний договір № 1001339959901.
5. 01.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною видано виконавчий напис №39059 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Перший український міжнародний банк" заборгованості у розмірі 38729,36 грн.
6. 18.01.2021 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від представника АТ "Перший український міжнародний банк" надійшла заява про примусове виконання рішення, а саме, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 39059 від 01.12.2020.
7. 18.01.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64181059 з виконання виконавчого напису № 39059, виданого 01.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.
8. Крім того, 18.01.2021 в межах виконавчого провадження № 64181059 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною прийнято постанови про арешт коштів боржника; про стягнення з боржника основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
9. 08.02.2021 в межах виконавчого провадження № 64181059 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
10. Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження, вважаючи її протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, позов задовольнив.
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що місце проживання боржника не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП № 64181059 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника. При цьому, будь-яких належних доказів на підтвердження знаходження на рахунку № НОМЕР_1 у валюті гривня в акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк", який розташований саме за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, грошових коштів позивача, що давало б підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
14. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
14.1. Щодо першої підстави, то заявник пояснив, що на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме не існує висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень Наказом Міністерства юстиції № 1825/5 від 01.06.2020, відповідно до яких приватний виконавець має правові підстави для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника на підставі документа, який підтверджує, що майно боржника перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця.
14.2. При цьому, відповідач посилається на те, що, визначальним при відкритті виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника є наявність доказу, який підтверджує, що на рахунку боржника наявні грошові кошти, а не сам "картковий рахунок". Тобто, грошові кошти у формі запису на рахунку є майном у розумінні ст. 190 ЦК України. Таким чином, суди задовольняючи позовні вимоги боржників та роблячи висновок про те, що банківський рахунок не є майном, не правильно застосовують норми матеріального та порушують норми процесуального права, а саме: не надають належної правої оцінки доказу, який підтверджує, що на рахунку боржника наявні грошові кошти та не беруть до уваги, що такі грошові кошти є майном у розумінні ст.190 ЦК України, що в свою чергу призводить до не правильного вирішення справи.
14.3. Скаржник зазначає, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться па відповідному рахунку у банку. Тобто, безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні ст.190 ЦК України. При цьому, позивач посилається на правову позицію, висловлену в постанові Верховного суду від 27 грудня 2019 року у справі №905/584/19. Вказує, що до заяви про примусове виконання рішення було додано оригінал виписки по рахунку, з якої вбачається, що на рахунку № НОМЕР_2, який належить боржнику, станом на 18.01.2021 року наявні кошти в розмірі 1.00 гри.
14.4. Щодо іншої правової підстави для касаційного оскарження судових рішень в цій справі (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС) відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не досліджують у сукупності зібрані у справі докази, що в свою чергу унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, суди попередніх інстанції, не надають належної правової оцінки доказу який подається приватним виконавцем, а саме виписці по рахунку, з якої вбачається, що на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження у боржника було наявне майно у межах виконавчого округу приватного виконавця.
15. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Нормативне регулювання
16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону N1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
19. Частиною першою статті 5 Закону N1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
20. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон N1403-VIII).
21. Відповідно до частини першої статті 27 Закону N1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
22. Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону N1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
23. Cтаттею 24 Закону N1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
24. Відповідно до частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону N1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
25. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5; далі - Інструкція).
26. Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов.
Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
27. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
28. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.