ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2021 року
Київ
справа №800/511/15
адміністративне провадження № А/9901/48/18
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Вищої ради юстиції про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року у справі №800/511/15 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради юстиції (правонаступником якої є Вища рада правосуддя), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва за порушення присяги".
В обґрунтування позову вказала на незаконність спірного рішення відповідача, прийнятого на підставі висновку Тимчасової спеціальної комісії (далі також - ТСК), які вважає безпідставними та винесеними з порушеннями норм як міжнародного права, так норм чинного законодавства. Зазначає про відсутність підстав для розгляду ТСК заяв заступника генерального прокурора України Бачуна О.В. та прокуратури Дніпровського району міста Києва в порядку Закону України "Про відновлення довіри до судової влади". Вказує на перевищення Вищою радою юстиції своїх повноважень, оскільки вона фактично переглянула судові рішення на предмет їх законності та обґрунтованості, правильності оцінки судом доказів у справі, що здійснюється лише в порядку, визначеному процесуальним законом, судом вищого рівня. В рішенні Вищої ради юстиції не конкретизовано, які саме вчинені суддею дії є порушенням присяги, тоді як висновки ТСК та рішення Вищої ради юстиції ґрунтуються виключно на порушенні суддею норм матеріального та процесуального права, які, на їх думку, були допущені при здійсненні правосуддя. Посилається також на закінчення строків застосування дисциплінарного стягнення та порушення відповідачем процедури розгляду дисциплінарної справи.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва за порушення присяги".
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Вища рада юстиції звернулась з заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 08 листопада 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, далі - КАС України), а саме: порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2016 року відкрито провадження у справі за заявою Вищої ради юстиції про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 05 травня 2017 року закінчено підготовку та призначено справу №800/511/15 до розгляду Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали заяви Вищої ради юстиції передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2018 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя (суддя - доповідач) Бучик А.Ю., судді: Гімон М.М., Мороз Л.Л.
У зв`язку з відведенням судді Мороз Л.Л. від розгляду справи протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2019 року визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бучик А.Ю., судді: Гімон М.М., Рибачук А.І.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2020 року, у зв`язку з відведенням суддів Бучик А.Ю. та Рибачука А.І. від розгляду справи №800/511/15 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Дашутін І.В., судді: Шишов О.О., Яковенко М.М.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Дашутіна І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, апеляційної скарги та заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2020 року визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Блажівська Н.Є., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2020 року у зв`язку з відведенням судді-доповідача Блажівської Н.Є. та суддів Білоуса О.В. та Желтобрюх І.Л. від розгляду справи №800/511/15, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гусак М.Б., судді: Гімон М.М., Дашутін І.В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2020 року у зв`язку з відведенням судді-доповідача Гусака М.Б. від розгляду справи №800/511/15, визначено новий склад колегії суддів: суддя Білак М.В. (головуючий), судді: Губська О.А, Калашнікова О.В.
У зв`язку з відведенням судді Калашнікової О.В. від розгляду справи №800/511/15 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2021 року визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білак М.В., судді: Губська О.А, Жук А.В.
8 вересня 2021 року Верховний Суд ухвалою призначив справу №800/511/15 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
За приписами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Водночас, відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюється за правилами КАС України, які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом №2147-VIII змін до цього Кодексу.
У заяві про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України, з урахуванням доповнень, Вища рада юстиції просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Вищим адміністративним судом України були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 КАС України.
Зазначила, що приймаючи рішення від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва за порушення присяги" Вища рада юстиції не порушила принципу незалежності суддів, не втручалася у здійснення позивачем правосуддя, не давала оцінки достовірності доказів та законності судового рішення, а виходячи з вимог законодавства встановила в діях судді ОСОБА_1 порушення присяги судді. Допущені позивачем грубі порушення закону, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею всіх обов`язків та принижують авторитет судової влади, що є порушенням присяги, і як наслідок - підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
Вища рада юстиції вказує, що жодним чином не втручалася у здійснення правосуддя позивачем та процес прийняття судових рішень. Не здійснювався перегляд судових рішень та їх оцінка на предмет правомірності, оскільки це належить до повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій. У даному випадку надавалася оцінка дій судді при розгляді справи щодо дотримання присяги, зокрема, вимог щодо своєчасного, справедливого та безстороннього, неупередженого, незалежного розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Крім того, Вища рада юстиції не погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що ОСОБА_1 під час розгляду клопотань про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняття за їх результатом ухвал, не порушувала вимог процесуального закону або присяги судді. Натомість вважає, що під час розгляду вказаних клопотань слідчий суддя ОСОБА_1 не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушила норми Конституції України, вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті194 КПК України, та не врахувала практику Європейського суду з прав людини.
Також, Вища рада юстиції не погодилась з висновком суду першої інстанції про дотримання ОСОБА_1 вимог статей 245, 268 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4, посилаючись на те, що правових підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 не було, оскільки складення протоколу на підставі рапорту чинним законодавством не передбачено, а дані протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_5 по суті є припущенням.
Таким чином, Вища рада юстиції приймаючи рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення прийняте з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Рішення прийняте обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття; безсторонньо; добросовісно; розсудливо.
Серед іншого, Вища рада юстиції вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: статті 159 КАС України та частини третьої статті 2 КАС України, а також на порушення принципу законності адміністративного судочинства, визначеного статтями 6, 19, 131 Конституції України, Законом України "Про Вищу раду юстиції", статтями 2, 9, 49, 51, 159 главою 3 розділу ІV КАС України.
29 січня 2018 року ОСОБА_1 подано пояснення на заяву Вищої ради юстиції про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2016 року у справі №800/511/15, в яких зазначила, що Вища рада юстиції у своїй заяві переписала власне рішення щодо наявності в її діях ознак порушення присяги. У поданих поясненнях наголошує на законності оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України, в якій проаналізовано всі доводи відповідача та аргументовано спростовано кожний з них, опираючись на норми як вітчизняного, так і європейського законодавства. Також наполягала на тому, що задовольняючи клопотання про обрання запобіжних заходів, діяла законно, об`єктивно, чесно і сумлінно. Стосовно адміністративної справи ОСОБА_4 про порушення Правил дорожнього руху зазначила, що відповідач знайомився з матеріалами справ лише по копіям судових документів, які, мабуть не завжди відтворювали зміст оригіналу. Ця обставина призвела до того, що відповідач не міг "встановити точну дату складання протоколу про адмінпорушення", що, знову ж таки, поставлено їй у провину. Зазначила, що дата складання протоколу була вказана на документі з краю паперового аркуша і знаходилася під скрепкою степлера, а тому при розгляді справи їй довелося відгинати попередні документи, щоб її побачити. Зрозуміло, що при знятті копій на вимогу відповідача, ніхто не розшивав прошиті судові справи і тому дата на копії не відобразилася. Цей факт безпідставного звинувачення на її адресу свідчить про те, що відповідач керувався неперевіреними та поверховими даними при винесенні своїх рішень.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві Вищої ради юстиції доводи та пояснення ОСОБА_1, Суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Вищим адміністративним судом України в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 22 червня 2009 року №465/2009 призначена строком на п`ять років на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва. У зв`язку зі зміною прізвища " ОСОБА_6" на " ОСОБА_7", суддя ОСОБА_8 наказом голови суду від 16 липня 2009 року №82 зарахована на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва. 2 липня 2014 року зареєстровано зміну прізвища позивача на " ОСОБА_6".
5 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. про порушення суддею Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8 норм законодавства України під час прийняття рішень про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту.
12 грудня 2014 року також до ТСК звернувся перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва Морозов В.Ю. із заявою про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8, відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" у зв`язку з порушенням суддею законодавства України під час прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4, яка була учасником масових акцій протесту в листопада 2013 року.
Необхідність проведення перевірки заявники обґрунтували тим, що слідчим суддею ОСОБА_8 вчинено дії, які викликають сумнів у її безсторонності, об`єктивності та неупередженості при розгляді кримінальних проваджень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 (справа №755/5458/14-к) та ОСОБА_9 (справа №755/5450/14-к), які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 297 Кримінального кодексу України, та під час винесення рішення відносно ОСОБА_4 у справі №755/2057/14-п про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заявники вважали, що суддя ОСОБА_8 при постановленні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про накладення адміністративного стягнення не дотрималась норм Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних засад.
7 квітня 2015 року ТСК, за результатами перевірки викладених у заявах обставин, ухвалила висновок №14/02-15 про наявність у діях судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8 під час ухвалення рішень про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності порушення присяги та на підставі частини другої статті 7 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" направила його разом з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Ухвалою Вищої ради юстиції від 10 вересня 2015 року №484/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8 .
Висновком дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 22 вересня 2015 року рекомендовано Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_8 з посади за порушення присяги.
18 грудня 2015 року Вищою радою юстиції, за результатами розгляду дисциплінарної справи, прийнято рішення №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за порушенням присяги", відповідно до якого Вища рада юстиції, вважаючи, що суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 допустила грубі порушення закону, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади, прийшла до висновку про наявність підстав для звільнення вказаної судді з посади за порушення присяги.
Не погоджуючись із рішенням Вищою радою юстиції №1197/0/15-15 від 18 грудня 2015 року суддя ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва за порушення присяги" є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, Вища рада юстиції приймаючи оскаржуване рішення та вказуючи, що суддя порушила присягу, не встановила всіх ознак складу порушення присяги, у тому числі не визначила, які саме обставини та дії судді свідчили про сумніви у об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, а також не встановила наявність у судді умислу чи грубої недбалості у їх вчиненні.
В той же час, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Вища рада юстиції свої висновки стосовно порушення присяги суддею ОСОБА_1 робить лише на порушеннях кримінального процесуального законодавства та законодавства щодо порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Вищий адміністративний суд України зазначив, що тлумачення закону, оцінювання фактів і доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості, а обмеження суду в цьому свідчитиме про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення. Перевірка такого рішення будь-яким суб`єктом владних повноважень в іншому порядку законодавством не передбачена, а тому є такою, що здійснена з порушенням приписів частини 2 статті 19 Конституції України.
З таким висновком Вищого адміністративного суду України колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в заяві про перегляд висновки суду не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Діяння, кваліфіковані ВРЮ як порушення присяги, були вчинені позивачем у січні 2014 року.
Зміст присяги судді встановлений частиною першою статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), з якої випливає, що, вступаючи на посаду, суддя урочисто присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Зміст наведеного у абзаці другому частини другої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" порушення викладено законодавцем за допомогою відносно визначених та оціночних понять, завдяки чому вони можуть бути неоднозначно або неоднаково застосовані у схожих ситуаціях.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що дії позивача кваліфіковано як такі, що суддя під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, не виконала покладених на неї професійних обов`язків, не забезпечила в межах своїх