ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 812/288/15
адміністративне провадження № К/9901/40598/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання наказу протиправним та його скасування,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 (головуючий суддя - Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді - Арабей Т.Г., Геращенко І.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №2601 о/с від 17.12.2014 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про очищення влади" та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, та поновити його на посаді начальника ГУ УМВС України в Луганській області.
2. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно застосовано до нього Закон України "Про очищення влади", оскільки сам по собі вказаний Закон суперечить нормам Конституції України та міжнародним стандартам, які є обов`язковими для виконання правовою державою. У наказі про звільнення позивача міститься посилання на ч. 3 ст. 4 Закону, отже, на думку позивача, підставою для його звільнення стало неподання заяви у визначений законом строк. Вказував, що відповідач у встановленому порядку не ознайомив позивача з наказом №1229 від 14.11.2014 "Про організацію виконання вимог Закону України "Про очищення влади", про його наявність позивачу відомо не було. На час призначення перевірки позивач перебував у черговій відпустці, протягом якої і після її закінчення ОСОБА_1 з наказом про проведення перевірки не ознайомили, ніяких претензій до нього щодо ненадання заяви та декларації не пред`являлося.
3. Позивач також вважав, що відповідачем порушено строк застосування звільнення з підстав частини третьої статті 4 вказаного Закону, яке має бути проведено не пізніше як на третій день після спливу строку на подання заяви. Питання про звільнення вирішено не у спосіб, передбачений законом, оскільки у наказі про звільнення відповідач послався на п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, в якому відсутня така підстава, як Закон України "Про очищення влади".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №2601 о/с від 17.12.2014 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України Про очищення влади" та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.
Встановлено строк для подання Міністерством внутрішніх справ України до суду звіту про виконання постанови суду в частині прийняття рішення за результатами розгляду питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 тривалістю один календарний місяць з дня набрання постановою суду законної сили.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, що займають відповідні посади, однак в період з 30.04.2014 по 17.12.2014 позивач таких посад не займав. На цій підставі суд дійшов висновку про те, що позивач як особа, що не займала жодної посади в органах МВС на час початку відповідної перевірки, не мала обов`язку щодо подання такої заяви не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 4 вказаного Закону, а тому підстави для застосування у спірному наказі наслідків неподання такої заяви, що передбачені ч. 3 ст. 4 Закону, відсутні.
6. Судом першої інстанції встановлено, що наказ №1229 "Про організацію виконання вимог Закону України "Про очищення влади", пунктом 1 якого передбачено проведення в Міністерстві внутрішніх справ України перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" стосовно визначених осіб, видано відповідачем під час перебування позивача у відпустці, та відповідачем не доведено факту ознайомлення позивача з таким наказом під особистий підпис всупереч вимогам п. 7 вказаного наказу.
7. Суд апеляційної інстанції підтримав вказані висновки, а також зазначив, що позивач не звертався до будь-яких посадових осіб Міністерства внутрішніх справ, в розпорядженні якого він перебував, з рапортом (заявою тощо) про його призначення на будь-яку посаду, в тому числі й на посади, що передбачені пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону "Про очищення влади". А тому відсутні підстави вважати позивача особою, яка на час видання наказу МВС від 14.11.2014 №1229 "Про організацію виконання вимог Закону України "Про очищення влади" претендувала на зайняття вказаних посад та мала звернутися з заявою відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 вказаного Закону.
8. Крім того, апеляційний адміністративний суд відхилив доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, та вказав, що це питання було вирішено судом першої інстанції при попередньому розгляді справи і ухвала від 26.05.2016, в якій встановлено відсутність пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, набрала законної сили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Міністерством внутрішніх справ України подано касаційну скаргу на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
10. В касаційній скарзі відповідач посилається на Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, згідно з положеннями якого особами начальницького складу органів внутрішніх справ України є співробітники органів внутрішніх справ, які мають спеціальне звання від молодшого сержанта міліції до генерал-лейтенанта міліції включно, і вказує, що позивач має спеціальне звання генерал-лейтенанта міліції. Відповідач вважає, що оскільки позивач перебував у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України, то він повинен був подати заяву на проведення люстраційної перевірки у строк, передбачений для співробітників апарату Міністерства внутрішніх справ України, а оскільки зазначеного позивачем зроблено не було, то спірний наказ відповідача є таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.
11. Відповідач-1 стверджує, що позивачем було пропущено строк на звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки про існування наказу МВС №2601 о/с від 17.12.2014 позивач дізнався ще 25.12.2014, в той час як позовну заяву подано 13.05.2015.
13. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України.
15. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/40598/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 для розгляду справи №812/288/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шарапа В.М., судді - Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №638/0/78-19 від 06.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.
18. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи №812/288/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2021 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до попереднього розгляду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
20. ОСОБА_1 з 1985 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з березня 2014 року до 30 квітня 2014 року займав посаду начальника Головного управління МВС України у Луганській області, мав спеціальне звання генерал-лейтенанта міліції.
21. Відповідно до наказу МВС України від 30.04.2014 №747 о/с позивача звільнено з посади начальника ГУМВС України у Луганській області з зарахуванням в розпорядження МВС України на термін до двох місяців за тією ж посадою.
22. Наказом МВС України від 30.04.2014 №748 о/с начальником ГУ МВС України у Луганській області було призначено генерал-лейтенанта міліції Науменка А.В .
23. Згідно з відповіддю Департаменту ПООНД МВС України від 01.09.2016 №22/1/1-2469, наданою Департаментом юридичного забезпечення МВС України, з часу звільнення з посади начальника ГУ МВС України у Луганській області відповідно до наказу МВС від 30.04.2014 №747 із зарахуванням в розпорядження МВС по вказаній посаді, ОСОБА_1 на штатні посади в апараті МВС не призначався.
24. З довідки УФЗБО ГУМВС України у Луганській області від 27.09.2016 №1397/11/22-2016 вбачається, що грошове забезпечення позивачу за час його перебування в розпорядженні МВС нараховувалося ГУВМС лише протягом перших двох місяців за травень та за червень 2014 року.
25. Наказом МВС від 30.09.2014 №1971 о/с ОСОБА_1 надавалася неоплачувана відпустка з 25.09.2014 по 24.10.2014 на 30 календарних днів на період передвиборчої агітації.
26. Згідно з наказом МВС України від 05.11.2014 №2311 о/с "По особовому складу" позивачу, який перебуває в розпорядженні МВС України за посадою начальника Головного управління МВС України у Луганській області, надавалася чергова відпустка за 2014 рік з 03 листопада по 10 грудня 2014 року, на 38 календарних днів, з виїздом до Федеративної Республіки Німеччина, на підставі рапорту ОСОБА_1 від 30.10.2014.
27. Судом першої інстанції встановлено, що з 03.11.2014 по 10.12.2014 позивач перебував у відпустці, а з 19.11.2014 по 26.11.2014 перебував за кордоном.
28. 14 листопада 2014 року МВС України видано наказ №1229 "Про організацію виконання вимог Закону України "Про очищення влади", відповідно до пункту 1 якого передбачено проведення в Міністерстві внутрішніх справ України перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" стосовно наступних осіб:
1) першого заступника Міністра внутрішніх справ, заступника Міністра внутрішніх справ - керівника апарату, заступника Міністра внутрішніх справ - начальника Головного слідчого управління, заступника Міністра внутрішніх справ з питань європейської інтеграції та заступників Міністра внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, інших посадових (службових) осіб апарату Міністерства в період з 17 листопада до 31 січня 2015 року;
2) керівників територіальних органів МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів МВС України, Казенного науково-виробничого об`єднання "Форт" та інших державних підприємств, що належать до сфери управління МВС України, у період з березня до травня 2015 року;
3) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах 1-2 цього пункту, - постійно.
29. Відповідно до пункту 6 зазначеного наказу керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів МВС несуть персональну відповідальність за організацію виконання заходів, передбачених цим наказом.
30. Згідно з п. 7 вказаного наказу визначено вимоги наказу довести до відома всього особового складу під особистий підпис, контроль за виконання вказаного наказу міністр залишив за собою.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заяви на проведення стосовно нього люстраційної перевірки позивачем подано не було.
32. Відповідно до наказу МВС України від 17.12.2014 № 2601 о/с "По особовому складу" згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 (Н-879847), який перебуває в розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України за посадою начальника Головного управління МВС України у Луганській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік).
33. 25 грудня 2014 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. з рапортом про внесення змін до наказу МВС України від 17.12.2014 №2601 о/с та звільнення його за пунктом 64(с) в запас (за віком) Положення №114, оскільки він у період з 17 по 26 листопада 2014 року перебував у відпустці та заяву про проведення перевірки у відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади" не надав з незалежних від нього причин.
34. Позитивного рішення за результатами розгляду зазначеного рапорту Міністерством внутрішніх справ України не прийнято, що підтверджується листом Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 07.01.2015 № 6/1/1-532.
35. 03 лютого 2015 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. за рапортом про внесення змін до наказу МВС України від 17.12.2014 №2601 о/с про його звільнення згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про очищення влади" як особи, яка не подала вчасно заяву про згоду на здійснення заходів з очищення влади, та звільнення його за пунктом 64 (б) в запас (за хворобою) Положення №114, оскільки у період з 17 по 26 листопада 2014 року він знаходився у відпустці та вищевказану заяву не надав з незалежних від нього обставин.