Постанова суду № 1570/4005/2012 від 09.09.2021 про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації,...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1570/4005/2012

адміністративне провадження № К/9901/9639/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенко В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації (правонаступник - комунальне підприємство "Лиманське районне бюро технічної інвентаризації"), виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (правонаступник - Лиманська районна державна адміністрація Одеської області), Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Стеценко О.О. від 27 березня 2015 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шляхтицького О.І., Семенюка Г.В., Федусика А.Г. від 16 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 (далі - позивачі) звернулись до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації (правонаступник - комунальне підприємство "Лиманське районне бюро технічної інвентаризації") (далі - КП "Лиманське РБТІ", відповідач 1), виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (далі - виконком Крижанівської СР, відповідач 2), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК в Одеській області, відповідач 3), треті особи: ОСОБА_3 (далі - третя особа 1), Реєстраційна служба Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (правонаступник - Лиманська районна державна адміністрація Одеської області) (далі - Лиманська райдержадміністрація, третя особа 2), Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ в Одеській області, третя особа 3), в якому, з урахувань уточнень, просили:

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції ДАБК в Одеській області щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю відносно дотримання вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці АДРЕСА_1 та невжиття заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень;

- визнати протиправними дії Інспекції ДАБК в Одеській області щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 18211099001 від 9 грудня 2011 року;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 18211099001 від 9 грудня 2011 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Крижанівської СР № 564 від 19 грудня 2011 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане виконкомом Крижанівської СР на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 21 грудня 2011 року;

- скасувати рішення КП "Комінтернівське бюро технічної інвентаризації" від 26 грудня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовувано грубим порушенням прав та законних інтересів позивачів, що виявилось в протиправній бездіяльності контролюючих органів, яке призвело до введення в експлуатацію будинку, зведеного з порушенням державних будівельних норм та стандартів, вимог містобудівного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Після розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року справу було повернуто до суду першої інстанції для нового розгляду.

За результатом нового розгляду постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року позов задоволено частково: 1) визнано протиправною бездіяльність Інспекції ДАБК в Одеській області щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю відносно дотримання вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці АДРЕСА_1 та невжиття заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень; 2) визнано протиправними дії Інспекції ДАБК в Одеській області щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 9 грудня 2011 року № ОД 18211099001; 3) скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 9 грудня 2011 року № ОД 18211099001; 4) скасовано рішення виконкому Крижанівської СР № 564 від 19 грудня 2011 року; 5) визнано нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане виконкомом Крижанівської СР на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 21 грудня 2011 року; 6) скасовано рішення КП "Комінтернівське РБТІ" від 26 грудня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки реєстрація спірної декларації проведена Інспекцією ДАБК в Одеській області за відсутності документів, що є підставою для проведення такої реєстрації, з іншими порушеннями законодавства, вимоги позивачів про визнання протиправними дій Інспекції ДАБК в Одеській області щодо проведення такої реєстрації та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 18211099001 від 9 грудня 2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки на підставі незаконно зареєстрованої декларації виконкомом Крижанівської СР було прийнято рішення про оформлення права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а в подальшому КП "Комінтернівське РБТІ" прийняло рішення про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості, то ці рішення як похідні також підлягають скасуванню.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу Інспекції ДАБК в Одеській області, ОСОБА_3, Департаменту ДАБІ в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Інспекції ДАБК в Одеській області щодо проведення реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 18211099001 від 9 грудня 2011 року скасовано та ухвалено у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволені позову; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року в частині позовних вимог про скасування рішення виконкому Крижанівської СР № 564 від 19 грудня 2011 року, визнання нечинним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане виконкомом Крижанівської СР на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 21 грудня 2011 року, скасування рішення КП "Комінтернівське РБТІ" від 26 грудня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 скасовано, а провадження у справі у цій частині закрито з роз`ясненням права позивачів щодо вирішення вказаних позовних вимог у порядку цивільного судочинства. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Інспекції ДАБК в Одеській області щодо проведення такої реєстрації не поновлюють права позивачів, оскільки такі дії самостійно не впливають на права, свободи та інтереси позивачів, а тому суд апеляційної інстанції зазначив, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивачів є вимога про скасування реєстрації декларації, з огляду на що у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також суд апеляційної інстанції з урахуванням правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, яка у подальшому була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 821/828/16, вирішив, що спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів, тому з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій у цій частині норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині та закрити провадження у справі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції у частині задоволенні позовних вимог неправильно застосовані положення пунктів 1.1, 2.3, 2.5, 3.1, 3.2, 3.3, 3.8, 3.9, 3.10 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91 (далі - Порядок № 91), статей 6, 238 КАС України, а також невраховані положення пункту 14 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та частини дев`ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Скаржник також стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції помилково не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16, щодо юрисдикційної належності спорів у подібних правовідносинах, який полягає у наступному: спір у справі стосується не стільки правомірності дій відповідача при реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності набуття особою права власності на об`єкт нерухомого майна, створений за результатами реконструкції квартири, а тому, вважає, що захист порушеного права власності територіальної громади міста Одеси має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_3 звертає увагу на необхідності застосування у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 13 січня 2020 року у справі № 910/24473/16, від 29 січня 2020 року у справі № 922/900/19, згідно яких свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 9 грудня 2019 року у справі № 822/836/16, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та від 17 вересня 2020 року у справі № 826/6692/19, оскільки вважає, що вказані висновки не можуть бути застосовані судами щодо вирішення спірних правовідносин у цій справі, з огляду на те, що останні прийняті в іншій категорії справ.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 19 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 1570/4005/2012, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для подання сторонами відзиву на касаційну скаргу та клопотання ОСОБА_3 щодо зупинення виконання судових рішень.

Від ОСОБА_3 надійшло клопотання про зупинення виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 8 вересня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 7 жовтня 2005 року, є співвласниками 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Право власності на земельну ділянку підтверджено відповідним державним актом серії ЯГ № 942412.

Власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 6 жовтня 2011 року серії ЯЛ № 379088 є ОСОБА_3, яка 21 червня 2000 року на підставі договору купівлі-продажу придбала житловий будинок АДРЕСА_1, що складався з однієї будівлі під літ. "А" житловою площею 48,7 кв. м, загальною площею 88,8 кв. м, літ "А" прибудова, літ. "АІ" веранда, під літ. "пд(А)" підвал та надвірних господарських споруд: літ. "б" літня кухня, "Б" веранда, літ. "В" гараж, літ. "Г" вбиральня, літ. "Д" сарай, № 1-7, огорожа, І-ІІ цистерна, розташованих на земельній ділянці площею 0,074 га.

2 жовтня 2001 року виконкомом Крижанівської СР ОСОБА_3 було видано дозвіл № 86 на реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 з добудовою другого поверху, проте, виходячи з вимог статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (у редакції, чинній станом на 2 жовтня 2001 року), дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

ОСОБА_3 не отримала дозвіл на початок будівельних робіт в місцевій інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, дозволом № 86 від 2 жовтня 2001 року позивачу не надано право на забудову земельної ділянки іншими будівлями та спорудами.

ОСОБА_3 здійснено реконструкцію з переобладнанням першого поверху житлового будинку (літ. "А"), з переобладнанням прибудов під літ. "а", "а2", з прибудовою веранди (літ. "а3"), з надбудовою другого поверху (літ. "А1"), в результаті чого одноповерхову будівлю перетворено у двоповерхову, змінено загальну площу будинку з 88,8 кв. м (житлова площа 48,7 кв. м) до 213,1 кв. м (житлова площа 79,4 кв. м).

Крім того, ОСОБА_3 здійснено реконструкцію сараю (літ. "Д"), літньої кухні (літ. "Б"), з переобладнанням веранди (літ. "б"), з прибудовою навісу (літ. "Ж") та надбудовою другого поверху (літ. "Е"), в результаті чого веранду під літ. "б" переобладнано в прибудову під літ. "Б-1" зі збільшенням площі з 12,28 кв. м до 17,20 кв. м, над будівлями сараю (літ. "Д"), літньої кухні (літ. "Б"), прибудови (літ. "Б-1") створено надбудову другого поверху (літ. "Е") площею 68,70 кв. м.

Також, ОСОБА_3 здійснено будівництво літньої кухні (літ. "М"), площею 26,30 кв. м, висотою 5 м, з використанням частково у якості стіни забору, встановленого на межі з земельною ділянкою позивачів.

До того ж, ОСОБА_3 здійснено будівництво бані (літ. "Н"), загальною площею 69,30 кв. м, вбиральні (літ. "О"), площею 4,10 кв. м, літньої кухні (літ. "К"), площею 32,40 кв. м, навісу (літ. "Л"), площею 20,50 кв. м.

ОСОБА_3 демонтовано гараж (літ. "В") та здійснено будівництво в іншій частині земельної ділянки будівлі гаражу (літ. "З"), площею 38,00 кв. м, з надбудовою другого поверху (літ. "З-1"), площею 38,00 кв. м.

Постановою від 1 липня 2010 року Інспекцією ДАБК в Одеській області ОСОБА_3 на підставі статті 97 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво житлового будинку з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

9 грудня 2011 року Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 18211099001 про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з реєстрацією декларації 19 грудня 2011 року виконкомом Крижанівської сільради прийнято рішення № 564, на підставі якого на ім`я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

26 грудня 2011 року КП "Комінтернівське РБТІ" зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

У цій справі судові рішення оскаржуються у частині задоволення позовних вимог, а тому у силу положень статті 341 КАС України у частині відмови у задоволені позову та у частині закриття провадження у справі суд касаційної інстанції постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року та П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року не переглядає.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції закрито провадження у справі у частині позовної вимоги щодо скасування свідоцтва про право власності та роз`яснено, що спір може бути вирішено у порядку ЦПК України, а також, враховуючи, що скаржником у цій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 13 січня 2020 року у справі № 910/24473/16, від 29 січня 2020 року у справі № 922/900/19, оскільки такі висновки стосуються порядку застосування норм матеріального права під час оскарження свідоцтва про право власності.

Так само суд не приймає до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій положень пункту 14 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки провадження у справі у частині позовної вимоги щодо скасування рішення КП "Комінтернівське бюро технічної інвентаризації" від 26 грудня 2011 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 закрито і у цій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року залишено без змін у частині задоволення позовних вимог щодо: 1) визнання протиправною бездіяльності Інспекції ДАБК в Одеській області щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю відносно дотримання вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці АДРЕСА_1 та невжиття заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень; 2) скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 9 грудня 2011 року № ОД 18211099001.

Скаржник з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16, зазначає, що спір у цій справі є цивільно-правовим, а тому слід закрити провадження у справі повністю.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами скаржника, з огляду на наступне.

Зокрема, у справі № 815/4789/16 спірні правовідносини виникли стосовно скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, на підставі якої здійснено реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за третьою особою у справі, за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Департаменту ДАБІ Одеської міської ради.

У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір у справі щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, стосується не стільки правомірності дій Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції при реєстрації декларації, скільки правомірності набуття особою права власності на об`єкт нерухомого майна, створений за результатами реконструкції, а тому захист порушеного права власності територіальної громади міста має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України. Поновити своє порушене право позивач може шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку цивільного судочинства із залученням до справи як відповідача фізичної особи - власника майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності здійснення третьою особою - ОСОБА_4 реконструкції належного їй житлового будинку з прибудовою другого поверху та будівництвом господарських споруд на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою позивачів.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівельні роботи проведені на суміжній межі з порушенням вимог пункту 3.25*, пункту 1* Додатку 3.1 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92**", а саме: без дотримання відстані до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни не менше ніж в 1,0 м, без забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, без дотримання протипожежної відстані між будинком АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не менше ніж 6 метрів. Внаслідок вказаних порушень будівельних норм і стандартів під час здійснення будівельних робіт позивачами стверджується порушення їх права на безпечні та комфортні умови життя, що зумовлені руйнуванням фундаменту їхнього будинку, підтопленням земельної ділянки, псуванням іншого належного майна.

Крім того, у справі, що розглядається, судами встановлено, що 26 грудня 2011 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 19 грудня 2011 року КП "Комінтернівське РБТІ" зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною другою статті 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, оспорювання рішення ДАБІ про реєстрацію Декларації в цьому випадку поглинається спором про право власності.

За таких обставин скасування оскаржуваного рішення ДАБІ за умови реєстрації нерухомого майна за ОСОБА_3, не призведе до поновлення прав та інтересів позивачів.

Оскільки у справі № 815/4789/16 спірні правовідносини є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, колегія судді погоджується з доводами скаржника про те, що під час вирішення цієї справи слід враховувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16.

Поновити своє порушене право позивач може шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку цивільного судочинства із залученням до справи як відповідача фізичної особи - власника майна.

При цьому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14 (провадження № 11-343апп18) та від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 (провадження № 11-543апп18).

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції, а тому постанови судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовної вимоги щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 18211099001 від 9 грудня 2011 року слід скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити.

Важливо також, що на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, зокрема щодо того, що спір, який стосується захисту майнових інтересів з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами ЦПК України. Вказана правова позиція Верховного Суду України була усталеною та загальновідомою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки колегія суддів закриває провадження у справі у цій частині, то суд не приймає до уваги доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини дев`ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктів 1.1, 2.3, 2.5, 3.1, 3.2, 3.3, 3.8, 3.9, 3.10 Порядку № 91 під час надання правової оцінки правомірності реєстрації відповідачем 3 декларації про готовність об`єкта до експлуатації та необхідність її скасування.

Стосовно висновків судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності Інспекції ДАБК в Одеській області щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю відносно дотримання вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці АДРЕСА_1 та невжиття заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли у цій справі, регулюються, зокрема Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Статтею 41 цього ж Закону визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезазначених вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Кабінет Міністрів України постановою № 553 від 23 травня 2011 року затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; порядок № 533).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб`єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п`яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 11 Порядку № 533 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; проводити перевірку будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; здійснювати контроль за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів містобудування та архітектури; залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

Пунктами 16 та 17 Порядку № 533 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у разі звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства органом державного архітектурно-будівельного контролю повинна бути здійснена позапланова перевірка такого суб`єкта містобудування в зазначені вище терміни та, у разі виявлення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, така перевірка завершується складанням акта, припису та протоколу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 9 грудня 2019 року у справі № 822/836/16, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та від 17 вересня 2020 року у справі 826/6692/19.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачі, вважаючи що здійсненням ОСОБА_3 самочинного будівництва порушуються їх права як суміжних землевласників, 27 травня 2010 року направили до прокурора Комінтернівського району Одеської області відповідну заяву, в якій вказали про ведення будівельних робіт з спорудження будівлі висотою біля 7 метрів з використанням у якості несучої стіни спільного паркану, що розділяє суміжні земельні ділянки позивачів та ОСОБА_3 .

Аналогічну за змістом заяву позивачами того ж дня направлено до Голови Комінтернівської районної державної адміністрації.

Згідно листа прокурора Комінтернівського району Одеської області № 2293 від 10 червня 2010 року звернення позивачів на неправомірні дії ОСОБА_3 щодо самочинного будівництва направлені до обласної інспекції ДАБК Одеської обласної державної адміністрації для проведення перевірки.

Згідно відповіді Голови Комінтернівської районної державної адміністрації від 29 червня 2010 року комісією у складі: Начальника відділу містобудування та архітектури Комінтернівської РДА Тітова І.В., інспектора ДАБК в Одеській області Куртяка В.Г., лікаря районної санітарно-епідеміологічної служби Тішко В.А., в.о. голови Крижанівської сільської ради Бондаренко Л.Л., депутата Крижанівської сільської ради Слесарчук Н.В., проведено перевірку викладених у звернені фактів з виїздом на місце, в результаті чого встановлено факт самочинного будівництва, та інспекцією ДАБК складено відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративні правопорушення згідно статті 97 КУпАП.

30 листопада 2011 року позивачі звернулись до Інспекції ДАБК в Одеській області із заявою стосовно здійснення ОСОБА_3 самочинного будівництва, в якій просили вжити заходів щодо перевірки дотримання ОСОБА_3 вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та вжити заходів щодо знесення самочинно збудованих будівель.

5 грудня 2011 року до Інспекції ДАБК в Одеській області прокуратурою Комінтернівського району Одеської області та Одеською обласною державною адміністрацією направлені для розгляду та прийняття рішення аналогічні звернення позивачів щодо фактів самочинного будівництва з порушенням будівельних норм і правил з доданими фототаблицями порушень.

Частиною першою статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Інспекція ДАБК в Одеській області, незважаючи на неодноразові звернення про наявність вказаних порушень, не здійснила позапланову перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог містобудівного законодавства, позаяк колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Інспекція допустила протиправну бездіяльність щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при здійсненні будівництва ОСОБА_3 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та не вжила заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень.

За таких обставин, правильними є висновки судів про те, що позовні вимоги позивачів про визнання протиправною бездіяльності Інспекції ДАБК в Одеській області щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю відносно дотримання вимог будівельних норм та правил, державних стандартів під час будівництва будівель на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та невжиття заходів щодо усунення допущених при будівництві порушень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вважає правильним врахування судом апеляційної інстанції висновків, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 грудня 2019 року у справі № 822/836/16, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі 826/6692/19, щодо порядку застосування статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 533 під час надання правової оцінки протиправності бездіяльності Інспекції ДАБІ.

На підставі статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу у цій частині без задоволення, а судові рішення - без змін.

................

Перейти до повного тексту