ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/857/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2021 року (головуючий - Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 листопада 2020 року (суддя Смородінова О.Г.) у справі
за позовом керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації
до: (1) Баштанського міжрайонного управління водного господарства, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис Бисан"
про визнання недійсним договору, зобов`язання повернути у розпорядження держави земельну ділянку.
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор Томчук М.О. та представник Відповідача-2 Рознін В.А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини спору
1. 08.01.2014 між Баштанським міжрайонним управлінням водного господарства (далі також Баштанське МУВГ), як стороною 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазис Бисан" (далі також ТОВ "Оазис Бисан"), як стороною 2, було укладено договір на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Яквинське водосховище" № 2 (далі Договір № 2), відповідно до умов якого, для здійснення заходів для екологічного оздоровлення регулюючої ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи Явкинське водосховище сторони домовились проводити оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану водосховища та поліпшення якості води, шляхом вселення у водний об`єкт рослиноїдних риб меліорантів у певній комбінації (полікультури) відповідної структури.
1.1. Вказані заходи здійснюються на Явкинському водосховищі, яке розміщене біля села Явкине, Явкинської сільської ради Баштанського району, площею 102,16 га (пункт 1.2 Договору № 2).
1.2. Розділом 2 Договору № 2 сторони узгодили взаємні права та обов`язки, а саме:
- обов`язок сторони 1 надати стороні 2 Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення (пункт 2.1.1 Договору № 2);
- а також обов`язки сторони 2, зокрема, вселяти рослиноїдні риби меліоранти у певній комбінації (полікультури) відповідної структури відповідно до розділу 5 абз. 3 та п. 3 висновків Розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) розробленої та затвердженої ДВНЗ "Херсонським державним аграрним університетом" від 15.11.2012 для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси, шляхом її утилізації та поліпшити якість води; кожного року розробляти програму робіт по заходам спрямованим на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми (Явкинського водосховища), а саме щільності посадки рибопосадкового матеріалу та результатів вирощування (пункти 2.2.2, 2.2.3 Договору № 2);
- право сторони 1 на: вільний доступ для проведення нагляду за технічним станом водного об`єкту, його раціональним використанням та гідротехнічної споруди на ньому, обстеження їх згідно із відповідним Положенням про проведення планово-попереджувальних ремонтів, взяття аналізів води, гідрологічних замірів та інших дій, пов`язаних з експлуатацією водосховища; ініціювання припинення договірних відносин у разі: використання водного об`єкту не за призначенням; невиконання умов договору по вселенню рибопосадкового матеріалу у певній комбінації (полікультури) відповідної структури; наявності заборгованості з оплати вартості кормової бази; ненадання двостороннього акту зариблення, після його проведення (пункти 2.3.1, 2.3.2 Договору № 2);
- право сторони 2 вирощену рибу відловлювати та реалізовувати на свій розсуд; при вирощуванні риби керуватися табл. 5.2 Розробки, затвердженої ДВНЗ "Херсонським державним аграрним університетом" від 15.11.2012 або розробленою власною програмою робіт, погодженою із стороною 1 (пункти 2.4.1, 2.4.2 Договору № 2).
1.3. Відповідно до умов пункту 3.1 Договору № 2, загальна сума договору складає 43159,68 грн на рік.
Згідно з пунктом 3.2 Договору № 2 його учасники домовились, що сторона 2 сплачує стороні 1 вартість кормової бази (відповідно розрахунку), а приріст рибопосадкового матеріалу використовує як дохідну частину на свій розсуд.
Оплату коштів сторона 2 здійснює рівними частинами (1/4 річної суми) до 20 квітня за І квартал, до 20 липня за ІІ квартал, до 20 жовтня за ІІІ квартал та до 20 грудня за ІV квартал поточного року (пункт 3.3 Договору № 2).
1.4. Умовами пункту 5.1 Договору № 2 його учасники узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє 5 років - до 31.12.2019.
2. 24.01.2020 сторони уклали додаткову угоду № 7 до Договору № 2, якою змінили умови договору, зокрема:
- пункт 2.2.1 викладено у новій редакції: "Надати стороні 2 Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення та приміщення рятувального поста для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді";
- дію договору продовжено до 31.12.2025;
- збільшено загальну суму договору та узгоджено її у сумі 61959,64 грн на 2020 рік;
- доповнено положення договору наступними обов`язками сторони 2:
"2.2.10. Здійснювати зариблення водосховища у присутності представників сторони 1 про що скласти відповідний акт про зариблення.
2.2.11. Охороняти водосховище з рибою та прилеглі до нього захисні смуги.
2.2.12. Дозволяємо любительську ловлю риби для працівників сторони 1 у вихідні та святкові дні за умови не більше однієї людини в день, загальний вилов риби в день до 3-х кілограмів, місце ловлі попередньо має бути узгоджено з представниками підприємства".
- узгоджено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію з 01.01.2020.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
3. У червні 2020 року керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі "Прокурор") в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації (далі "Позивач", Баштанська райдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Баштанського міжрайонного управління водного господарства (далі також "Відповідач-1") та ТОВ "Оазис Бисан" (далі також "Відповідач-2"), в якому просив:
- визнати недійсним Договір № 2 та додаткову угоду до нього від 24.01.2020 № 7, укладені між Баштанським МУВГ та ТОВ "Оазис Бисан";
- зобов`язати ТОВ "Оазис Бисан" повернути у розпорядження держави в особі Баштанської райдержадміністрації з правом постійного користування Баштанського МУВГ, земельну ділянку водного фонду площею 105,16 га (із загальної площі земельної ділянки 166,03 га з кадастровим номером 48200686500:01:000:0460), вартістю 332 661, 14 грн, на якій розташована регулююча ємкість добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", балансовою вартістю 1 436 323, 00 грн, що знаходиться за межами села Явкине Баштанського району, та використовується ТОВ "Оазис Бисан" на підставі Договору № 2 та додаткової угоди до нього від 24.01.2020 № 7.
4. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що спірний Договір № 2 є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме: договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, який не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Земельному кодексу України.
Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5.1. Рішення судів мотивовані тим, що Прокурором не доведено наявності обставин з якими закон пов`язує можливість визнання оспорюваного Договору № 2 недійсним, як удаваного правочину. Суди вказали, що ТОВ "Оазис Бисан" в ході розгляду цієї справи було надано докази на підтвердження факту здійснення зариблення водосховища, що по суті і становило основне зобов`язання Відповідача-2 за укладеним договором; кошти, які ТОВ "Оазис Бисан" щорічно сплачує Баштанському МУВГ, є вартістю кормової бази (трави), яка використовувалась для відгодівлі рослиноїдних видів риб, зариблених Відповідачем-2; крім цього, матеріали даної справи не містять доказів фактичного передання Відповідачем-2 земельної ділянки у користування ТОВ "Оазис Бисан", а тому доводи Прокурора про наявність між сторонами орендних правовідносин є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із судовими рішеннями, перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Підставою касаційного оскарження визначає приписи пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
7. Рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням приписів статей 203, 215, 235, 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 92, 95, 122, 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статті 4 Закону України "Про оренду землі", а також із порушенням положень статей 86, 236 ГПК України. Крім цього, застосування положень статей 203, 215, 235 ЦК України було здійснено судами без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм, які викладені у постановах від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц та від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.
7.1. Обґрунтовуючи вказане скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій безпідставно відхилено доводи Прокурора про те, що укладений між сторонами Договір № 2 за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду, але по факту є прихованим договором оренди. Так, за умовами договору Відповідач-1 передав водний об`єкт Відповідачу-2, який мав вчинити дії із його зариблення, отримавши при цьому право вирощену рибу відловлювати та реалізовувати на свій розсуд. Тобто, фактично ТОВ "Оазис Бисан" набуло можливість використовувати водойму для здійсненні власної господарської діяльності, а Баштанському МУВГ залишилось тільки право вільного доступу до водойми та право здійснення любительської ловлі риби (ще й в окремі, узгоджені із Відповідачем-2 дні). В цій частині суди повністю проігнорували, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, господарська діяльність ТОВ "Оазис Бисан" пов`язана з вирощуванням риби, переробкою та консервуванням риби, оптовою та роздрібною торгівлею рибою. Крім цього, певні обмеження щодо не проведення будівництва, забезпечення санітарної та епідемічної обстановки також свідчать про факт набуття Відповідачем-2 права користування водоймою та земельною ділянкою під нею.
7.2. Відповідно до умов Договору № 2 за виконання робіт із здійснення біологічної меліорації водосховища саме ТОВ "Оазис Бисан", як виконавцем цих робіт, а не Баштанським МУВГ, як їх отримувачем, сплачується плата, визначена розділом 3 Договору. Тобто, фактично правова природа оспорюваного правочину є відмінною від правової природи договору підряду, врегульованого статтею 837 ЦК України.
7.2.1. Безпідставними у цій частині є твердження судів про те, що ТОВ "Оазис Бисан" сплачує Баштанському МУВГ вартість кормової бази (трави), оскільки саме наявність зайвих біомас у водоймі обумовила необхідність укладання оспорюваного договору. Вказані біомаси (траву) не можна вважати певним благом, за використання якої Відповідач-1 отримає грошову оплату, а кошти, які Відповідач-2 систематично (щоквартально) сплачує Баштанському МУВГ є платою за користування земельною ділянкою із розташованою на ній водоймою.
7.3. Крім цього, однією з умов припинення договірних відносин сторони передбачили ненадання Відповідачем-2 двостороннього акта про зариблення Явкинського водосховища. Проте, двосторонні акти про зариблення упродовж 2014-2018 років взагалі не складались та не підписувались. ТОВ "Оазис Бисан" акти про зариблення за 2014-2018 роки надало Відповідачу-1 тільки 10.12.2019 і ці акти представником останнього не підписані. Зазначене свідчить про відсутність у сторін наміру здійснювати зариблення водойми саме з метою її очищення та про незацікавленість Баштанського МУВГ при укладанні оспорюваного договору в отриманні якісних та своєчасних робіт, метою яких мало б бути покращення стану водойми та підтверджує той факт, що договір укладено саме з метою передачі земельної ділянки із водоймою Відповідачу-2.
7.4. Судами повністю проігноровано, що вимоги щодо порядку проведення робіт по вселенню водних біоресурсів у водні об`єкти, регламентовані наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 414 від 07.07.2012 "Про затвердження Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання". Згідно вказаного Порядку виконання робіт по вселенню риби розпочинається із подачі територіальному органу Держрибагентства України заявки про проведення відповідних робіт і завершується складанням підсумкового акта про виконання таких робіт. Але, жодних доказів про те, що ТОВ "Оазис Бисан" звертався до Миколаїврибохорони із заявою та пакетом документів на проведення робіт із вселення водних біоресурсів в матеріалах цієї справи немає.
7.5. Судами безпідставно не враховано строк на який укладено оспорюваний Договір № 2 (5 років та в подальшому додатковою угодою від 24.01.2020 продовжено ще на 5 років), який свідчить про те, що ТОВ "Оазис Бисан" на його підставі проводить роботи не по вселенню водних біоресурсів у водосховище задля оптимізації його гідрологічного та гідрохімічного стану (що можна зробити фактично одноактно), а здійснює власну господарську діяльність по розведенню та вилову риби.
Доводи відзиву Відповідача-2 (узагальнено)
8. ТОВ "Оазис Бисан" заперечує проти доводів касаційної скарги та вважає їх безпідставними. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Процесуальні питання
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на судові рішення у даній справі.
9.1. Водночас, 03.08.2021 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання ТОВ "Оазис Бисан" про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що (1) касаційну скаргу подано першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури, тоді як Прокурором у даній справі є керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області; (2) до касаційної скарги не було додано доказів на підтвердження повноважень особи, яка її підписала; (3) до касаційної скарги не було додано доказів сплати судового збору.
9.2. Розглянувши вказане клопотання Верховний Суд відмовляє у його задоволенні, оскільки: (1) частиною 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" прямо передбачено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; (2) касаційна скарга підписана першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури особисто; (3) докази сплати судового збору надійшли до суду касаційної інстанції одразу після надходження касаційної скарги і ще до відкриття касаційного провадження за нею.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
10. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що предметом позову у даній справі є вимога Прокурора про визнання недійсними Договору № 2 та додаткової угоди до нього, а також зобов`язання Відповідача-2 про повернення державі земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, які ТОВ "Оазис Бисан" займає на підставі оспорюваних правочинів. Підстави позову - удаваність оспорюваних правочинів та їх невідповідність вимогам, що ставляться до договорів оренди земельним законодавством.
11. Як вже частково зазначалося, відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності Прокурором належними доказами того, що спірна земельна ділянка водного фонду та водний об`єкт передані у володіння і користування ТОВ "Оазис Бисан" на підставі удаваного правочину, оскільки метою укладення Договору № 2 є виконання заходів, спрямованих на оптимізацію (покращення) стану водного об`єкта - "Явкинського водосховища", розроблених ДВНЗ "Херсонським державним аграрним університетом". При цьому, права та обов`язки сторін відповідали дійсній меті укладеного правочину - виконанні робіт, наданні послуг, а не оренді майна, адже в дійсності мета договору досягнута (стан водного об`єкта покращився), обов`язки сторін виконувалися належним чином, докази використання земельної ділянки для ведення господарської діяльності ТОВ "Оазис Бисан" на умовах оренди відсутні, як відсутні і докази фактичного передання такої ділянки у користування Відповідача-2.
12. Втім, за наслідками здійснення касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначені висновки попередніх судових інстанцій вважає передчасними з огляду на таке.
13. Статтею 11 ЦК України, зокрема, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
14. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).
15. Водночас, відповідно до приписів частини 1 статті 235 ЦК України, удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
15.1. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
15.2. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (див. висновки Верховного Суду у постановах від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 та від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц).
16. Статтею 203 ЦК України визначено, що:
(1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
(2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
(3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
(4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
(5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
(6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
17. В свою чергу відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
18. У позовній заяві Прокурор стверджував, що укладений між сторонами Договір № 2 за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором оренди.
18.1. В свою чергу Відповідачі наполягали, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду і наявності орендних правовідносин з його умов не слідує.
19. Як вказала Велика Палата Верховного Суду - встановлення правової природи правочинів, що вчиняються учасниками спору, є обов`язком суду, а оцінка цих правочинів сторонами для суду не є обов`язковою (див. постанову від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).
20. Таким чином, судам при розгляді цієї справи в першу чергу належало визначити дійсну правову природу, укладеного між Відповідачами Договору № 2.
20.1. Але, аналіз оскаржуваних рішень дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій так і не було виконано покладеного на них обов`язку, позаяк розглядаючи цей спір суди у цій частині обмежилися лише вказівкою про те, що чинними ЦК України та Господарським кодексом України (далі ГК України) не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, яким є укладений між Відповідачами Договір № 2 і типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено.
21. Але, Верховний Суд констатує, що відсутність у ЦК України та ГК України окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором "про оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання водосховища" жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням. Судам належало здійснити оцінку усіх погоджених сторонами умов укладеного правочину, проаналізувати обсяг прав та обов`язків, які виникли в результаті укладення такого правочину, врахувати дійсний стан правовідносин його учасників і за результатами вказаного визначити правові норми, що мають застосовуватись у даному випадку.
21.1. Ухилення від вказаного обов`язку в результаті призвело до того, що судами належним чином не було перевірено усі доводи прокуратури про удаваний характер оспорюваного у цій справі правочину.
22. Так, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
22.1. В свою чергу частинами 1, 2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частиною 1 статті 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
23. Наразі за змістом статті 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
24. Отже, як і договори про надання послуг / підряду, так і договір оренди укладаються на платній основі.
24.1. Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник (в даному випадку Відповідач-1) має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю (ТОВ "Оазис Бисан"). В той же час, і договір підряду також чітко визначає, що певну роботу виконує підрядник (ТОВ "Оазис Бисан"), а розраховується за цю роботу замовник (Відповідач-1).
24.2. На відміну від договорів про надання послуг / підряду, договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
25. Прокурор у позові стверджував, що відповідно до умов Договору № 2 за виконання робіт із здійснення біологічної меліорації водосховища саме ТОВ "Оазис Бисан", як виконавцем цих робіт, а не Баштанським МУВГ, як їх отримувачем, сплачується плата, визначена розділом 3 Договору.
25.1. Відхиляючи вказані доводи суди вказали, що кошти в сумі 43 159, 68 грн (та подальші кошти, які щороку сплачувались Відповідачу-1) є саме вартістю кормової бази (трави), яка використовувалась для відгодівлі рослиноїдних видів риб, зариблених Відповідачем-2.
25.2. Але, у цій частині судами не надано жодної оцінки доводам Прокурора про те, що саме наявність зайвих біомас у водоймі обумовила необхідність укладання оспорюваного договору, а тому вказані біомаси (траву) не можна вважати певним благом, за використання якої Відповідач-1 отримає грошову оплату.
27. Крім цього, Прокурор також вказував, що однією з умов припинення договірних відносин сторони Договору № 2 передбачили ненадання Відповідачем-2 двостороннього акта про зариблення Явкинського водосховища. Проте, двосторонні акти про зариблення упродовж 2014-2018 років взагалі не складались та не підписувались.
27.1. Реагуючи на вказані аргументи суди, пославшись на пояснення представників Відповідача-1, зазначили, що факт періодичного зариблення останнім беззаперечно спостерігався.
27.2. Але, Верховний Суд констатує, що для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення, приписами ГПК України (стаття 73) визначено чіткий перелік засобів, на підставі яких такі дані судом встановлюються і такого засобу доказування, як "особисте спостереження", чинний ГПК України не містить. А тому, суд касаційної інстанції вважає, що і у цій частині належної оцінки доводам Прокурора суди не надали, а лише формально вказали про їх необґрунтованість.
28. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій повністю проігноровано аргументи Прокурора щодо відсутності у матеріалах справи доказів про те, що ТОВ "Оазис Бисан" звертався до Миколаїврибохорони із заявою та пакетом документів на проведення робіт із вселення водних біоресурсів. Подані Прокурором докази у цій частині також залишилися неоціненими.
29. Так, статтею 236 ГПК України, зокрема, визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29.1. Але, в ході касаційного провадження виявилося, що оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки ухвалено їх без належної аргументації, без урахуванням висновків Верховного Суду (пункт 7 цієї Постанови) та без дослідження усіх поданих сторонами доказів.
30. Крім цього, судами обох інстанцій у даній справі не враховано, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
30.1. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.