ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1846/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Бондарчук В.В.)
від 26.04.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)
від 15.06.2021
у справі № 910/1846/21
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
про визнання зобов`язань припиненими
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Зміст рішення судів попередніх інстанцій
1.1.Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/1846/21 залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції вважав, що повторно подана Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" заява про відвід судді є завідомо безпідставною і такі дії відповідача спрямовані на затягування та перешкоджання розгляду справи, внаслідок чого суд визнав дії відповідача зловживанням процесуальними правами.
1.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 залишено без змін.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді Господарського суду міста Києва Бондарчук В.В. від розгляду справи № 910/1846/21.
2.2. В обґрунтування касаційної скарги Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" посилається на порушення судами попередніх інстанцій частин 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди, на думку скаржника, дійшли хибних висновків та залишили без розгляду заяву відповідача за відсутності передбачених законом ознак зловживання процесуальними правами; а також на порушення частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували, на які обставини та аргументи посилався відповідач в обґрунтування заяви про відвід.
3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бондарчук В.В. від розгляду справи №910/1846/21 на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
У касаційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" підставу касаційного оскарження обґрунтовує з посиланням на пункт 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, а саме: окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі № 910/12099/17, постанова від 24.02.2020 від 24.02.2020) у пункті 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України йдеться про залишення без розгляду заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, що закріплена у § 1 "Заяви по суті справи" гл. 1 розділу II, згідно з якою заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Тобто, на підставі пункту 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення без розгляду заяви виключно за умови, якщо така ухвала має "завершальне" значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді направлена на вирішення окремого процесуального питання, тобто така ухвала не перешкоджає провадженню у справі.
У даному випадку судом першої інстанції була залишена без розгляду заява з процесуальних питань (а не заява по суті) на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Отже, ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду (що підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постанова від 16.06.2020 у справі № 904/1339/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16). З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій статей 43, 236 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів не можуть бути розглянуті.
При цьому згідно з пунктом 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на викладене, оскільки ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді не включена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду згідно з приписами частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції мав повернути апеляційну скаргу відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.