ПОСТАНОВА
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 1512/11353/2012
провадження № 51-3373ск21
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Фомін С.Б., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Київського районного суду міста Одеси від 10 січня 2019 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
встановив:
Вироком Київського районного суду міста Одеси від 10 січня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явлених їм обвинуваченнях та виправдано за відсутністю складів злочинів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за статтею 15, частиною 5 статті 191, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 366 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за статтею 15, частиною 5 статті 191, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 358 КК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із вироком Київського районного суду міста Одеси від 10 січня 2019 року, порушує питання про його перегляд.
Постановою судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, відмовлено у витребуванні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із зазначенням підстав відмови та надано строк для усунення недоліків один місяць.
В межах встановленого судом строку, прокурор повторно подав касаційну скаргу, однак не усунув зазначених в ній недоліків та допустив нові.
Зокрема, в ній не наведено доводів, які обґрунтовують підстави, передбачені статтею 398 КПК 1960 року для скасування судового рішення, а саме не зазначено які істотні порушення кримінально-процесуального закону були допущені судами при винесені судового рішення та можуть бути предметом касаційного розгляду.
Натомість за змістом касаційної скарги прокурор стверджує про допущення судами однобічності та неповноти судового розгляду, а також вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що не може бути підставою для здійснення касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Не вказує сторона обвинувачення і на те, які саме доводи апеляційної скарги прокурора не були належним чином розглянуті під час апеляційного провадження та не зазначає з яких підстав, на переконання скаржника, ухвала цього суду вимогам статті 377 КПК не відповідає.
По суті, прокурор подав касаційну скаргу за змістом аналогічну первісній, додавши на першій сторінці, що вона скарга подається на усунення недоліків, про які було зазначено постанові від 09 липня 2021 року, та видаливши з дванадцятої сторінки декілька абзаців, які, до речі, повторювалися на чотирнадцятій сторінці.
Крім цього, як убачається зі змісту поданої прокурором касаційної скарги, а саме у вступній її частині скаржник не погоджується з вироком суду першої інстанції та у прохальній частині порушує питання про скасування та направлення на новий судовий розгляд, що суперечить вимогам статті 396 КПК, оскільки за результатами перегляду апеляційним судом даний вирок залишений без зміни.
Згідно зі статтею 388 КПК, справа не витребовується, якщо скарга, відповідно до вимог статей 350, 398 КПК, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною 2 статті 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень чинного КПК України, суддя