ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа №234/13135/19
провадження №51-1573км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Стефанів Н.С., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Нескородяного А.М.,
засудженого ОСОБА_1
в режимі відеоконференції,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката Лозового Ігоря Олександровича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та вирок Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Аксу Павлоградської області Казахстану, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст.121 КК і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 2
ст. 121 КК - у виді позбавлення волі строком на 7 років.
2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
3. Згідно з вироком суду ОСОБА_1 04 травня 2019 року приблизно о 01:10, знаходячись біля будинку № 51 на вул. В. Стуса у м. Краматорську разом із потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, не бажаючи настання смерті іншій людині, дістав ніж, який мав при собі, та завдав ним ОСОБА_2 один удар у черевну порожнину та два удари у грудну клітку, а ОСОБА_3 завдав один удар у ребра зліва, один удар у черевну порожнину та три удари у грудну клітку.
4. У результаті умисних противоправних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3 - тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у прямому причинному зв`язку зі смертю останнього.
5. Донецький апеляційний судапеляційну скаргу прокурора задовольнив, вирок Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_1 скасував у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок.
6. Вироком Донецького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців; за ч. 2 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
8. Свої доводи захисник мотивує тим, що:
-висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини засудженого є, на думку захисника, надуманими, оскільки ґрунтуються на показаннях свідків, які не бачили, що саме відбувалося між потерпілими та ОСОБА_1 . Так, показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 неможливо брати до уваги як доказ того, що ОСОБА_1 скоїв злочини, передбачені ч. 1 ст.121, ч. 2 ст. 121 КК, оскільки вони свідчать лише про конфлікт, який відбувся між потерпілими та охороною закладу, та факт того, що потерпілі дійсно отримали тілесні ушкодження, однак вказані свідки не бачили, що саме відбувалося між потерпілими та ОСОБА_1 біля магазину "Скрепка";
- суд першої інстанції залишив поза увагою висновок молекулярно-генетичної експертизи № 119 від 21 лютого 2020 року, згідно з яким на рукоятці ножа були виявлені біологічні сліди, які не належать ані потерпілим, ані ОСОБА_1, що, на думку сторони захисту, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 сам передав ніж працівникам поліції, а останні вже поклали його на місце пригоди;
- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки висновку судово- психіатричної експертизи № 719 від 29 липня 2019 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в період часу, відповідного скоєнню інкримінованих дій, перебував у стані вираженого емоційного напруження (стресу);
- апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальними формулюваннями про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Позиції учасників судового провадження
9. Засуджений підтримав касаційну скаргу захисника.
10. Прокурор заперечив проти касаційної скарги сторони захисту. Вказав на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
11. Доводи захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону переважно обґрунтовуються наявними, на думку скаржника, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду.
12. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
13. Натомість фактичні обставини кримінального провадження були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
14. Переглядаючи справу за апеляційними скаргами сторони захисту та сторони обвинувачення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів достатні мотиви прийнятого рішення.
15. Так, перевіряючи доводи сторони захисту про неможливість врахування показань свідків у зв`язку з тим, що вони не були очевидцями бійки, апеляційний суд визнав їх необґрунтованими, оскільки: по-перше, показання свідків мають суттєве значення для встановлення істини у справі, у тому числі мотиву вчинення злочинів, а саме підтверджують факт наявності конфлікту між потерпілими та обвинуваченим, виникнення між ними неприязних відносин; по-друге, свідки підтверджують той факт, що в потерпілих виник конфлікт з працівниками розважального закладу і саме обвинувачений, за власною ініціативою, перший втрутився у конфліктну ситуацію, почав робити зауваження потерпілим з приводу їхньої поведінки та виявив бажання "захистити" охорону клубу; по-третє, з показань свідків убачається, що під час конфлікту у клубі була велика кількість людей, які також виходили на вулицю разом з потерпілими та обвинуваченим, однак останній все ж таки вирішив продовжити розмову з двома чоловіками наодинці та відійшов від клубу.
16. З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_1, маючи реальну можливість не залишатися наодинці з потерпілими або взагалі не вступати в конфлікт з останніми, прийняв рішення піти з клубу разом з двома чоловіками, причому першим виявив особисте бажання провести їх, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 страху за своє життя та здоров`я, незважаючи на поведінку потерпілих. При цьому апеляційний суд зазначив, що показання свідків та потерпілої, які хоча і не були очевидцями безпосередньо бійки між потерпілими та обвинуваченим, слід брати до уваги та оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі.
17. Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, у тому числі й висновок експерта №119 від 21 лютого 2020 року, суд апеляційної інстанції констатував, що всі вони узгоджуються між собою та в повному обсязі підтверджують обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема механізм завдання обвинуваченим ударів ножем потерпілим.
18. Крім того, доводи сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_1 сам передав ніж працівникам поліції, а останні вже поклали його на місце пригоди, повністю спростовані апеляційним судом.
19. Так, у вироку апеляційного суду вказано, що особисто ОСОБА_1 не заперечує, що ніж, який вилучено під час огляду місця події 04 травня 2019 року, належить саме йому, також ОСОБА_1 підтверджує, що саме він, користуючись зазначеним ножем, завдав тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім того, згідно з протоколом огляду предмета від 26 червня 2019 року, ОСОБА_1 впізнав ніж на фотознімках, доданих до протоколу огляду місця події від 04 травня 2019 року, як той, яким він завдавав удари потерпілим, та пояснив, що вказаний ніж випав із його пояса на місці події в той час, коли працівники поліції вели ОСОБА_1 до службового транспорту. Зазначений протокол підписано ОСОБА_1 та його захисником, вказано, що протокол прочитано, інформація записана вірно, заяв та зауважень не надходило.
20. При перевірці доводів апеляційних скарг суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується й колегія суддів, що з боку потерпілих суспільно небезпечного посягання не було, оскільки саме обвинувачений заздалегідь взяв ніж і завдав ним двом чоловікам удари в різні ділянки тіла. Твердження обвинуваченого, що він злякався в момент, коли на його голову потерпілий ОСОБА_3 натягнув кофту, не підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи і детально викладеними у вироку. Зокрема, під час слідчого експерименту ОСОБА_1 не говорив про те, що у нього на голові була натягнута кофта. Це підтверджується і тим, що механізм та локалізація ушкоджень, що спричинив обвинувачений ОСОБА_1 потерпілим, свідчить про те, що він бачив, куди завдає удари, і завдавав цілеспрямовані удари в життєво важливі органи людини.
21. Що стосується доводів захисника про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки висновку судово-психіатричної експертизи № 719 від
29 липня 2019 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в період часу, відповідного скоєнню інкримінованих дій, перебував у стані вираженого емоційного напруження (стресу), то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
22. Рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими. У судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
23. Аналогічний підхід сформовано також у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01, рішення від 06 вересня 2005 року, п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з п.1 ст. 6 Конвенції рішення судів мають достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 року, п. 30). Однак п. 1 ст. 6 Конвенції не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень чи детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише у світлі обставин кожної справи (див. "Ruiz Torija v. Spain", заява № 18390/91, рішення від 09 грудня 1994 року, п. 29).
24. Тож, слід зауважити, що попри те, що наведений вище аргумент сторони захисту й було залишено судом апеляційної інстанції поза увагою, водночас усі належним чином аргументовані доводи, які були здатні вплинути на вирішення справи, апеляційним судом було проаналізовано та надано обґрунтовану й мотивовану відповідь щодо кожного з них. Крім того, висновок судово-психіатричної експертизи № 719 від 29 липня 2019 року, на який посилається захисник, не може вплинути на кваліфікацію дій засудженого.
25. Таким чином, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг сторони захисту та сторони обвинувачення, апеляційний суд дійшов висновку, що фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення судом першої інстанції встановлені правильно, а юридична кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст.121 КК є вірною.
26. На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370, 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони обвинувачення та сторони захисту доводам, які частково збігаються із доводами, наведеними в касаційній скарзі захисника. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.
27. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та фактично зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, необхідністю переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст.433 КПК не може бути предметом касаційного розгляду та не входить до його меж.
28. Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга захисника - адвоката Лозового І.О., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів