Постанова
Іменем України
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 462/1268/17
провадження № 61-19417св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Савуляк Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколота Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальні збитки в сумі 38900 гривень, а саме: витрати на правову допомогу - 25 000 гривень; витрати на явку до суду - 6750 гривень; добові витрати - 1500 гривень; збитки за відрив від звичайних занять - 5000 гривень; забезпечення доказів - 500 гривень; виготовлення довіреності - 150 гривень.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 500 грн матеріальних збитків. В решті вимог позову відмовлено.
Короткий зміст заяви та постанови суду апеляційної інстанції
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви вказувала, що апеляційний суд безпідставно відступив від сформованої судової практики в аналогічних судових справах. Зазначає, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, не є збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства та такі не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Стверджує, що зазначені обставини не були і не могли бути їй відомі, оскільки вона не знала про постанову Верховного Суду від 01 червня 2020 року по справі № 910/12945/19.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені заявником підстави не є нововиявленими, так як не входять до переліку передбачених статтею 423 ЦПК України обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно не врахував наведені нововиявлені обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи та є істотними для ухвалення обґрунтованого рішення, оскільки на їх підставі можна зробити висновок про необґрунтованість позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
13 лютого 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просить суд касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
05 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.