Постанова
Іменем України
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 741/38/19
провадження № 61-19155св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Носівська міська рада Чернігівської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2020 року у складі судді Киреєва О. В., постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Носівської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є двоюрідною онукою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ставок Носівського району Чернігівської області.
Зазначала, що у зв`язку із відсутністю свідоцтв про народження ОСОБА_4 (мати ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 (прадід позивачки), ОСОБА_6 (батько позивачки) та свідоцтв про укладення шлюбу між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (баба та дід позивачки), вона не може документально підтвердити факт родинних відносин із ОСОБА_3 .
Зазначила, що встановлення факту родинних відносин має для неї юридичне значення та дозволить їй реалізувати своє право як спадкоємця п`ятої черги за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті двоюрідної баби.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт, що вона є двоюрідною онукою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2020 року позов задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є двоюрідною онукою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи та показаннями свідків підтверджено, що ОСОБА_1 є двоюрідною онукою ОСОБА_3 .
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2020 рокурішення місцевого судузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення судів без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
24 лютого 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка на день смерті проживала одна на АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії спадкової справи № 70/2017, 18.07.2017 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Носівського районного нотаріального округ Чернігівської області Чуєнко Л. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
11 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Носівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка разом з документами була направлена за належністю приватному нотаріусу Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Чуєнко Л. А. та долучена до заведеної спадкової справи за №70/2017.
Постановою приватного нотаріуса Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Чуєнко Л. А. від 03.05.2018 № 281/02-31 за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину зупинено вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом та відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . У постанові зазначено, що у матеріалах спадкової справи відсутні документи, що підтверджують родинні зв`язки між спадкодавцем та спадкоємцями. Нотаріусом роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року (справа № 741/1808/17) заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1 є двоюрідною онукою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 31 липня 2018 року рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду та роз`яснено їй право подати позов на загальних підставах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.