Постанова
Іменем України
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 186/1062/18
провадження № 61-2457св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2, на рішення (дії) державного виконавця,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року у складі судді Янжули С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Першотравенський МВДВС) Бухтіярової Є. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження (далі - ЗВП) № 47922780; визнати незаконним рішення про припинення чинності арешту майна боржника ОСОБА_2 та скасування інших заходів примусового виконання за ЗВП № 47922780; постановити окрему ухвалу у зв`язку із порушенням законодавства та виявленням чисельних недоліків у діяльності державного виконавця Бухтіярової Є. В. та направити до органів досудового розслідування.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначав, що з серпня 2014 року в Петршотравенському МВДВС знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП № 47922780, до складу якого входять більше 30 виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_2
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2019 року, а саме № 59318652, № 59623144, № 59622339, № 59622831, в яких було зазначено, що ці виконавчі провадження закінчені у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Пунктом 2 цих постанов державний виконавець Бухтіярова Є. В. припинила чинність арешту майна боржника та скасувала інші заходи примусового виконання рішень.
Оскільки приймаючи рішення про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, старший державний виконавець Бухтіярова Є. В. не взяла до уваги, що до складу ЗВП № 47922780, де боржником є ОСОБА_2, входить понад 30 виконавчих проваджень, тому заявник просить скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 січня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що немає будь-яких об`єктивних підстав, передбачених статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", для визнання незаконними дій державного виконавця Бухтіярової Є. В.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2020 року ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши, що постанови про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення ухвалені державним виконавцем у закінчених виконавчих провадженнях після їх виведення із ЗВП № 47922780, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець діяв у межах Закону України "Про виконавче провадження", тому підстав для задоволення скарги немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 лютого 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" при закінченні виконавчого провадження, яке перебуває у складі зведеного виконавчого провадження та арешт накладено на загальну суму заборгованості (відсутність постанови чи акта про опис та арешт майна по виконавчому провадженню, яке підлягає виведенню із зведеного виконавчого провадження).
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а обставини справи, які суд вважав встановленими, не доведені. Суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, тобто поверхнево підійшли до справи, що привело до неправильного її вирішення. Суди всупереч статті 263 ЦПК України не встановили всіх обставин справи.
20 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Першотравенського МВДВС на касаційну скаргу, в якому зазначено про законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, недоведеною, ґрунтується на власній думці, припущеннях та незгоді скаржника із судовим рішенням, без посилань на нормативно-правові акти, які, на його думку, були порушені державним виконавцем та судом при ухвалені рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У Першотравенському МВДВС на виконанні перебували виконавчі провадження з примусового виконання:
- виконавчого листа від 12 березня 2019 року № 186/1062/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 701,26 грн інфляційних сум, процентів, ВП № 59318786;
- виконавчого листа від 17 квітня 2019 року № 186/1109/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 643,81 грн судового збору, ВП № 59623144;
- виконавчого листа від 17 квітня 2019 року № 186/1109/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 965,72 грн судових втрат, ВП № 59622339;
- виконавчого листа від 17 квітня 2019 року № 186/1109/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 438,19 грн інфляційних втрат, ВП № 59622831;
- виконавчого листа від 18 грудня 2018 року № 186/1113/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 537,05 грн, ВП № 59319353; - виконавчого листа від 18 грудня 2018 року № 186/1113/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25,21 грн, ВП № 59319229; - виконавчого листа від 24 січня 2019 року № 186/1062/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37,81 грн інфляційних сум, процентів, ВП № 59319050.
Вказані виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 47922780.
29 листопада 2019 року старший державний виконавець на підставі статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв`язку з фактичним виконанням указаних виконавчих проваджень винесла постанови про їх виведення із ЗВП № 47922780.
29 листопада 2019 року старший державний виконавець, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанови про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Пунктом 2 цих постанов припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 124