Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 202/3682/18
провадження № 61-7754св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградпостач",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Бєльченко Л. А. від 07 листопада 2019 року, Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Бєльченко Л. А. від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М. від 25 березня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградпостач" (далі - ТОВ "Кіровоградпостач") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 квітня 2018 року вона була прийнята на роботу в ТОВ "Кіровоградпостач" менеджером зі збуту з окладом у розмірі 8 000 грн. Наказом № 245 від 21 травня 2018 року її було звільнено з займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за угодою сторін. Проте таку заяву про звільнення вона написала за пропозицією свого безпосереднього керівника ОСОБА_2, фактично під тиском з боку останнього. Так, ОСОБА_2 після того як йому стало відомо, що вона вагітна, став наполягати на її звільненні, оскільки його не влаштовувало, що вона знаходиться на лікарняному. 21 травня 2018 року, у зв`язку з поганим самопочуттям, вона, попередньо повідомивши керівництво, пішла з роботи, але вже в цей день вона звернулась до відповідача з письмовою заявою, в якій повідомляла про відкликання заяви про звільнення, оскільки вона не відповідала її волевиявленню. 22 травня 2018 року вона не була присутня на роботі у зв`язку з погіршенням здоров`я. Однак, коли 23 травня 2018 року вона з`явилась на роботі, її було повідомлено про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. Крім того, позивачка зазначила, що вона була прийнята на роботу з щомісячним окладом у розмірі 8 000 грн. Проте, після звільнення їй була нарахована і виплачена заробітна плата за період з 04 квітня по 21 травня 2018 року, виходячи з окладу 4 400 грн, таким чином, за час її роботи не була виплачена заробітна плата в сумі 5 640 грн. Ураховуючи зазначене, позивач просила скасувати наказ про її звільнення; поновити її в ТОВ "Кіровоградпостач" на посаді менеджера зі збуту з окладом 8 000 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути невиплачену частину заробітної плати, за період з 04 квітня по 21 травня 2018 року в розмірі 5 640 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що написавши власноручно заяву про звільнення з 21 травня 2018 року за угодою сторін, позивач проявила своє волевиявлення щодо її звільнення з займаної посади. Видавши 21 травня 2018 року наказ № 245-К про звільнення ОСОБА_1 з 21 травня 2018 року, відповідач тим самим підтвердив згоду на звільнення позивача за угодою сторін. Зазначене свідчить, що між сторонами існувала домовленість щодо припинення трудового договору за взаємною згодою. Підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року заяву ТОВ "Кіровоградпостач" про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвоката - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кіровоградпостач" витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги адвоката, в розмірі 2 500 грн.
Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 2 500 грн, суд першої інстанції виходив із доведеності таких вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 грудня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив про те, що звільнення відбулося за угодою сторін, про що свідчить особистий підпис позивача без жодних заперечень в наказі про звільнення за угодою сторін, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням вимог пункту 1 статті 36 КЗпП України. Судом обґрунтовано відмовлено також у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення позивача проведене законно і вимушеного прогулу не допущено. Також є безпідставними вимоги позивача про стягнення невиплаченої частини зарплати, за період з 04 квітня 2018 року по 21 травня 2018 року, в розмірі 5 640 грн, оскільки при звільненні підприємством з позивачем проведено повний розрахунок. Відповідачем документально підтверджено витрати на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 07 листопада 2019 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача відбулося за відсутності домовленості між сторонами трудового договору про припинення трудового договору за угодою сторін, відсутності волевиявлення працівника про припинення трудового договору та за наявності доказів анулювання попередньої домовленості сторін про припинення договору за угодою сторін, тобто в порушення пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Зазначає, що вона не мала наміру звільнятися з ТОВ "Кіровоградпостач", а свою заяву про звільнення за угодою сторін написала під психологічним тиском зі сторони керівництва підприємства. Її звільнення відбулося з порушення вимог частини третьої статті 184 КЗпП України, яка містить пряму заборону на звільнення вагітних жінок з роботи.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду в справі № 524/3490/17, та постанові Верховного Суду України у справі № 524/3490/17, та постанові Верховного Суду України в справі № 6-41цс15 та справі № 6-1395цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом не досліджено у справі докази, та судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У липні 2020 року від ТОВ "Кіровоградпостач" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 202/3682/18 з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до наказу № 162-К від 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 була прийнята в ТОВ "Кіровоградпостач" на посаду менеджер зі збуту з 04 квітня 2018 року.
Згідно зі штатним розписом, затвердженим директором ТОВ "Кіровоградпостач" 26 березня 2018 року, посадовий оклад менеджера зі збуту становить 3 723 грн.
Наказом № 245-К від 21 травня 2018 року позивача звільнено з посади менеджера зі збуту з 21 травня 2018 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі поданої нею заяви.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.