Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 758/2601/18
провадження № 61-7100св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, подані представником Дрюк Наталією Олександрівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року в складі судді Волошина В. О., постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року в складі колегії суддів Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року в складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року в складі колегії суддів Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і просив:
- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1, інформацію, поширену ОСОБА_2 на своїй веб-сторінці в соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: " Ведь в нашей стране она сопутствует таким решительным - за неимением лучшего слова - продюсерам, как ОСОБА_1 . Которые не боятся ни обиженных авторов, ни плохого запашка, ни судебных исков. А делают своё (ну, не совсем свое) дело с огоньком, переступая через деловую этику, общепринятую практику и законодательство об авторских правах";
- заборонити ОСОБА_2 поширювати вказану інформацію будь-якій особі в будь-який спосіб, в тому числі по телебаченню, в мережі інтернет, у публічних виступах;
- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення повного тексту рішення суду в даній справі на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом тижня після набрання таким рішенням законної сили;
- стягнути з відповідача на свою користь 1 грн у відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, щопоширена відповідачем у соціальній мережі інформація звинувачує ОСОБА_1 у вчиненні ним протиправних дій, які полягають у порушенні авторських прав ОСОБА_2 та веденні нечесної підприємницької діяльності.
Позивач вважає відповідну інформацію недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки створює враження його причетності до протиправної діяльності та є передумовою до помилкового сприйняття необмеженою кількістю осіб ОСОБА_1 як особи, яка порушує авторські права сценариста твору та нехтує правилами ділової етики.
Вказує, що порушення відповідачем його особистих немайнових прав, передбачених положеннями статей 297, 299 ЦК України, спричинило позивачу моральну шкоду, яку він оцінив у 1 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 рокув задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що фрази і вислови, поширені відповідачем у соціальній мережі Facebook 31 січня 2018 року, є оціночними судженнями, оскільки не містять фактичних даних, надають оцінку діям позивача, а тому не підлягають спростуванню.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність порушення зі сторони відповідача особистих немайнових прав позивача, суд не вбачав правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Суд надав критичну оцінку висновкам експертів, поданих сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, зазначивши, що експерти, якими такі висновки складені, не включені до Реєстру атестованих судових експертів. Суд урахував взаємовиключний характер наданих сторонами експертних досліджень та не заявлення сторонами клопотання про призначення судової експертизи або рецензування поданих ними висновків.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача судових витрат (3 876,40 грн судового збору, 740 531,59 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 20 000 грн витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, 3 300 грн витрат за вчинення інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовки до її розгляду, а всього 767 707,99 грн) залишено без задоволення.
Відмова в розподілі судових витрат мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, а тому з урахуванням положень статті 141 ЦПК України подана представником позивача заява задоволенню не підлягає.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року- без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, розміщена на веб-сторінці відповідача ОСОБА_2 в соціальній мережі "Facebook", не порушує особистих немайнових прав позивача, оскільки є оціночним судженням (критикою), яке стосується проблеми, що має значний суспільний інтерес - захисту прав сценаристів на створені ними ідеї, проекти та творчі задуми майбутніх фільмів у відносинах з кінопродюсерами.
Відхиляючи доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неврахування поданого позивачем експертного висновку, апеляційний суд зазначив, що визначення характеру висловлювань відповідача не потребує спеціальних знань, а тому поданий стороною позивача документ не є обов?язковим при вирішенні даної справи та може бути прийнятий до уваги на розсуд суду в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в ухваленні додаткового рішення, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Аргументи учасників справи
17 квітня 2020 року адвокат Дрюк Н. О., яка діє за дорученням ОСОБА_1, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року йпросила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, направивши справу на новий розгляд до судупершої інстанції.
Вказує, що суди застосували норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду в справах з подібними правовідносинами (№ 369/1052/16-ц і № 539/3299/15-ц). Зокрема, дійшовши висновку про те, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями, суди не проаналізували, чи можливо такі судження перевірити на предмет їх відповідності дійсності.
Зазначає, що суди обмежилися формальним і загальним посиланням на оціночний характер поширеної відповідачем інформації, не проаналізувавши елементи недостовірної інформації в сукупності з повним текстом публікації ОСОБА_2 .
Вважає, що вислови відповідача є твердженням про факти, оскільки вказує на порушення конкретною особою ( ОСОБА_1 ) законодавства про авторське право.
Посилається також на порушення судами норм процесуального права в частині неналежного дослідження поданого позивачем доказу (висновку експерта № 056/75 від 23 лютого 2018 року, складеного експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України Ажнюком Б. М.)
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
Вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду в справах № 369/1052/16-ц і № 539/3299/15-ц, адже на відміну від обставин, наявних у вказаних справах, поширена ОСОБА_2 інформація є оціночним судженням, оскільки не містить жодних фактичних даних: у ній відсутні посилання на конкретні дії позивача чи пов`язані з ним події в конкретному місці та у конкретний час.
Зазначає, що суди не допустили порушення норм процесуального права при дослідженні доказів, поданих позивачем, а поданий експертний висновок не є обов`язковим для суду, оскільки визначення характеру висловлювання ОСОБА_2 є питанням права та не потребує застосування спеціальних знань.
26 серпня 2020 року адвокат Дрюк Н. О., яка діє за дорученням ОСОБА_1, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року й просила їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З посиланням на частину дев`яту статті 141 ЦПК України вказує, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому покладення на ОСОБА_2 судових витрат позивача можливе незалежно від результатів вирішення спору.
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
Вважає відсутніми підстави для застосування положень частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, оскільки суди не встановили, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником Дрюк Наталією Олександрівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником Дрюк Наталією Олександрівною, на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз змісту касаційної скарги на судові рішення, прийняті по суті спору, свідчить що підставами їх касаційного оскарження представник позивача зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 277 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про інформацію") та порушення норм процесуального права (статей 263, 264 ЦПК України), а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц, провадження №61-13715св18, від 20 листопада 2019 року у справі № 539/3299/15-ц, провадження № 61-23475св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, посилаючись на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 червня 2018 року в справі № 804/550/16-ц (щодо застосування частини другої статті 9 Закону України "Про судову експертизу") (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналіз змісту касаційної скарги на судові рішення, прийняті щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, свідчить що підставами їх касаційного оскарження представник позивача зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, посилаючись на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не вирішили питання про розподіл судових витрат на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що є підставою для відкриття касаційного провадження.