Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 203/642/14-ц
провадження № 61-18080св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі судді Варенко О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 грудня 2007 року № 11270252000 у розмірі 1 309 187,45 грн, а також судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "УкрСиббанк" посилалося на те, що 17 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11270252000, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 130 000, 00 дол. США в порядку і на умовах, визначених у кредитному договорі, з терміном повернення не пізніше 16 грудня 2037 року. Позивач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, проте позичальник з березня 2011 року до моменту звернення до суду з позовом взяті на себе зобов`язання не виконує, своєчасно не повертає суми отриманого кредиту та не сплачує нараховані за користування кредитними коштами відсотки у встановлений кредитним договором термін.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11270252000, 17 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11270252000/П, за умовами якого позичальник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед позивачем у повному обсязі взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків.
У зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка на 22 листопада 2013 року становить 1 309 187, 45 грн.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
Справу суди розглядали неодноразово.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 01 квітня 2014 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 грудня 2007 року № 11270252000 в розмірі 1 309 187,45 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 998 274,15 грн; заборгованості за відсотками - 269 926,89 грн; пені - 40 986,41 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення доведеністю заявлених банком позовних вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня
2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не надала доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті, при цьому відповідача було повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 21 березня 2016 року поновив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року. Відкрив апеляційне провадження та розпочав підготовчі дії для призначення справи до розгляду в апеляційному суді.
Ухвала мотивована наявністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнив частково. Скасував заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року у частині задоволення позову ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_2 . Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року в частині розподілу судових витрат змінив, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 654, 00 грн. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за укладеними договорами, в результаті чого існує заборгованість за кредитним договором. Розмір заборгованості банк визначив з урахуванням раніше стягнених грошових сум за рішенням суду, яке не виконано, період нарахування визначені правильно. Разом з тим зобов`язання за договором поруки є припиненими відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Верховний Суд постановою від 03 липня 2019 року касаційну скаргу банку задовольнив частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що, розглядаючи по суті заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції не врахував, що заява подана з пропуском встановленого процесуальним законом строку, не вирішував питання про його поновлення, що призвело до порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які апеляційний суд не виправив під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення у справі.
Ураховуючи, що у цій справі позов пред`явлено до двох відповідачів, то розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не дає другому з відповідачів права звертатися до апеляційного суду із апеляційною скаргою без виконання вимоги попереднього звернення цього відповідача із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції. Апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2, наведеного не врахував, чим допустив порушення норм процесуального права.
Зробивши висновок про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не навів розумних мотивів цього та не обґрунтував належним чином таке процесуальне рішення, не врахував, що для ОСОБА_2 перебіг строку на апеляційне оскарження мав розпочатися після розгляду його заяви про перегляд заочного рішення, з якою він зобов`язаний був звернутися до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення. При цьому з дня отримання копії заочного рішення та до дня подання ОСОБА_2 апеляційної скарги минуло 20 місяців і 20 днів.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у частині апеляційної скарги ОСОБА_1, апеляційний суд не врахував, що представник ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні під час проголошення ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, а тому строк на оскарження заочного рішення для ОСОБА_1 розпочався 22 грудня 2015 року та закінчився 01 січня 2016 року, тоді як з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку лише 05 січня 2016 року.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху з наданням строку для виконання вимог цієї ухвали. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року повернув заявнику, роз`яснивши порядок оскарження відповідачем заочного рішення.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року.
Ухвала мотивована невиконанням ОСОБА_1 вимог ухвали апеляційного суду від 09 серпня 2019 року.
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 02 червня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду відмовив. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року залишив без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що будь-яких належних обґрунтувань і доказів, які свідчили б про поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку на перегляд заочного рішення, не надано. Враховуючи зазначені обставини та положення ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 01 липня 2020 року відкрив провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року.
Ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_2 подана в строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, і відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 вересня 2020 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року скасував у частині задоволення позовних вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в цій частині ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні цих вимог. Стягнув з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5 481,00 грн.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що укладений між сторонами кредитний договір змінювався декілька разів додатковими угодами починаючи з 27 листопада 2008 року. Остання додаткова угода між банком і позичальником була укладена 29 березня 2010 року, внаслідок чого змінилися умови договору та суми платежів, однак з поручителем зміни до кредитного договору погоджені не були, що свідчить про припинення договору поруки відповідно до частини
першої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 грудня 2020 року, АТ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 756/15281/13-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 278/2649/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 2-4036/11 та від 18 листопада 2020 року у справі № 640/5306/13-ц; порушив апеляційний суд норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм ЦПК України, оскільки не було підстав для апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення суду першої інстанції від 01 квітня 2014 року, адже заочне рішення суду першої інстанції не переглядалося в установленому законом порядку. ОСОБА_2 було відмовлено в поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, що виключає її розгляд по суті та залишення без задоволення, тому апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження. Суд першої інстанції на підставі статті 126 ЦПК України мав повернути заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.