ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 320/14048/20
адміністративне провадження № К/9901/17030/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 (суддя - Лисенко В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 (колегія суддів у складі: Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є., Собківа Я. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2020 ВП № 63891140.
На обґрунтування позову зазначено, що у приватного виконавця Павелків Т. Л. були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки місце проживання боржника не відноситься до виконавчого органу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 63891140 прийнято до виконання відповідачем не за місцем виконання.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Приватний виконавець Павелків Т. Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 10.12.2020 відкрито виконавче провадження № 63891140 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1, на користь Акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованості в розмірі 41 053,23 грн.
У виконавчому написі зазначено адресу реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови позивач оскаржив її в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 10.12.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63891140.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що місце реєстрації боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павелків Т. Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 63891140 прийнято до виконання відповідачем не за місцем реєстрації/перебування боржника - фізичної особи. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що стягувач на підтвердження знаходження майна боржника у м. Києві, а саме: банківського рахунку, надав лист, у якому вказано, що у клієнта ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 від 01.03.2018 у валюті гривня у АТ "Банк Форвард". В той же час, суд встановив, що належних доказів щодо наявності грошових коштів (майна) на вказаному рахунку, або ж щодо здійснення приватним виконавцем відповідно до вимог абзацу 1 частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на кошти на цьому рахунку до суду надано не було. Отже, суд дійшов висновку, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок, без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунки у банку, отже наявність у боржника банківських рахунків не є тотожним наявному у боржника майну в такому банку. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2020 ВП № 63891140 прийнята відповідачем з порушенням приписів частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого зазначає про рішення судів апеляційної інстанції у справах № 280/3071/20, № 160/3508/20, № 340/3793/20, які ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, на підставі документу, який підтверджує, що таке майно знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, та рішення у справах № 400/3414/20, № 420/1348/20 № 280/6607/20, ухвалених на користь приватних виконавців, у яких суди дійшли висновку, що відкритий рахунок у банку та наявні на такому рахунку грошові кошти є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач указує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень Наказом Міністерства юстиції № 1825/5 від 01.06.2020, відповідно до яких приватний виконавець має правові підстави для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника на підставі документа, який підтверджує, що майно боржника перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки виписці по рахунку, з якої встановлено, що на момент відкриття приватним виконавцем провадження у боржника було наявне майно у межах виконавчого округу приватного виконавця.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
11.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 320/14048/20.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.06.2021 № 1150/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 320/14048/20 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 320/14048/20.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. на рішення на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021.
Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, відповідно до ухвали Верховного Суду від 29.06.2021 суд не взяв до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на те, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб). У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частинами першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Частинами четвертою, п`ятою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України..
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частинами п`ятою, сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, розроблено Інструкцію затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432; далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов. Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.