ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3844/17
адміністративне провадження № К/9901/1104/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №808/3844/17
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року, ухвалене у складі головуючого судді Прасова О.О., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року, прийняту у складі: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невключення її до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації;
- зобов`язати відповідача включити інформацію про неї до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду додаткову інформацію про неї як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 130863,10 грн по поточному рахунку № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на її банківському рахунку, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський" знаходяться підтверджені належними доказами грошові кошти, які є вкладом, проте всупереч норм чинного законодавства України, дані про її рахунок не включено відповідачем до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року, позов задоволено в повному обсязі.
Суди встановили, що 12.03.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено Договір №980-015-000000934 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", за яким позивачці у Банку було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .
10.03.2016 між позивачкою та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір №980-015-000200881 на умовах залучення коштів у користування, на виконання якого позивачкою передані кошти у розмірі 130000,00 грн зі строком користування до 09.09.2016.
19 травня 2016 року на рахунок позивачки, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було повернуто кошти згідно з договором №980-015-000200881 від 10.03.2016 року у сумі 130000,00 грн та відсотки за вказаним договором у сумі 863,10 грн.
У той же час, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та від 13 червня 2016 року №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", згідно з якими, 23 травня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку, згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 2 роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року.
22.09.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" на адресу позивачки було надіслано лист за №3Г1(К)/6104, у якому зазначено, що на момент проведення трансакцій ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку коштів для проведення розрахунків за Договором № 980-015-000200881 від 10.03.2016. Набуття Товариством у розпорядження коштів ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог чинного законодавства України та всупереч прямої заборони НБУ на укладання такого роду договорів.
Цим листом також повідомлено, що переказ коштів на рахунок позивачки є нікчемним.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачка є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на неї поширюються гарантії неплатоспроможного банку.
Суди зазначили, що в Уповноваженої особи Фонду були відсутні законодавчо передбачені підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого розрахункового рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивачки та у зв`язку з цим дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідач не погодився із рішеннями судів і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі Уповноважена особа зазначає, що судами не надано належної правової оцінки тому, що Уповноважена особа Фонду діяла у межах повноважень та у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У поданому відзиві представник позивачки просить відмовити у задоволенні скарги.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (і також Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Статтею 27 Закону № 4452 (в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015) встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України". Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону №4452-VI).
Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка уклала з Банком договір банківського рахунку до запровадження в Банку тимчасової адміністрації. На виконання зазначеного договору на рахунок позивачки були зараховані грошові кошти.
Уповноважена особа Фонду не включила позивачку до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду у зв`язку з тим, що транзакція про повернення грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та були зараховані ПАТ "Банк Михайлівський" на поточний рахунок позивача є нікчемною з підстав, передбачених пунктами 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
При цьому, Суд зазначає, що у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Законом України від 16.07.2015 №629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон №629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Дійсно, у зв`язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивачки у Фонду з`явились відповідні зобов`язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку.
Водночас, збільшення витрат Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.
Так, в силу положень частини четвертої статті 75 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-ІІІ) проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Зокрема, перерахування банками за дорученням фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів відповідно до дефініцій, які містяться в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, є безготівковими розрахунками.
Законодавець пов`язує можливість здійснення платежів банком, віднесеним до категорії проблемних, в тому числі перерахування ним за дорученням фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 2121-III у разі, зокрема, здійснення банками ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, у тому числі віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
При цьому, згідно із постановою НБУ від 22.12.2015 № 217/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" постановлено, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до дати прийняття цієї постанови, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема статей 73, 75 Закону № 2121-III, статей 2, 56 Закону № 679-XIV може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку із віднесенням таких правочинів (в тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з цим, Суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).
За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов`язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.
Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ, внесені Законом №1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинними законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
У справі, яка розглядається судами встановлено, що правочин по наданню позивачкою позики та операції по перерахуванню коштів позичальнику і повернення коштів з рахунку вказаного Товариства на рахунок позивачки вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Отже, кошти позивачки відповідають критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону №4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивачка, відповідно - до вкладника.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про неї, як вкладника банку, до переліку дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №826/1674/18 і такі висновки враховуються Судом під час вирішення даної справи.
Зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги - відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -