ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 761/28991/17
адміністративне провадження № К/9901/20955/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №761/28991/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2017 року, ухвалену у складі головуючої судді Піхур О.В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
в с т а н о в и в :
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до ГУ ПФУ в Київській області документів для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах;
- зобов`язати Державну пенітенціарну службу України, в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до ГУ ПФУ в Київській області документи для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Київській області призначити пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 07.04.2017.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на пільгових умовах.
Зобов`язано Державну пенітенціарну службу України в особі Голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області документи на ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що наказом № 191/ОС-16 від 05.08.2016 відповідно до п.5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", п.4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв`язку із скороченням штатів.
Згідно з цим наказом вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 4 місяці 5 днів, у пільговому - 24 роки 9 місяців 7 днів, що також підтверджується розрахунком вислуги років та копією трудової книжки.
20.06.2017 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Київській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за вислугою років.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 10.07.2017 у призначенні зазначеного виду пенсії позивачу було відмовлено, у зв`язку з порушенням порядку подання документів.
07.04.2017 позивач звернувся до Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України із заявою, в якій просив оформити матеріали щодо призначення пенсії за вислугу років.
Листом Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України від 16.06.2017 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що у останнього календарна вислуга років становить 20 років 4 місяці 5 днів, в той час коли такий вид пенсії призначається за наявності календарної вислуги років 22 роки та 6 місяців і більше.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про наявність чи відсутність у особи права на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та приймати рішення про призначення чи відмову у призначенні цим особам пенсії, а на Державну пенітенціарну службу лише покладені функції із забезпечення підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів та надання особам, що звернулися за призначенням пенсії допомоги в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів.
Не погоджуючись з судовими рішеннями представник Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки на день його звільнення вислуга років у календарному обчисленні складала 20 років 4 місяці 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за високу років.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з пунктами "б", "в" статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Положеннями частини першої ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
Відповідно до абзацу 2 пункту "г" частини 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов наступного висновку: "……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…….".
У справі №480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Разом з цим, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно до положень Порядку № 3-1, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на Державну пенітенціарну служби України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону, покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, які задовольняючи частково позов дійшли висновку, що відповідач припустився бездіяльності, ненадавши до Пенсійного органу документи, необхідні для призначення позивачеві пенсії.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд