РІШЕННЯ
Іменем України
30 серпня 2021 року
Київ
справа №9901/60/21
адміністративне провадження № П/9901/60/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Совяка-Круковського М.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника Вищої ради правосуддя Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі -Комісія, ВККС), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1) визнати неправомірними дії колегії ВККС, допущені 28 березня 2018 року під час співбесіди в ході проходження ним кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, що полягали у незаконному та безпідставному визнанні його таким, що не відповідає займаній посаді;
2) визнати незаконним та скасувати рішення колегії ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18;
3) визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ухвалене за результатами розгляду подання ВККС.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваному рішенні ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 вказана лише загальна кількість набраних позивачем балів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Натомість, виставлені за результатами оцінювання бали не дають змоги встановити за яким конкретно критерієм ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, тобто не дають змоги встановити з яких обставин та мотивів виходила Комісія під час прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин оскаржуване рішення є невмотивованим, що є самостійною підставою для його скасування.
Окрім того позивач уважає неправомірними дії колегії ВККС під час співбесіди в ході проходження ним кваліфікаційного оцінювання, як полягали у поставленні позивачу запитань щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за зверненням голови Громадської організації "Люстраційна громадська рада Дніпропетровської області" Ульянової Т.В. та наданні оцінки прийнятим позивачем як суддею Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області судових рішень, які набрали законної сили та ніким із учасників справи не оскаржувались. З такими діями Комісії під час дослідження суддівського досьє ОСОБА_1 не погоджується та вважає, що висновки колегії ВККС в аспекті зазначених обставин не можна вважати такими, що свідчать про низьку професійну етику та доброчесність позивача.
Також позивач указує на те, що під час проведення з ним співбесіди колегія ВККС досліджувала інформацію, яка взагалі відсутня у суддівському досьє, зокрема інформація щодо скарги ОСОБА_3 щодо притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, поданої у 2011 році. При тому, у суддівському досьє позивача містилася інформація за 2012-2017 роки. Відтак, позивач уважає, що інформація щодо вказаної скарги ОСОБА_3 не стосувалася його кваліфікаційного оцінювання, а саме етапу дослідження досьє, і була відсутня у суддівському досьє, однак могла бути використана членами колегії ВККС під час оцінки критеріїв компетентності, професійної етики чи доброчесності.
У позові ОСОБА_1 зазначив про невмотивованість оскаржуваного рішення ВККС у частині визначення балів за критерієм доброчесності, зокрема в рішенні не зазначено, чому із 250 можливих балів позивач набрав 67, при тому, що до Комісії не надходила інформація щодо невідповідності витрат, майна та способу життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції. Позивач наголосив на тому, що ВККС не має повноважень на здійснення контролю та перевірки декларації суддів, зокрема щодо повноти та достовірності зазначених у них відомостей, оскільки це питання є виключною компетенцією Національного агентства з питань запобігання корупції. Натомість Комісія має право у разі виявлення під час кваліфікаційного оцінювання судді фактів, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства про корупцію, звернутися до ВРП для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи. Проте ВККС не вчинила означені дії та визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя з огляду на низький бал за критерієм доброчесності. Позивач уважає, що Комісія повинна була врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини першої статті 11 та статті 50 Закону України "Про запобігання корупції", викладені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 814/886/17 та від 26 березня 2018 року у справі № 800/513/17.
На думку позивача, зазначення Комісією у резолютивній частині оскаржуваного рішення про рекомендацію ВРП розглянути питання щодо його звільнення із займаної посади не відповідає вимогам Положення та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія може прийняти лише одне із таких рішень: про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Водночас, рішення про невідповідність судді займаній посаді є лише підставою для внесення подання до ВРП з рекомендацією про звільнення судді з посади, а отже, не може замінювати собою вказане подання.
За наведених мотивів та зважаючи на те, що в оскаржуваному рішенні ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 відсутні мотиви, з урахуванням яких Комісія дійшла висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді, таке рішення, на думку позивача, не може вважатися обґрунтованим і вмотивованим, оскільки прийняте з порушенням вимог частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Щодо рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, то позивач уважає, що воно прийняте без достатніх законних підстав, є протиправним і невмотивованим, а покладені в його основу висновки щодо втрати ОСОБА_1 статусу судді і неможливості його повторного кваліфікаційного оцінювання не відповідають нормам Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Конституції України та фактичним обставинам.
У відзиві на позовну заяву ВРП просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що оскільки частиною першою статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності, зокрема, саме судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, а встановлені Радою факти та обставини свідчать, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні рекомендації для обрання на посаду судді безстроково, тобто факту втрату ним статусу судді, ВРП дійшла висновку, що за результатами розгляду рекомендації Комісії слід прийняти рішення про звільнення позивач з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області. Підстави, визначені частиною другою статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", за яких рішення Ради про звільнення судді з посади може бути скасоване, відсутні. Посилання позивача стосовно порушення процедури прийняття ВРП оскаржуваного рішення та його права на ефективну реалізацію судового захисту порушених прав є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.
У письмових поясненнях від 7 червня 2021 року позивач наводить обґрунтування свого права на оскарження рішень ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 та ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21 до Верховного Суду та наполягає на відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються дій та рішення ВККС у рамках процедури його кваліфікаційного оцінювання.
Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2021 року визначено склад судової колегії: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Білак М.В., Губська О.А., Калашнікова О.В., Уханенко С.А.
Ухвалою від 10 березня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів.
У зв`язку з відпусткою члена судової колегії - судді Уханенка С.А. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2021 року визначено новий склад суду: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Білак М.В., Губська О.А., Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
Ухвалою від 02 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечив участь представника ВРП у судовому засіданні, призначеному на 5 квітня 2021 року о 15 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
5 квітня 2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколова В.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 17 травня 2021 року.
У зв`язку з відпусткою членів судової колегії - суддів Загороднюка А.Г. та Губської О.А. судове засідання 17 травня 2021 року не відбулося. Наступне засідання призначено на 24 травня 2021 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2021 року у зв`язку з відпусткою члена судової колегії - судді Білак М.В. визначено новий склад суду: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Губська О.А., Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В., Мацедонська В.Е.
Ухвалою від 24 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечив участь представника ВРП у судовому засіданні, призначеному на 24 травня 2021 року о 15 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24 травня 2021 року розгляд справи № 9901/60/21 відкладено на 14 червня 2021 року з метою витребування з ВККС суддівського досьє ОСОБА_1
Ухвалою від 10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечив участь представника ВРП у судовому засіданні, призначеному на 14 червня 2021 року о 15 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14 червня 2021 року до Верховного Суду від Комісії надійшли засвідчені копії матеріалів суддівського досьє ОСОБА_1
У судовому засіданні 14 червня 2021 року судом оголошено перерву до 2 серпня 2021 року з метою надання часу учасникам справи для ознайомлення з матеріалами суддівського досьє ОСОБА_1
У зв`язку з відпусткою членів судової колегії - суддів Загороднюка А.Г. та Губської О.А. судове засідання 2 серпня 2021 року не відбулося. Наступне засідання призначено на 30 серпня 2021 року.
Ухвалою від 30 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечив участь представника ВРП у судовому засіданні, призначеному на 30 серпня 2021 року о 15 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник ВРП просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Представник ВККС у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Установлені судом обставини справи
Указом Президента України від 30 квітня 2010 року № 590/2010 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 83,25 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 93,5 бала. На етапі складення іспиту позивач загалом набрав 176,75 бала.
У подальшому ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 6 березня 2018 року № 45/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 16 лютого 2018 року, зокрема судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
28 березня 2018 року Комісією проведено співбесіду з позивачем, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
За результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 набрав: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) - 375,75 бала; за критерієм професійної етики - 71 бал; за критерієм доброчесності - 67 балів. Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 набрав 513,75 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Рішенням від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 Комісія визначила, що суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 513,75 бала; визнала суддю Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення його з посади судді.
31 травня 2018 року до ВРП надійшло подання ВККС від 27 квітня 2018 року № 583/ко-18 з рекомендацією від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 8 травня 2019 року доповідачем визначено члена ВРП Артеменка І.А .
За результатами розгляду подання з рекомендацією ВККС про звільнення з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 26 січня 2021 року членом Ради Артеменком І.А. складено висновок, яким рекомендовано ВРП прийняти рішення про відмову у задоволенні вказаного подання Комісії.
11 лютого 2021 року ВРП прийнято рішення № 328/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Позивач, посилаючись на процедурні порушення проведення кваліфікаційного оцінювання та невмотивованість рішень ВККС і ВРП, звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та мотиви ухваленого рішення
Вирішуючи адміністративний спір, де стороною є суб`єкт владних повноважень, дії/рішення якого і є предметом спору, адміністративний суд повинен сфокусуватися передусім на тому, що є правовою основою (підставою) для прийняття рішення/вчинення дій, тобто чи передбачено це законом та чи відповідає його меті. Такий підхід випливає безпосереднього із завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 КАС України, та встановленому в статті 19 Основного Закону України правовому порядку в державі. Тож вирішувати спір адміністративний суд повинен у вимірі існуючого (чинного) законодавчого регулювання спірних відносин (джерел права у розумінні процесуального закону) з урахуванням принципу верховенства права.
У справі, що розглядається, предметом оскарження є два рішення - ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 (яким ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді і рекомендовано звільнити його з посади) та рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді (за наслідками розгляду згаданої рекомендації ВККС). Щодо останнього зауважимо, що нормативною підставою для такого рішення зазначено підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Щодо права позивача на звернення до суду з цим позовом
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
Відповідно до пункту 34 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення № 143/зп-16), рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 установлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
Частинами другою, четвертою статті 84 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді (кандидата на посаду судді), який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Як обумовлено частинами першою, другою статті 88 Закону № 1402-VІІІ, Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За правилами частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
У пункті 81 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 червня 2017 року звернуто увагу, що суддя, роботу якого оцінюють, повинен мати змогу оскаржити результати незадовільного оцінювання, особливо, якщо зачіпаються громадянські права судді в розумінні статті 6 Європейської конвенції з прав людини; і що серйознішими можуть бути наслідки оцінювання для судді, то важливішими є такі права на ефективне оскарження.
Суд ураховує, що для забезпечення незалежності судової системи рішення про звільнення суддів мають ухвалюватися з дотриманням справедливих процедур, які забезпечують об`єктивність і неупередженість, та встановлені у національному законодавстві. При цьому важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому є можливість оскаржити рішення по суті.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право кожної особи звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, ВККС.
При цьому положеннями частини четвертої статті 266 цього Кодексу визначено, що Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт, зокрема ВККС протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність, зокрема ВККС України протиправними, зобов`язати ВККС вчинити певні дії.
Отже, чинним законодавством України чітко передбачено право на оскарження до суду саме такого виду рішень Комісії. Таке право не обумовлене будь-якими законодавчими обмеженнями, від настання чи ненастання яких залежить його реалізація.
З огляду на відсутність органу, до повноважень якого належали б функції з повного перегляду фактичних обставин, правових підстав, правильності і обґрунтованості мотивів і висновків ВККС України, Суд у даному випадку є судом повної юрисдикції. Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті.
З матеріалів цієї адміністративної справи вбачається, що спірне рішення ВККС ухвалене внаслідок здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, стосується прав, свобод та інтересів позивача, породжує правові наслідки та обов`язки для останнього, оскільки встановлює факт невідповідності судді займаній посаді і є підставою для внесення рекомендації до ВРП про звільнення позивача, а відтак, на думку Суду, є таким, що порушує конвенційні права позивача.
Судом установлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив: 1) визнати неправомірними дії колегії ВККС, допущені 28 березня 2018 року під час співбесіди в ході проходження ним кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, що полягали у незаконному та безпідставному визнанні позивача таким, що не відповідає займаній посаді судді; 2) визнати незаконним та скасувати рішення колегії ВККС від 28 березня 2018 року, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою від 17 лютого 2021 року Верховний Суд закрив провадження у справі №9901/543/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
У вказаному рішенні Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. Отже, рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді позивача є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду.
Ухвалу про закриття провадження у справі ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 21 квітня 2021 року залишила без змін ухвалу Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №9901/543/18.
В той же час, 11 лютого 2021 року ВРП прийнято рішення № 328/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Враховуючи, що підставою для закриття провадження у справі № 9901/543/18 було не порушення правил предметної юрисдикції, а передчасне звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про оскарження рішення ВККС, прийнятого за результатами його кваліфікаційного оцінювання, колегія суддів уважає, що зважаючи на наявність рішення ВРП про звільнення позивача з посади судді, він має право на звернення до суду з даним позовом та розгляд заявлених позовних вимог Судом.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій колегії ВККС, допущених 28 березня 2018 року під час співбесіди в ході проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання та визнання незаконним та скасування рішення колегії ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; фахова діяльність; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
За правилами пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5- 8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.
Відповідно до пункту 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 9- 12, 15- 19 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
Главою 5 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 передбачено, що Застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання відповідно до статті 85 Закону здійснюється за рішенням Комісії про проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання.
Іншими засобами встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання є, зокрема: дослідження копій окремих судових рішень, технічних записів фіксування судового засідання та журналу або протоколу судового засідання; опитування сторін, представників сторін у справах, розглянутих суддею одноосібно або у складі колегії суддів; відвідування інспектором Комісії відкритого судового засідання; регулярне оцінювання судді; опитування суддів суду, в якому суддя обіймає посаду, суддів судів, які переглядали рішення, винесені цим суддею, суддів судів, рішення яких переглядав цей суддя.
Застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється з урахуванням усього періоду здійснення правосуддя суддею, який підлягає оцінюванню.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання; показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
Як свідчать установлені судом обставини справи, за результатом кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивач набрав 513,75 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. Так, за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивач набрав 375,75 бала, за критерієм професійної етики - 71 бал, за критерієм доброчесності - 67 балів.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення Комісії, ОСОБА_1 вказує на його невмотивованість, що, на думку позивача, є самостійною підставою для його скасування. Проте Судом відхиляються такі аргументи позивача, як на підставу скасування рішення, з огляду на наступне.
Встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Вказані показники були досліджені Комісією, а також оцінені членами Комісії за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання. Вмотивованість рішення Комісії за сукупністю всіх критеріїв кваліфікаційного оцінювання розкриває в цілому повноту обставин та умов, що слугували підставою для визначення результатів проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження його відповідності займаній посаді.
Судом установлено, що на прийняття Комісією оскаржуваного рішення вплинули обставини, які можуть вказувати на неналежний рівень виконання позивачем своїх службових обов`язків. Зокрема Комісія установила, що на її розгляді перебувало звернення голови Громадської організації "Люстраційна громадська рада Дніпропетровської області" Ульянової Т.В. щодо поведінки судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, яка може мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції 2010 року. Так, у своєму зверненні Ульянова Т.В. повідомила Комісію про те, що під час здійснення правосуддя у справах № 179/168/14-ц, № 179/2582/13-ц, № 179/99/14-ц, № 179/2459/13-ц, № 179/2460/13-ц, № 179/2461/13-ц суддя ОСОБА_1 істотно порушив вимоги процесуального закону, а саме приймав до провадження однотипні позовні заяви ОСОБА_5 до Заплавської сільської ради Магдалинівського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини без реєстрації їх у канцелярії суду. Позовні вимоги ОСОБА_5 суддя задовольняв, у результаті чого земельні ділянки одиноких громадян, які не мали спадкоємців, переходили у приватну власність ОСОБА_5 і Приватного підприємства "Хлібодар", керівником якого є ОСОБА_5, хоча за законом мали відійти у державну власність.
З приводу обставин, повідомлених головою Громадської організації "Люстраційна громадська рада Дніпропетровської області" Ульяновою Т.В. у вказаному зверненні, прокуратурою Дніпропетровської області порушено кримінальну справу, однак 12 листопада 2015 року постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області кримінальне провадження за фактом постановлення суддею Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 завідомо неправосудних рішень закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Рішенням ВККС від 18 лютого 2016 року № 455/дп-16 провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за зверненням голови Громадської організації "Люстраційна громадська рада Дніпропетровської області" Ульянової Т.В. припинено у зв`язку із закінченням строку застосування дисциплінарного стягнення.
Необхідно врахувати, що вказані обставини двічі слугували підставою для відмови кандидату ОСОБА_1 у рекомендуванні для обрання на посаду судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
В аспекті зазначеного вище Суд зауважує, що ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики.
Відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль для того щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
За загальними правилами Кодексу судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Зазначене дає змогу сформулювати визначення доброчесності як морально-етичного фундаменту діяльності судді, котрий визначає межі та спосіб поведінки, що має ґрунтуватися на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також чесності способі життя, виконання професійних обов`язків та розпорядженні матеріальними ресурсами.
Протиправність оскаржуваного рішення Комісії позивач пов`язує також з його невідповідністю вимогам пункту 34 Положення № 143/зп-16 щодо форми і змісту з огляду на відсутність мотивів визначення Комісією конкретних балів за кожним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Так, за змістом статті 83 Закону № 1402-VІІІ та Положення №143/зп-16 критеріями кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є: компетентність (професійна, особиста, соціальна); професійна етика; доброчесність, які мають додаткові показники (статистичні та якісні) відповідності певному критерію. Ці показники досліджуються як окремо один від одного так і у сукупності, та оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27 березня 2018 року, від 25 квітня 2018 року, від 12, 26 червня 2018 року, від 18 вересня 2018 року у справах № П/800/409/17, № 800/328/17, № 800/248/17, № 800/264/17, №800/354/17 відповідно).
Зокрема, у вказаних рішеннях Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що встановлена легітимна мета дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і ВККС в цілому Закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи позивача про прийняття оскаржуваного рішення без зазначення Комісією правової підстави й мотивів та неналежного відображених у рішенні конкретних балів за кожним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Між тим, як уже встановлено Судом, спірне рішення ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 включає всі основні елементи, які забезпечували особі, щодо якої воно ухвалене (позивачу), можливість бути обізнаним щодо суб`єкта, який ухвалив спірний акт індивідуальної дії, дати його прийняття, підстав ухвалення, ідентифікувати спричинені ним правові наслідки та інше.
Доводи позивача щодо неправильного визначення йому у мотивувальній частині балів за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) та критерієм доброчесності з огляду на неврахування Комісією особливостей такого критерію у розумінні міжнародних принципів суд вважає необґрунтованими.
Так, Суд ураховує, що Положення № 143/зп-16 розроблене та затверджене в рамках реалізації судової реформи, яка запроваджена з урахуванням європейських стандартів та рекомендацій Європейських інституцій. Підстави для визнання Положення № 143/зп-16 таким, що не підлягає застосуванню, відсутні.
Правила оцінювання Комісією критеріїв, у тому числі і критерію доброчесності, встановлені пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, визначають межі (від мінімального - 0 до максимально допустимого балу) для оцінки відповідності кожному з показників, що передбачає наявність у Комісії права на визначення величини балу в рамках таких меж в залежності від рівня відповідності.
У позові ОСОБА_1 посилається також на наявність обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності членів Комісії під час проведення з ним співбесіди. Зокрема, позивач вказував, що ВККС провела з ним співбесіду з порушенням законодавства, адже протиправно та невмотивовано здійснила оцінку прийнятих ним судових рішень, які набрали законної сили та учасниками справи не оскаржувались, а також інформація про які відсутня у його суддівському досьє.
Оцінюючи наведені доводи, Суд уважає, що вказані обставини не є доказом упередженості членів Комісії саме стосовно позивача та наявності у членів Комісії сформованої позиції щодо компетентності судді ОСОБА_1 до проведення з ним співбесіди.
Так, відповідно до Положення № 143/зп-16 співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді доповідачем і членами Комісії та надання суддею відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто під час співбесіди підлягають обговоренню питання, які Комісією вважаються важливими для проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі ті, які можуть впливати на формування громадської думки щодо професійної етики та доброчесності судді.
Разом із тим, Комісія також має право обговорювати разом із суддею під час співбесіди обставини та мотиви прийняття цим суддею того чи іншого судового рішення в контексті застосування норм матеріального та процесуального права, що не може вважатися оцінкою судового рішення по суті.
За наведених обставин Суд не може визнати вмотивованими доводи позивача про протиправність дій Комісії під час проведення з ним співбесіди в аспекті обговорення обставин, що стосувалися звернення голови Громадської організації "Люстраційна громадська рада Дніпропетровської області" Ульянової Т.В. та скарги ОСОБА_3 .
Посилання позивача на протиправність включення до резолютивної частини рішення ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області є також безпідставними, оскільки такі дії відповідача відповідають вимогам пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ. Більше того, вказана у спірному рішенні Комісії рекомендація ВРП сама по собі не породжує для позивача жодних правових наслідків та фактично є лише підтвердженням завершення процедури кваліфікаційного оцінювання та пропозицією внести подання до ВРП з рекомендацією про звільнення судді з посади в порядку, передбаченому пунктом 37 Положення № 143/зп-16.
Твердження позивача про неправомірність оскаржуваного рішення з приводу того, що питання правильності та повноти заповнення декларацій віднесено до виключної компетенції НАЗК і ВККС вийшла за межі своїх повноважень, не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідач не вирішував питання вини особи у вчиненні, зокрема корупційних правопорушень, не вчиняв дій, віднесених до компетенції інших органів, у тому числі НАЗК, з контролю та перевірки декларацій, не вирішував питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, - діяв суто у межах своїх повноважень, з дотриманням принципів пропорційності та законності.
Помилковим є посилання позивача на постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 814/886/17 та від 26 березня 2018 року у справі № 800/513/17, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами у названих справах, є відмінними від правовідносин у справі, що розглядається, оскільки стосуються рішень про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Верховний Суд зазначає, що спірне рішення ВККС прийняте за внутрішнім переконанням членів колегії з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, Положення № 143/зп-16. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності покладається саме на членів Комісії і ґрунтується на засадах рівнoправнoсті та співпричетнoсті дo рішення. Рішення ВККС приймається шляхом обчислення сумарної кількості балів, набраних кандидатом (суддею) за результатом двох етапів оцінювання.
Матеріалами справи встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 із можливих 1000 балів набрав 513,75 бала, у тому числі: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) - 375,75 бала, за критерієм професійної етики - 71 бал, за критерієм доброчесності - 67 балів.
Відтак, оскільки набрана позивачем кількість балів є меншою за 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, то висновок Комісії про невідповідність судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді є таким, що ґрунтується на вимогах закону.
З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті КАС України, зокрема, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Також Судом не встановлено визначених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.