ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2472/19
адміністративне провадження № К/9901/8560/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 (суддя Кукоба О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 (головуючий суддя Любчич Л.В., судді: Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.)
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" (далі - ТОВ "АВМ АМПЕР", Товариство, Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0008811401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 297ʼ 597,50 грн (в тому числі, 238ʼ 078,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 59ʼ 519,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));
- податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0008821401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 460ʼ 153,75 грн (в тому числі, 332ʼ 923,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 83ʼ 230,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
На обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.06.2019 №730/16-31-1401-10/30484951, щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ не відповідають дійсним обставинам у справі. Обґрунтовуючи безпідставність висновку відповідача, що вартість реалізованої Підприємством продукції нижче виробничої собівартості, позивач вказував на те, що в умовах звичайної господарської діяльності ціна реалізованої ним у жовтні 2016 року самостійно виготовленої продукції визначалася за домовленістю з покупцями, а докази не відповідності ціни рівню ринкової відсутні. Позивач доводив, що мав встановлені правовими нормами підстави віднести в бухгалтерському обліку на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" у І кварталі 2017 року 1ʼ 213ʼ 897,49 грн як дебіторську заборгованість ПрАТ "Укргідроенерго", яка утворилася внаслідок курсової різниці між ціною поставленої ним продукції (обладнання) та наданих послуг, визначеної в євро, за контрактом від 06.12.2007 №UHE/C-MVA-05/07, оскільки фактично поставка відбулась значно пізніше, аніж був сплачений аванс (перший авансовий внесок був сплачений 21.01.2008, тоді як поставка була здійснена в період з 30.05.2008 по 16.04.2016). При цьому позивач вказував, що із зазначеної суми 860ʼ 207,91 грн в бухгалтерському обліку були списані як безнадійна дебіторська заборгованість на підставі пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі -П(С)БО 16 "Витрати"), а 353ʼ 689,58 грн - у порядку виправлення помилок у бухгалтерському обліку. Позивач також вказував на безпідставність висновку контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Металвироби" з придбання металовиробів на підставі договору від 27.12.2013 №158/13-з, оскільки такі операції підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 01.11.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0008811401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 158ʼ 917,00 грн (в тому числі, 127ʼ 134,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 31ʼ 783,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), а податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 №0008821401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 143ʼ 026,25 грн (в тому числі, 114ʼ 421,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 28ʼ 605,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням у цій частині позовних вимог нового судового рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду 01.11.2019 залишив без змін.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Підприємство спростувало належними та допустимими доказами висновки в акті перевірки про безтоварність операцій із ТОВ "Металвироби" з придбання металовиробів. Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих Товариством документів (копії договорів поставки з додатковими угодами, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, банківських виписок, актів списання матеріалів, лімітно-забірних карток, викопіювання з книги обліку довіреностей), на підставі яких позивач збільшив собівартість реалізованої продукції (рядок 2050 звіту про фінансовий результат (форма №) 2 за IV квартал 2016 року, ІІІ квартал 2017 року та І квартал 2018 року) на загальну суму 635674,00 грн та податковий кредит за жовтень, листопад 2016 року, липень, серпень, вересень 2017 року, лютий 2018 року на загальну суму 127134,86 грн. Суди відхилили, як безпідставні, доводи відповідача щодо податкової інформації про діяльність ТОВ "Металвироби" як суб`єкта підприємницької діяльності з ознаками фіктивного підприємництва, вказавши, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів і що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) платника податків (покупця) від дотримання його контрагентами податкової дисципліни.
Суд першої інстанції, однак, визнав обґрунтованими висновки в акті перевірки, що сума перевищення собівартості виробництва готової продукції над вартістю її реалізації у розмірі 554ʼ 720,49 грн є базою оподаткування ПДВ, на яку позивач повинен був скласти податкову накладну та нарахувати податок відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267. Також суд дійшов висновку, що у І кварталі 2017 року ТОВ "АВМ АМПЕР" не понесено жодних витрат, пов`язаних з виконанням умов контракту від 06.12.2007 № UHE/C-MVA-05/07, як і не отримано доходу від цих операцій, а відтак правових підстав для віднесення до складу інших витрат операційної діяльності 1ʼ 213ʼ 897,49 грн як курсової різниці, що утворилася внаслідок реалізації продукції, ціна якої визначається у валюті, відмінній від національної валюти України, у позивача не було.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 110ʼ 944,10 грн внаслідок порушення пункту 188.1 статті 188 ПК, вказавши, що при реалізації у жовтні 2016 року продукції власного виробництва в умовах звичайної господарської діяльності ціна визначалася учасниками договірних відносин за домовленістю, а відповідач не надав належних та допустимих доказів протилежного, в тому числі, щодо не відповідності ціни реалізації рівню ринкової ціни, не спростував довід позивача щодо ділової мети при укладенні договору про реалізацію продукції за ціною, нижчою від виробничої собівартості. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що при встановлені в акті перевірки порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 ПК у жовтні 2016 року контролюючий орган застосував норму цього пункту в редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ, яка втратила чинність з 01.01.2016 (дата набрання чинності Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ, яким було змінено редакцію статті 188 ПК).
Суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки суду першої інстанції про безпідставне віднесення позивачем до складу інших витрат операційної діяльності 1ʼ 213ʼ 897,49 грн. При цьому апеляційний суд виходив з того, що 03.03.2017 (дата підписання між Підприємством та ПрАТ "Укргідроенерго" актів коригування вартості обладнання, поставленого за контрактом від 06.12.2007 № UHE/C-MVA-05/07) дебіторська заборгованість ПрАТ "Укргідроенерго" у розмірі 1ʼ 213ʼ 897,49 грн (яка є курсовою різницею між цінами обладнання та послуг щодо введення його в експлуатацію станом на момент здійснення першого авансового платежу та станом на дати складення актів виконаних робіт/оплати за обладнання та послуги) набула статусу безнадійної, як така, щодо якої існує впевненість, що вона не буде сплачена, відповідно до пункту 4 П(С)БО № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, та підлягає віднесенню до складу витрат на підставі пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати".
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду 01.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій (в частині задоволення позову) норм матеріального права (статей 44, 134, 188, 198, 201 ПК, пункту 7 П(С)БО 16 "Витрати", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, далі Закон №996-ХІV) та порушення норм процесуального права (статей 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС)).
Зокрема, контролюючий орган зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам, викладеним в акті перевірки, яка свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АВМ АМПЕР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 03.06.2019 №730/16-31-1401-10/30484951(далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення Товариством:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, статей 1, 9 Закону № 996-ХІV, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 332ʼ 923,00 грн, у тому числі: за І-й квартал 2017 року - 251ʼ 310,00 грн; за IV-й квартал 2017 року - 36ʼ 198,00 грн; за І-й квартал 2018 року - 45ʼ 415,00 грн;
- пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, що призвело до заниження ПДВ у загальному розмірі 238ʼ 078,00 грн, у тому числі: за грудень 2016 року -147ʼ 397,00 грн; за вересень 2017 року - 40ʼ 220,00 грн; за лютий 2018 року - 50ʼ 461,00 грн.
Заниження Товариством сум податкових зобов`язань з податку на прибуток згідно з висновками в акті перевірки сталося внаслідок заниження загального фінансового результату за 2017 рік на 1ʼ849ʼ000,00 грн, що зумовлено такими обставинами:
а) Товариство відобразило у І кварталі 2017 року на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" 1ʼ213ʼ897,49 грн як суму переоцінки продукції та послуг, реалізованих ПрАТ "Укргідроенерго" за контрактом від 06.12.2007 № UHE/C-MVA-05/07 про поставку комплектних розподільчих пристроїв для Київської ГАЕС та Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської, Дніпровської-1 та 2, Каховської та Дністровської ГЕС.
Згідно з умовами вказаного контракту ціна товарів та послуг була визначена у євро з подальшим переведенням в українську гривню і повинна сплачуватися у такому порядку: авансовий платіж - 10% від ціни контракту - протягом 60 діб від дня підписання контракту, 80% від контрактної - протягом 60 діб після отримання товарів, а 10% - протягом 60 діб з дати видачі замовником сертифікату про прийняття обладнання.
Сума кожного платежу розраховувалась в євро, а для цілей оплати кожен платіж конвертувався в еквівалентну суму в українській гривні на основі курсу Національного банку України на дату виписки постачальником інвойсу.
Впродовж 2008 - 2014 років ТОВ "АВМ АМПЕР" поставило ПрАТ "Укргідроенерго" обладнання та послуги з введення його в експлуатацію (шеф-монтаж, приймальні випробовування, навчання на об`єкті та пусконалагодження) загальною вартістю 5690894,40 євро. Однак, оскільки фактична поставка товарів/послуг за контрактом відбулись значно пізніше, аніж перераховано авансовий платіж (21.08.2008), виникла курсова різниця між ціною товарів/послуг на дату підписання видаткових накладних/актів виконаних робіт та дату здійснення попередньої оплати за ці товари/послуги.
Між ТОВ "АВМ АМПЕР" та ПрАТ "Укргідроенерго" 03.03.2017 підписані акти коригування вартості установок, обладнання, ціна якого встановлена у валюті, що відрізняється від національної валюти України, у яких сторони відкоригували вартість відвантажених товарів та наданих послуг на курсову різницю станом на 21.01.2008 та на дати фактичної поставки (дати, якими були виписані видаткові накладні та підписані акти виконаних робіт) і повної оплати, що мало місце у період з 30.05.2008 по 16.04.2016. Розрахункова сума коригування загалом склала 1ʼ 213ʼ 897,49 грн. Цю суму позивач у бухгалтерському обліку відтворив по субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" у І кварталі 2017 року, списавши 860ʼ 207,91 грн як безнадійну дебіторську заборгованість на підставі пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати", а 353ʼ 689,58 грн - у порядку виправлення помилки у бухгалтерському обліку.
Контролюючий орган дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу витрат 1ʼ 213ʼ 897,49 грн, як не пов`язаних з отриманням доходу (коригування суми доходу у бік її збільшення в бухгалтерському обліку та в податковому обліку при цьому не було). Зважаючи на те, що акти виконаних робіт та рахунки-фактури були складені до 2015 року, а акти коригування вартості відвантаженого товару та послуг - у березні 2017 року, останні не є підставою для висновку про здійснення нової господарської операції та включення результатів коригування до складу витрат, в тому числі, за І квартал 2017 року.
б) Товариство включило у рядок 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" звіту про фінансові результати за IV квартал 2016 року 182ʼ268 грн, за ІІІ квартал 2017 року 201ʼ101,00 грн, за І квартал 2018 року 252ʼ305,00 грн як витрати на придбання металовиробів (сталь труба кругла, бронза пруток, алюміній пруток, лист, мідь, шина, латунь пруток, сталь круг та інше) за операціями з ТОВ "Металвироби" на підставі договору поставки від 27.12.2013 № 158/13-з, які не мали реального правового змісту. Таке порушення мало наслідком заниження податку на прибуток на 114ʼ421,00 грн.
Такий висновок в акті перевірки вмотивований посиланням на отриману заходами податкового контролю інформацію щодо ознак фіктивної діяльності ТОВ "Металвироби", а також недостатністю наданих позивачем документів для встановлення руху активів, зокрема позивач не надав акти щодо приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, сертифікати.
За результатами аналізу податкової інформації контролюючим органом встановлено, що: ТОВ "Металвироби" неодноразово змінювало юридичну адресу та місце податкового обліку; середня чисельність його працівників у IV кварталі 2016 року склала 2 особи, а у 2017-2018 роках - 1 особу; основні фонди станом на 01.01.2016 становили 988 тис. грн, а на кінець 2018 року - 226,1 тис. грн; остання звітність ТОВ "Металвироби" подана у серпні 2018 року; номенклатура придбаних та реалізованих товарів ТОВ "Металвироби" не співпадає; ТОВ "Металвироби" не є імпортером або виробником товарів, які були предметом постачання Товариству.
Заниження Товариством сум податкових зобов`язань з ПДВ, згідно з актом перевірки, зумовлене:
а) заниженням Товариством у податковій декларації за жовтень 2016 року бази оподаткування на 554ʼ 720,49 грн, що складає невідповідність ціни продажу продукції власного виробництва виробничій собівартості продукції, встановлену на підставі порівняльного аналізу відповідних рахунків бухгалтерського обліку, що призвело до заниження ПДВ на 110ʼ 944,10 грн;
б) неправомірним включенням до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 127ʼ 134,00 грн (в тому числі: у жовтні 2016 року - 13ʼ 807,00 грн; у листопаді 2016 року - 22ʼ 646,00 грн; у липні 2017 року - 27ʼ 906,00 грн; у серпні 2017 року - 338,00 грн; у вересні 2017 року - 11ʼ 976,00 грн; у лютому 2018 року - 50ʼ 461,00 грн) на підставі виписаних ТОВ "Металвироби" податкових накладних за операціями з придбання металовиробів за договором поставки від 27.12.2013 № 158/13-з.
Заперечення ТОВ "АВМ АМПЕР" від 12.06.2019 №724 на акт перевірки були відхилені листом від 27.06.2019 №28437/10-16-31-14-01-18.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону №996-XIV) відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків-покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справ