Постанова
Іменем України
2 вересня 2021року
м. Київ
Справа № 125/2145/19
Провадження № 51-1466 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника
(в режимі відеоконференції) Шевчука А.А.,
захисника Горбаньова О.О.,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шевчука А.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020000000307, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слобода Ходацька Барського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Барського районного суду Вінницької області від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 ухвалено не обирати.
Скасовано арешт на майно у провадженні.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року вирок Барського районного суду Вінницької області від 19 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання вироку.
В строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк перебування під вартою із 7 липня 2019 року по 28 серпня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
В решті вирок районного суду залишено без змін.
За вироком суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 19 годині водій ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Opel Omega A", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись ділянкою автодороги по вул. Дружби в с. Ходаки Барського району Вінницької області, неподалік буд. № 11, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожні умови, а саме стан дорожнього покриття, яке має вибоїни, нерівності, щебеневе покриття та наявність заокруглення дороги ліворуч, дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги у водойму, де сталось перевертання даного транспортного засобу. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Opel Omega A", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загинули на місці події.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 53 від 30 серпня 2019 року у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, які утворились від дії твердого тупого предмета (предметів) за життя незадовго до смерті та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження не можна розцінювати як характерні при отримані під час дорожньо-транспортної пригоди у якості пасажира автомобіля. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття дихальних шляхів водою (втоплення), а також ознаками швидконасталої смерті. Між механічною асфіксією - від закриття дихальних шляхів водою та смертю є причинний зв`язок. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 1.1 о/оо, що свідчить про те, що на момент смерті ОСОБА_4 знаходився в легкій степені алкогольного сп`яніння.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 54 від 30 серпня 2019 року у ОСОБА_5 механічних тілесних ушкоджень та їх слідів не виявлено. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття дихальних шляхів водою (втоплення), а також ознаками швидконасталої смерті. Між механічною асфіксією - від закриття дихальних шляхів водою та смертю є причинний зв`язок.
Відповідно до висновку експерта № 436/5549/19-21 від 9 вересня 2019 року у ситуації, яка склалась, в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Причин технічного характеру, які б стали причиною з`їзду автомобіля з дороги не встановлено.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті пасажирів автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покласти на нього обовʼязки, передбачені ст. 76 КК України. Вказує, що апеляційний суд належним чином не врахував даних про особу винного, який є молодим за віком, злочин вчинив вперше, вину визнав, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, характеризується позитивно, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, та інші обставини справи, а саме характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, враховуючи, що даний злочин не є умисним і вчинений по необережності, та призначив засудженому несправедливо суворе покарання. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи вирок, надав перевагу тяжкості злочину та обтяжуючій покарання обставині - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливе без його ізоляції від суспільства.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Шевчук А.А. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Захисник Горбаньов О.О. просив задовольнити касаційну скаргу. Вважав, що є підстави для застосування ст. 69 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 просив задовольнити касаційну скаргу захисника.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Прокурор Чабанюк Т.В. не погодилась з доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника, вважала вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 286 КК Українив касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги захисника Шевчука А.А. про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 і ч. 1 ст. 421 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 409 КПК України), а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України).
Вирок суду апеляційної інстанції за ч. 2 ст. 420 КПК України повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Доводи захисника про необґрунтоване скасування апеляційним судом вироку районного суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання та призначення несправедливо суворого покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі врахував обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та усунення заподіяної шкоди, а також встановив обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, який не є умисним і вчинений по необережності, суд вирішив призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК України і ухвалив свій вирок, яким призначив засудженому реальне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що судом першої інстанції, застосовуючи ст. 75 КК України, в недостатній мірі було враховано ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також обтяжуючу вину обставину - вчинення ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп`яніння, та те, що внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України загинуло двоє молодих людей.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився з доводами апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення покарання ОСОБА_1 у виді 7 років позбавлення волі, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, щиросердно розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, відшкодував шкоду потерпілим та підтримує їх після смерті їх дітей, які просили суворо не карати ОСОБА_1, а також взяв до уваги дані про його особу, позитивні характеристики, висновок органу пробації, а тому скасував вирок суду лише в частині застосування ст. 75 КК України та призначив покарання в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на максимальний строк, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів у майбутньому.
На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 основне покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, та додаткового покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника, а також іншого помʼякшення покарання, Суд не знаходить.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни вироку апеляційного суду, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд