Постанова
Іменем України
2 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 378/552/15-к
Провадження № 51-5768 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Бєжанової А.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014110260000648 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сквира Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Сквирського районного суду Київської області від 31 грудня 2013 року за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 213, ст. 70 КК України, на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч. 2 ст. 115 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Дробаха В.О. в його інтересах на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сквирського районного суду Київської області від 31 грудня 2013 року, остаточно призначивши покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 14 квітня 2016 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення, а саме період з 1 листопада 2014 р. до 14 квітня 2016 р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід залишений у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2016 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволено частково, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2016 року скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки мотивувальна частина вироку не містить зазначення про встановлений мотив вчинення кримінального правопорушення за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначено новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в суді першої інстанції. В мотивувальній частині ухвалі суд вказав, що при новому судовому розгляді слід постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, а за умови доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України призначити покарання з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за п.13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сквирського районного суду Київської області від 31 грудня 2013 року, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі - у виді довічного позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту набуття вироком законної сили.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 1 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 продовжено у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2020 року залишений без зміни.
Згідно зміненого обвинувачення від 28 жовтня 2016 року, затвердженого прокурором, судом першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим 26 червня 2002 року Апеляційним судом Київської області за ст. ст. 115 ч.2 п.4, 7, 12, ст. 296 ч.2, ст. ст. 70, 71 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Верховного Суду України від 23 січня 2003 року виключено ст. 71 КК України та ухвалено вважати засуджений за ст. ст. 115 ч.2 п.4, 7, 12, ст. 296 ч.2, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнений 31 грудня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців; 25 червня 2013 року Сквирським районним судом Київської області за ст. 125 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 1190 грн.; 31 грудня 2013 року Сквирським районним судом Київської області за ст. ст. 122 ч.1, ст. 213 ч.1, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_1, будучи раніше судимим за скоєння умисного вбивства, судимість за яке не знято та не погашено, у будинку по АДРЕСА_1, спільно із дружиною ОСОБА_2 та тещою ОСОБА_3 розпивав спиртні напої, під час чого між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник конфлікт на побутовому ґрунті.
Приблизно о 23 год. 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, що тривалий час існували у нього із ОСОБА_3, які супроводжувались неодноразовим нанесенням останній тілесних ушкоджень та висловлюванням погроз про застосування фізичної сили в її адресу, підійшов до спальної кімнати, в якій на дивані лежала ОСОБА_3, та умисно наніс не менше 3 ударів обуховою частиною слюсарного молотка в ліву лобно-тім`яно-вискову ділянки голови ОСОБА_3, спричинивши їй згідно висновку експерта № 77 від 9 січня 2015 року тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа з руйнуванням речовини мозку та забоєм головного мозку. Зазначені тілесні ушкодження належать до категорії тяжких, внаслідок яких на місці події настала смерть потерпілої.
В подальшому, з метою приховування слідів злочину, ОСОБА_1 перемістив труп на присадибну ділянку, що знаходиться за будинком по АДРЕСА_1, де закопав труп ОСОБА_3 у землю на глибину близько 15 см.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними та постановленими у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає, що при новому судовому розгляді не було дотримано вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, оскільки в ухвалі апеляційного суду відсутня вказівка на повне або часткове задоволення апеляційної скарги прокурора. Окрім того, покарання у виді довічного позбавлення волі є занадто суворим і не відповідає особі засудженого. Зазначає, що наявні обставини, які пом`якшують покарання, але судом це не враховано, а саме щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, наявність фізичних вад, перенесення відкритої черепно-мозкової травми, наявність ПЛР, хронічного вірусного гепатиту "С", вбивство скоєне на фоні стійких та тривалих неприязних відносин з особою, яка входила до сімейного кола, в зв`язку з чим спілкування (сварок) з якою неможливо було уникнути, в справі відсутні відомості про антисоціальну спрямованість його особистості. Зазначає, що у звʼязку із неналежним здійсненням захисником своїх повноважень судами було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення незаконних та несправедливих рішень в частині призначеного покарання. Вважає, що призначене місцевим судом покарання у виді довічного позбавлення волі порушує вимоги національного законодавства та суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Просить помʼякшити міру покарання до 14 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі захисник Дробах В.О., не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, просить змінити постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. На підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи дані про особу засудженого вважає, що можливо застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
До початку касаційного розгляду від потерпілої ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Погорілого В.О. надійшло клопотання про касаційній розгляд провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та його захисника Дробаха В.О. без його участі та без участі потерпілої ОСОБА_2 . Подані потерпілою заперечення на касаційну скаргу підтримує в повному обсязі.