Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 357/1389/20
провадження № 51-1288 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Подоляка М. С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030003764 від 12 грудня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком, 12 грудня 2019 року о 08:57 ОСОБА_1, перебуваючи у службовому автомобілі працівників поліції на вул. Ставищанській у м. Білій Церкві, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами органів Національної поліції України, висловив пропозицію про надання поліцейському взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капралу поліції ОСОБА_2 неправомірної вигоди та надав неправомірну вигоду в сумі 200 грн за непритягнення його до адміністративної відповідальності внаслідок порушення Правил дорожнього руху.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 лютого 2021 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника Крупнової Л. В. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити оскаржені судові рішення і призначити покарання у виді штрафу.
За його обґрунтуванням суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, які пом`якшують покарання, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Зазначає, що суд помилково відніс вчинене ним кримінальне правопорушення до категорії середньої тяжкості та не звернув уваги на можливість застосування до нього покарання у виді штрафу. Не погоджується з висновками судів про те, що він не працює, не отримує доходів та не сплачує податків. Вказує, що на його утриманні перебуває дружина та неповнолітній син. На його переконання, судами не в повній мірі врахований висновок органу пробації про можливість його виправлення без обмеження або позбавлення волі. У вчиненому кримінальному правопорушенні щиро розкаюється.
Також у доповненнях до касаційної скарги засуджений, висловлюючи незгоду з призначеним покаранням, посилається на те, що його сім`я потрапила в тяжке становище: він та батько у 2021 році перехворіли на короновірусну хворобу, дружину було прооперовано і на час подачі цих доповнень вона перебувала на лікуванні. Звертає увагу на те, що його батьки-пенсіонери та неповнолітній син можуть залишитися без догляду. Вважає, що призначення покарання у виді штрафу буде справедливим та достатнім для його виправлення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Подоляк М. С. у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
Як убачається із оскаржених судових рішень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, призначаючи засудженому покарання, врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України в редакції Закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року, чинної на час вчинення кримінального правопорушення, є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд не встановив.
Перевіривши доводи касаційної скарги щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, Суд визнає їх обґрунтованими.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
За змістом ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди при призначенні покарання мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Проте, апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, не звернув уваги на наявні у матеріалах провадження документи, які підтверджують те, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, отримував дохід, за місцем проживання характеризується позитивно.
Крім цього, суди достатньою мірою також не врахували того, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітнього сина, а також висновку органу пробації, згідно з яким виправлення засудженого можливе без позбавлення або обмеження волі.
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суму наданої неправомірної вигоди (200 грн), а також дані про особу засудженого, його ставлення до скоєного, колегія суддів робить висновок, що покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1, змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України в редакції Закону України № 770-VIII від 10 листопада 2015 року, чинної на час вчинення кримінального правопорушення, у виді штрафу.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд