Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 761/21191/19
провадження № 61-4400св21
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Салівон Дмитрій Олександрович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позовну заяву мотивовано тим, що 04 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., відповідно до якого він передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах договору. Набувач зобов`язався довічно фінансово його утримувати, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення життєвих потреб. При цьому сторони домовились, що грошове утримання складається з одноразового платежу в розмірі 87 000,00 грн та щомісячних платежів у розмірі 1 000,00 грн.
Крім того, ОСОБА_2 зобов`язався щомісяця разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені. Кошти на оплату комунальних послуг повинні надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.
ОСОБА_1 зазначає, що на виконання умов договору він з дати укладення договору до лютого 2019 року отримував по 1 000,00 грн за місяць, однак з лютого до травня набувач не сплачував обов`язкові платежі, а також не сплачував комунальні послуги за весь час дії договору.
Комунальні послуги він сплачує самостійно.
Отже, наявне порушення умов договору довічного утримання, що тягне за собою розірвання цього договору на підставі рішення суду, оскільки такий договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов`язків.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив розірвати договір довічного утримання, укладений 04 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1445.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди постановили, що позивач не довів обставин, за якими чинне законодавство України передбачає розірвання договору довічного утримання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Салівон Д. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 646/113/15-ц (провадження № 61-46358св18), від 02 березня 2020 року у справі № 766/15307/17 (провадження № 61-8809св19), від 31 березня 2020 року у справі № 640/5459/17ц (провадження № 61-2635св18), від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19), від 25 травня 2020 року у справі № 521/16807/17 (провадження № 61-1931св19), від 28 вересня 2020 року у справі № 755/8043/19 (провадження № 61-9943св20), від 28 листопада 2019 року у справі № 686/8768/18 (провадження № 61-18887св19), від 07 жовтня 2019 року у справі № 761/12459/15-ц (провадження № 61-31516св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 333/2936/17 (провадження № 61-1156св19), від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц (провадження № 61-1677св17), а також порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 виконував зобов`язання зі сплати щомісячного утримання з грубим порушенням строків, передбачених договором, а також не здійснював оплату комунальних послуг, що також є порушенням взятих ним зобов`язань за договором довічного утримання.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Салівон Д. О., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року і витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/21191/19.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Салівон Д. О., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1445. Відповідно до цього договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1, взамін чого взяв на себе обов`язок забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах договору.
Пунктом 7 цього договору визначено, що ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання довічно фінансово утримувати ОСОБА_1, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення його життєвих потреб. Сторони домовились, що грошове утримання складається з одноразового платежу в розмірі 87 000,00 грн та щомісячних платежів у розмірі 1 000,00 грн на місяць. Щомісячне грошове утримання буде надаватися відчужувачу шляхом банківського поштового переказу, або готівкою під розписку.
Крім зазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку
Згідно з пунктом 14 договору довічного утримання істотними умовами цього договору вважатимуться щомісячні платежі, одноразовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у квартирі. Разом з правом проживання в квартирі, відчужувач бере на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду, спричинену його діями третім особам у процесі використання квартири для свого проживання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довідного утримання (догляду) є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відповідач - необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг.
Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), передусім має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок недієздатності.
За частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (частина друга статті 749 ЦК України).
Закон чи договір не ставить у залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Тому зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття, не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.
Підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду) в судовому порядку визначені статтею 755 ЦК України. Так, на вимогу відчужувача договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.
Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення "неналежне виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання (догляду)", а тому, вирішуючи це питання, суд повинен ураховувати конкретні обставини справи, умови договору довічного утримання (догляду) та положення статті 651 ЦК України, які визначають загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до пункту 7 договору довічного утримання ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання довічно фінансово утримувати ОСОБА_1, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення його життєвих потреб. Сторони домовились, що грошове утримання складається з одноразового платежу в розмірі 87 000,00 грн та щомісячних платежів у розмірі 1 000,00 грн на місяць. Сторони домовились, що щомісячне грошове утримання буде надаватися відчужувачу шляхом банківського поштового переказу або готівкою під розписку.
Крім зазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. У випадку зміни тарифів на послуги, відчужувач зобов`язаний письмово повідомити про це набувача протягом 10 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості за відповідний місяць по сплаті комунальних послуг.
З наданих ОСОБА_2 розписок вбачається, що ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з серпня 2016 року і до лютого 2019 року, отримував кошти в розмірі від 1 150,00 грн до 1 400,00 грн у рахунок оплати за договором утримання.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з цих коштів 1 000,00 грн - це щомісячний платіж, передбачений договором довічного утримання, а інша сума - для сплати комунальних послуг, передбачених цим договором.
Одже, матеріалами справи підтверджується виконання ОСОБА_2 умов пункту 7 договору довічного утримання, зокрема, здійснення витрат на оплату комунальних послуг.
З пояснень ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції 25 вересня 2020 року, вбачається, що він жодного разу не повідомляв ОСОБА_2 про розмір комунальних послуг чи про їх зміну.
Також у червні 2019 року та жовтні 2019 року, тобто після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, ОСОБА_2 направив на ім`я ОСОБА_1 грошові перекази на суму 6 000,00 грн та 3 000,00 грн на виконання умов договору.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_2 належним чином виконував зобов`язання за договором довічного утримання щодо сплати щомісячного грошового утримання в розмірі 1 000,00 грн та оплати комунальних послуг.
Таким чином, підстави для розірвання договору довічного утримання, визначені укладеним сторонами договором та чинним законодавством України, відсутні.
Посилання ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Салівон Д. О., на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 646/113/15-ц (провадження № 61-46358св18), від 02 березня 2020 року у справі № 766/15307/17 (провадження № 61-8809св19), від 31 березня 2020 року у справі № 640/5459/17ц (провадження № 61-2635св18), від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19), від 25 травня 2020 року у справі № 521/16807/17 (провадження № 61-1931св19), від 28 вересня 2020 року у справі № 755/8043/19 (провадження № 61-9943св20), від 28 листопада 2019 року у справі № 686/8768/18 (провадження № 61-18887св19), від 07 жовтня 2019 року у справі № 761/12459/15-ц (провадження № 61-31516св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 333/2936/17 (провадження № 61-1156св19), від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц (провадження № 61-1677св17), є безпідставними, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).