У Х В А Л А
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 1-3/2006
провадження № 13-153 зво 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Пількова К. М.,
Прокопенка О. Б., Пророка В.В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 27 лютого 2007 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 27 лютого 2007 року, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами "6", "12" ч. 2 ст. 115, ч. З ст. 28, пунктами "6", "12" та "13"
ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, частинами 3 та 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням положень статей 70, 71 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Фарзієв та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 22467/20) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у якій просить судові рішення скасувати,
та постановити нове рішення із застосуванням положень статей 81 та 82 КК.
Від дня надходження заяви до 25 серпня 2021 року її автоматизований розподіл не було здійснено з підстав, передбачених підпунктом 2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
01 квітня 2021 року ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 22467/20), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від
19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану не
є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду