УХВАЛА
26 серпня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-135зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 09 липня 2002 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 09 липня 2002 року, ОСОБА_1 засуджено за статтями 69, 190-1, частиною другою статті 223 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року), частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) із застосуванням статті 42 КК 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Фарзієв та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 43270/15) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
Крім того, 22 квітня 2021 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі "Іващенко проти України", яким констатував порушення щодо нього ст. 3 Конвенції через неналежні матеріальні умови його утримання у Київському СІЗО з 15 грудня 2012 року по 24 січня 2013 року та неналежну медичну допомогу під час тримання під вартою.
Посилаючись на вказані рішення ЄСПЛ, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із двома заявами про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у яких, як убачається з їх змісту, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі та ухвалити нове рішення, яким звільнити його від подальшого відбування покарання або визначити конкретний строк його відбування.
Від дня надходження заяв до 25 серпня 2021 року їх автоматизований розподіл не було здійснено з підстав, передбачених підпунктом 2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Велика Палата, перевіривши подані заяви, дійшла висновку, що у відкритті провадження за ними слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з частиною 1, п. 2 частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
01 квітня 2021 року ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема й ОСОБА_1 (заява 43270/15), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення, а 22 квітня 2021 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі "Іващенко проти України" (заява 1976/13), яким констатував порушення щодо нього ст. 3 Конвенції через неналежні матеріальні умови його утримання у Київському СІЗО з 15 грудня 2012 року по 24 січня 2013 року та неналежну медичну допомогу під час тримання під вартою.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цих рішень, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушень Конвенції, визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією у рішенні у справі "Фарзієв та інші проти України" та надання справедливої сатисфакції у вигляді присудження 10000 євро компенсації моральної шкоди у рішенні у справі "Іващенко проти України" свідчать про допущення щодо заявника таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до їх вчинення.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану не є можливим, оскільки ЄСПЛ у рішенні від 01 квітня 2021 року у справі "Фарзієв та інші проти України" констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення, постановив, що визнання існування порушення становить справедливу сатисфакцію та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Таке порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
У рішенні від 22 квітня 2021 року у справі "Іващенко проти України" ЄСПЛ констатував порушення ст. 3 Конвенції через неналежні матеріальні умови утримання заявника у Київському СІЗО з 15 грудня 2012 року по 24 січня 2013 року та неналежну медичну допомогу під час тримання під вартою і також не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Окрім того, у згаданому рішенні ЄСПЛ постановив надати заявнику справедливу сатисфакцію у вигляді присудження 10000 євро компенсації моральної шкоди.
З огляду на викладене відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявами ОСОБА_1 про перегляд оскаржених судових рішень за виключними обставинами, а заяви з усіма доданими матеріалами підлягають поверненню особі, яка їх подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата