Ухвала
26 серпня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-150зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т.О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В.В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2011 року та ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2011 року за виключними обставинами і
встановила:
29 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Добринь проти України", яким констатував порушення щодо заявника (заява 27916/12) пунктів 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо відсутності обґрунтованих та достатніх підстав його тримання під вартою, у тому числі незаконного тримання з 02 по 14 квітня 2011 року.
Посилаючись на вказане рішення, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами судових рішень Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2011 року та Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2011 року, у якій просить їх скасувати.
Від дня надходження заяви до 25 серпня 2021 року її автоматизований розподіл не було здійснено з підстав, передбачених підпунктом 2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею слід відмовити з огляду на таке.
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виключною обставиною перегляду судових рішень, що набрали законної сили є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
При цьому, системне тлумачення положень глави 34 КПК дає підстави для висновку про те, що перегляд за нововиявленими та виключними обставинами є екстраординарною процедурою перегляду, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку встановлені виключні обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення. Таким чином, обов`язок відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає в суду за умови, що рішення є предметом такого перегляду.
Як убачається з матеріалів за заявою, оскаржуваними рішеннями вирішено питання про призначення кримінальної справи до розгляду та продовжено ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ці судові рішення, за своєю суттю, є процедурними та не стосуються суті обвинувачення. Вони мають строковий характер, а їхня дія вичерпується здійсненням передбачених ними заходів. Формальне скасування таких рішень, про що просить заявник, не може забезпечити відновлення його прав та попереднього юридичного стану, в якому він перебував до порушення Україною міжнародних зобов`язань за пунктами 1, 3 ст. 5 Конвенції. Крім того, вимога заявника про скасування постанови (ухвали) про призначення справи до судового розгляду суперечить положенням ст. 467 КПК.
Таким чином, оскаржені рішення не є предметом перегляду за виключною обставиною, про наявність якої стверджує ОСОБА_1 . Така позиція збігається з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд), викладеному в постанові від 3 лютого 2020 року (справа № 522/14170/17, провадження № 51-1836кмо19).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ, на яке посилається ОСОБА_1 як на підставу для перегляду, не міститься висновку про те, що в основі констатованих порушень Конвенції лежали такі недоліки, які би ставили під сумнів майбутній результат провадження або що їх було спричинено ухваленими стосовно нього рішеннями, котрі й надалі зумовлюють шкідливі наслідки, які не можуть бути усунутими в інший спосіб, ніж як скасування оспорюваних постанови й ухвали.
У таких випадках з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.
Як убачається з рішення ЄСПЛ, Суд постановив надати заявнику справедливу сатисфакцію у вигляді присудження 2600 євро компенсації матеріальної та моральної шкоди.
З огляду на викладене відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд оскаржених судових рішень за виключними обставинами, а заява з усіма доданими матеріалами підлягають поверненню особі, яка їх подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата